ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" травня 2010 р. Справа № 2а-2421/09/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Григорука О.Б.
при секретарі Пікович Л.Р.
за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Гоголя В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідача: Першого заступника Генерального прокурора України, в тому числі зі статусом виконувача обов'язків Генерального прокурора України С.Винокурова, вул. Різницька, 13/15, м. Київ - 11, Центральна Частина Києва, Київ, 01011
про визнання як дії письмової інформації відповідача від 14.08.2009 року за №11/1-31154-09, від 27.08.2009року за №11/1-31154-09 протиправною бездіяльністю та зобов’язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до першого заступника Генерального прокурора України про визнання як дії наданої письмової інформації першого заступника Генерального прокурора України №11/1-31154-09 від 14.08.2009року, №11/1-31154-09 від 27.08.2009року протиправною бездіяльністю, що містить ознаки службового недбальства, службового підроблення, приховування злочину катування ОСОБА_1 з метою приховування в тому числі факту корупції в системі органів прокуратури України; про зобов’язання відповідача надати позивачу в повному обсязі об’єктивну та письмову інформацію, що ґрунтується виключно на беззаперечних доказах, законі та стосується питання повноважності А.М. Піварчука, як старшого слідчого - слідчого відділу прокуратури м. Івано-Франківська з 18.07.2005року, на підставі якої вчинити дії щодо притягнення до відповідальності, так званого старшого слідчого - слідчого відділу прокуратури м. Івано-Франківська А.М.Піварчука, прокурора цієї ж прокуратури Янка В.М., колишнього прокурора Івано-Франківської області Юрченка Ю.В., нинішнього прокурора Івано-Франківської області Вирсти Т.П., вжити заходів до виконання та виконати вимоги окремої постанови судді місцевого суду Богородчанського району Івано-Франківської області від 10.07.2007 року, що набрала законної сили та до цього часу не виконана прокурором Івано-Франківскої області Гошовським М.І. взагалі, про постановлення окремої ухвали Генеральному прокурору України Медведьку О.І., про наявність підстав притягнення першого заступника Генерального прокурора України С.Винокурова до відповідальності за ознаками передбаченими ст.ст. 366, 367, 396 КК України, п.”г”ч. 1, 3 ст.5 Закону України “Про боротьбу з корупцією” та про взяття виконання рішення в цьому позові під судовий контроль.
28.09.2009 року, позивач надав клопотання про збільшення позовних вимог, та просить визнати незаконним Положення про організацію роботи з молодими спеціалістами в органах прокуратури, яке затверджене наказом Генерального прокурора України від 05.07.2001року, в частині зміст якої викладений у наведеній заяві.
28.10.2009 року позивачем поданий додатковий адміністративний позов по справі. У відповідності до ухвали від 17.11.2009року судом було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про збільшення позовних вимог викладених у додатковому адміністративному позові, з мотивів викладених в ухвалі (а.с. 50-51).
23.11.2009 року позивачем подано суду заяву про збільшення позовних вимог та 26.01.2010року клопотання про виключення з тексту адміністративного позову позовних вимог та обґрунтувань. Відповідно до ухвали від 25.02.2010року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 21.11.2009року в частині доповнення третьої позовної вимоги з мотивів викладених в ухвалі (а.с. 89-90).
В судовому засіданні позивачем позовні вимоги підтримано з мотивів викладених в позовній заяві та письмових поясненнях.
Представник відповідача позовні вимоги вважає безпідставними. Правом подати письмове заперечення на позов не скористався. В судовому засіданні пояснив, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки відповідачем надано відповіді на звернення позивача в порядку та строки передбачені чинним законодавством з врахуванням вимог Законів України «Про прокуратуру», «Про звернення громадян» та «Про інформацію». Враховуючи відсутність в діях відповідача протиправності, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Вислухавши позивача, представника відповідача, розглянувши позовну заяву, матеріали справи та оцінивши досліджені докази, судом встановлено наступне.
Позивачем ОСОБА_1, подано до Генеральної прокуратури України інформаційний запит від 29.07.2009року, який одержано відповідачем 13.08.2009 року щодо надання інформації, зокрема: коли А.М. Піварчук одержав диплом про вищу юридичну освіту; коли прийняв присягу працівника прокуратури; коли відповідно до наказу Генеральної прокуратури України від 16.03.2000року №47 був призначений на посаду слідчого в прокуратуру м. Івано-Франківська зі строком стажування до одного року і ким, а також до якого часу він мав правовий статус відповідно до Положення, затвердженого Генеральною прокуратурою України від 23.09.1992 року (пункт 19), виконувача обов’язків слідчого; коли А.М.Піварчук одержав атестаційний висновок (а такий може бути не раніше шести місяців від дня початку стажування) про пригідність бути слідчим в прокуратурі м. Івано-Франківська; коли прокурор Івано-Франківської області (і який - Ю.В.Юрченко чи М.І. Гошовський) видав наказ про призначення на посаду слідчого слідчого відділу прокуратури м. Івано-Франківська А.М. Піварчука.
На вказаний запит відповідачем надано відповідь 14.08.2009року в якій йдеться про те, що А.М.Піварчук у 2005 році після закінчення юридичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка отримав повну вищу юридичну освіту; 18.07.2005 року наказом прокурора Івано-Франківської області А.М.Піварчука правомірно призначено на посаду старшого слідчого - слідчого відділу прокуратури м. Івано-Франківська; відповідно до ст.17 Закону України «Про прокуратуру» А.М.Піварчук з дня призначення набув процесуальних повноважень слідчого; стажування А.М.Піварчука проводилось з метою оволодіння ним всіма напрямками прокурорської діяльності; при розгляді кримінальної справи по обвинуваченню позивача ОСОБА_1 у скоєнні злочину, місцевий та апеляційний суди не встановили порушень чинного законодавства щодо процесуального статусу слідчого Піварчука А.М.
Також, позивачем ОСОБА_1, подано до Генеральної прокуратури України скаргу від 05.08.2009року, яку одержано відповідачем 25.08.2009 року в якій позивач просить надати інформацію щодо дати одержання А.М.Піварчуком вищої юридичної освіти та його призначення на посаду слідчого за статусом виконуючого обов’язки слідчого та строком стажування шести місяців; дати прийняття А.М. Піварчуком присяги працівника прокуратури; та коли А.М. Піварчук пройшов атестацію та одержав атестаційний висновок про пригідність бути слідчим в органах прокуратури України.
На вказану скаргу відповідачем надано відповідь 27.08.2009року з вказанням про те, що 18.07.2005 року наказом прокурора Івано-Франківської області А.М.Піварчука правомірно призначено на посаду старшого слідчого - слідчого відділу прокуратури м. Івано-Франківська, 05.08.2005року прийняв до свого провадження, кримінальну справу стосовно ОСОБА_1; також зазначено, що судовими інстанціями при розгляді вказаної кримінальної справи, а також перевіркою законності її розслідування будь-яких порушень процесуального законодавства не виявлено; та вказано, що підстав для притягнення до кримінальної відповідальності Піварчука А.М., Юрченка Ю.В. та Гошовського М.І. не вбачається.
Як встановлено судом А.М. Піварчук, у 2005році, перебуваючи на посаді старшого слідчого - слідчого відділу прокуратури м.Івано-Франківська (наказ №400 від 18.07.2005 року), прийняв до свого провадження, кримінальну справу стосовно позивача ОСОБА_1
У відповідності до ст.40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Інструкція Генеральної прокуратури України від 28.12.2005, № 9гн "Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України" (надалі - Інструкція) розроблена з метою забезпечення виконання вимог Конституції України, Законів України "Про звернення громадян", "Про статус народного депутата України", "Про статус депутатів місцевих рад", Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення".
Відповідно до п.1.4. Інструкції, звернення - викладена в письмовій або усній формі пропозиція, заява (клопотання), скарга громадянина, народного депутата України, депутата місцевої ради, службової чи іншої особи.
Відповідно до ч.1, 2, 4 ст.28 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року N 2657-XII режим доступу до інформації - це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації. За режимом доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Завдання контролю за режимом доступу до інформації полягає у забезпеченні додержання вимог законодавства про інформацію всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, недопущенні необґрунтованого віднесення відомостей до категорії інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до ч.1, 2 ст.30 Закону України «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну і таємну.
Конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Відповідно до абз.7 ст.18 Закону України «Про інформацію» одним з основних видів інформації є інформація про особу.
Відповідно до ст.23 Закону України «Про інформацію» інформація про особу - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу. Основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Джерелами документованої інформації про особу є видані на її ім'я документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого і регіонального самоврядування в межах своїх повноважень. Забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом. Кожна особа має право на ознайомлення з інформацією, зібраною про неї. Інформація про особу охороняється Законом.
Здійснюючи системний аналіз вищенаведених правових норм суд вважає за необхідне зазначити, що інформація, яку позивач витребовував від відповідача є персональними даними про особу Піварчука А.М., тобто конфіденційною інформацією, у зв’язку із чим є інформацією з обмеженим доступом.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про інформацію» всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.
Відповідно до ч. 2, 3, 6 ст. 31 Закону України «Про інформацію» державні органи та організації, органи місцевого і регіонального самоврядування, інформаційні системи яких вміщують інформацію про громадян, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом, а також вживати заходів щодо запобігання несанкціонованому доступу до неї. У разі порушень цих вимог Закон гарантує захист громадян від завданої їм шкоди використанням такої інформації. Забороняється доступ сторонніх осіб до відомостей про іншу особу, зібраних відповідно до чинного законодавства державними органами, організаціями і посадовими особами. Необхідна кількість даних про громадян, яку можна одержати законним шляхом, має бути максимально обмеженою і може використовуватися лише для законно встановленої мети.
Відповідно до ч. 11 ст. 30 Закону України «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом може бути поширена без згоди її власника, якщо ця інформація є суспільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист.
Таким чином, за змістом наданої інформації у листах №11/1-31154-09 від 14.08.2009року , №11/1-31154-09 від 27.08.2009рок відповідачем дотримано вимог ч. 11 ст. 30 Закону України «Про інформацію», зокрема, щодо поширення без згоди особи, якої стосується інформація в обсязі наданому позивачу з врахуванням положень вказаної норми закону.
Відповідно до Закону України «Про звернення громадян» заява (клопотання) – це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно п.1.6 наказу Міністерства внутрішніх справ України від №1177 від 10.10.2004року «Про затвердження Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України» скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, об'єднань громадян, підприємств, посадових осіб.
Як вбачається зі змісту скарги від 05.08.2009року поданої позивачем Генеральній прокуратурі України дана скарга за своїм змістом є заявою.
Згідно статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті які не потребують додаткового вивчення – невідкладно, але не пізніше 15 днів від їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо – керівник відповідного органу або його заступник встановлюють відповідний термін для його розгляду про що повідомляється особі, яка подала звернення, при цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45-днів, з дня отримання звернення.
Таким чином, судом не встановлено порушення відповідачем строку розгляду звернень позивача встановлених ст. 20 Закону України «Про звернення громадян».
У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З врахуванням обставин справи, відповідач при розгляді звернень позивача, діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача та зобов’язання його до вчинення дій відсутні.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування Положення про організацію роботи з молодими спеціалістами в органах прокуратури, яке затверджене наказом Генерального прокурора України від 05.07.2001року, в частині, яка встановлює, що молоді спеціалісти призначаються на посади слідчих та помічників прокурорів в міськрайпрокуратурах до атестування за результатами стажування, з мотивів невідповідності ч.1 ст.46 Закону України «Про прокуратуру» по аналогії ст.19 Закону України «Про державну службу» необхідно зазначити наступне.
У відповідності до ч.1 ст.46 Закону України «Про прокуратуру» прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування строком до одного року. Порядок стажування визначається Генеральним прокурором України.
Підзаконний нормативно-правовий акт, це акт, який видається відповідно до закону, на підставі закону, для конкретизації законодавчих розпоряджень та їх трактування або встановлення первинних норм. Положення про організацію роботи з молодими спеціалістами в органах прокуратури, яке затверджене наказом Генерального прокурора України від 05.07.2001року прийняте на підставі Закону України «Про прокуратуру». Частина 1 ст. 46 Закону України «Про прокуратуру» визначає критерії, які необхідні для призначення особи на посаду прокурора та слідчого. При цьому, Закон України «Про прокуратуру» не встановлює вимог щодо необхідності проведення атестування за результатами стажування в органах прокуратури для призначення особи на посаду слідчого. Застосування по аналогії ст. 19 Закону України «Про державну службу» в даному випадку є неможливим, оскільки відносини, яких стосуються позовні вимоги врегульовані спеціальним законом – Законом України «Про прокуратуру» та конкретизовані Положенням про організацію роботи з молодими спеціалістами в органах прокуратури, яке затверджене наказом Генерального прокурора України від 05.07.2001року.
У відповідності до ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта виявлено незаконність або невідповідність правовому акту вищої юридичної сили інших правових актів чи їх окремих положень, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, які впливають на прийняття постанови у справі, суд визнає такі акти чи їх окремі положення незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили. Правила цієї статті застосовуються також у випадках, коли питання про законність нормативно-правового акта чи відповідність його правовому акту вищої юридичної сили постало під час розгляду іншої адміністративної справи.
Враховуючи вищевикладені обставини, судом не встановлено незаконності чи невідповідності Положення про організацію роботи з молодими спеціалістами в органах прокуратури, яке затверджене наказом Генерального прокурора України від 05.07.2001року акту вищої юридичної сили – Закону України «Про прокуратуру», в частині яка зазначена позивачем в позовних вимогах.
За таких обставин в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Першого заступника Генерального прокурора України С. Винокурова слід відмовити повністю.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: /підпис/ Григорук О.Б.
Постанова складена в повному обсязі 25.05.2010 року.