ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

  "05" травня 2010 р.                                                             Справа № 2a-748/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі:

Судді Григорука О.Б.

при секретарі  Пікович Л.Р.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представник відповідача - Кудла О.Й., Стельмаха А.П., Дидяка Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом:   фізичної особи-підприємця ОСОБА_5,                          АДРЕСА_1     

до відповідача:   Долинської об"єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області,  вул. Грушевського,16, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область, 77500  

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень                      № 0000461720/0 від 15.02.2010 року та № 0000451720/0 від 15.02.2010 року,-

  ВСТАНОВИВ:

Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа – ОСОБА_5 звернулася до суду з адміністративним позовом до Долинської об’єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлені-рішень № 0000461720/0 від 15.02.2010 року та                    № 0000451720/0 від 15.02.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що проведеною податковим органом перевіркою дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності позивачем за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р., результати якої відображені у акті перевірки №252/171/2173805229 від 11.02.2010 р., встановлені порушення суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 вимог ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (зі змінами та доповненнями), п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (зі змінами та доповненнями), ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (зі змінами та доповненнями), а саме: позивачем було допущено перевищення сукупного граничного обсягу виручки за рік, встановленого в розмірі 500000,00 грн. для суб’єктів господарювання, які знаходяться на системі спрощеного оподаткування, внаслідок чого йому донараховано податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в загальній сумі 49767,67 грн. Одночасно, встановлено  порушення пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.3.1 п. 7.3, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (за змінами та доповненнями) та донараховано позивачу податкові зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 41378,00 грн. На підставі акту перевірки №252/171/2173805229 від 11.02.2010 р. було прийнято податкові повідомлення-рішення  № 0000461720/0 від 15.02.2010 року  та № 0000451720/0 від 15.02.2010 року, які позивач вважає протиправними, оскільки податковим органом при здійсненні перевірки не врахований договір комісії, за умовами якого виручка (прибуток) позивача складає тільки з винагороди, що не призводить до  перевищення граничного обсягу річної виручки у 2008 р., внаслідок чого позивач не зобов’язаний у 2009 р. був переходити до загальної системи оподаткування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених у позовній заяві та пояснив суду, що при здійсненні податкової перевірки відповідачем не було враховано договір комісії б/н від 05.05.2008 р. та додаткової угоди № 1 від 05.05.2008 р., укладеного між приватним підприємцем ОСОБА_6 (комітентом) та позивачем, де останній виступає у якості комісіонера. За умовами договору при реалізації товару, наданого комітетом комісіонеру, у власності позивача знаходиться винагорода від такої реалізації, сума якої не може сприяти перевищенню річного обсягу виручки, встановленого ст. 1 вищезазначеного Указу в 500000,00 грн. Крім того, сума від реалізацій товару по договору комісії від 05.05.2008 р. було одержано позивачем в готівковій формі, вносилась на картковий рахунок позивача, а потім здійснювався перерахунок її частини на його розрахунковий рахунок, факт чого не було враховано податковим органом при встановлені перевищення. Таким чином, нарахування податкових зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб в сумі 49767,67 грн. та з податку на додану вартість за 2009 р. та застосування штрафних санкцій на загальну суму 62067,00 грн. є неправомірним, а податкові рішення підлягають скасуванню. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволенні позовних вимог заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях та пояснив суду, що при проведенні перевірки було враховано сукупний дохід (прибуток) позивача з урахуванням поступлення за 2008 р. та 2009 р., в тому числі поступлення на розрахунковий рахунок, картковий рахунок та надходження коштів у касу підприємця. Оскільки картковий рахунок був позивачем застосований у господарської діяльності, визначення сукупного доходу, який перевищує річний обсяг виручки за 2008 р. є правомірним, внаслідок чого позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 49767,67 грн. У зв’язку з тим, що позивач добровільно не перейшов на загальну систему оподаткування у 2009 р., як того вимагає податкове законодавство, йому було правомірно донараховано податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 41378,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 20689,00 грн.  Просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази та інші матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що Долинською об’єднаною Державною податковою інспекцією Івано-Франківської області проводилась виїзна планова документальна перевірка суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р.

В ході перевірки встановлені порушення позивачем вимог ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» в редакції 03.07.1998 р. №727/98 (зі змінами та доповненнями), п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. (зі змінами та доповненнями), ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. № 13-92 (зі змінами та доповненнями), а також порушення вимог пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97 (за змінами та доповненнями).

За результатами перевірки складено акт №252/171/2173805229 від 11.02.2010 р., який є підставою для прийняття відповідачем  податкового повідомлення-рішення                          № 0000461720/0 від 15.02.2010р., відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 49767,67 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000451720/0  від 15.02.2010р., згідно з яким йому визначена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 62067,00 грн., в тому числі за основним платежем - 41378,00 грн., штрафна санкція - 20689,00 грн.

Судом встановлено, що суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_5 є суб’єктом підприємницької діяльності відповідно свідоцтва про державну реєстрацію, виданого Болехівської міською радою 28.01.2002 р. №211801700000000369, та  є платником податків.

Як вбачається з акту перевірки за період, що перевірявся, позивач здійснював діяльність за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р. на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. №727/98 (зі змінами та доповненнями) та здійснює діяльність у сфері торгівлі.

Актом перевірки встановлено, що відповідно до звітів позивача, поданих ним як платником єдиного податку, задекларовано обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2008 р. в розмірі 429006,00 грн. Перевіркою правильності обчислення обсягу виручки встановлено розбіжності між даними у звітах платника єдиного податку та даними, що містяться у виписках банку про рух коштів на рахунках, а саме: згідно виписок банку про рух коштів, на рахунки позивача поступили кошти (за реалізований товар, проценти банку) за 2008 р. в загальній сумі 694352,63 грн., в тому числі за 1 квартал 2008 р. – 168855,00 грн., у 2 кварталі – 122290,00 грн., в 3 кварталі – 149216,92 грн., в 4 кварталі – 253990,71 грн., а також поступлення коштів в готівковій формі в касу платника єдиного податку на суму 9090,00 грн. у 2 кварталі 2008 року та на суму 10000,00 грн. – 4 кварталі 2008 р. Також, податковим органом встановлено, що за дев’ять місяців 2009 р. позивачем було отримано на розрахунковий та картковий рахунки в банку кошти в розмірі 248026,63 грн., в тому числі за 1 квартал 2009 р. – 166654,22 грн., в 2 кварталі – 78290,91 грн., в 3 кварталі – 3081,50 грн. (а.с.15-16).

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. №727/98 зі змінами та доповненнями, спрощення система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, виходячи з аналізу грошових надходжень на розрахунковий та картковий рахунки, який позивач використовував у процесі здійснення підприємницької діяльності, ним було допущено перевищення обігу виручки за рік більш ніж 500 тис. грн., встановленого відповідно до вимог     ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 р. №727/98 зі змінами та доповненнями, про що свідчить наявні у матеріалах справи виписки з розрахункового та карткового рахунків (а.с.75-118).

Судом встановлено, що перевищення суми обсягу виручки позивача за рік у розмірі 500 тис. грн., було здійснено ним в 4 кварталі 2008 р. та становить 694352,63 грн. в порушення ст. 1 вказаного Указу.

Статтею 5 вищезазначеного Указу встановлено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду, порядок якої регулюється IV розділом  Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. №13-92 (зі змінами та доповненнями). При цьому платник податку повинен подати до податкового органу за місцем проживання податкову декларацію за наслідками звітного кварталу, наступного за тим, у якому виникло перевищення обсягу виручки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не був здійснений перехід до загальної системи оподаткування та до кінця 2009 року він працював на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується копією свідоцтва про сплату єдиного податку (а.с.73).

Відповідно до пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889- IV зі змінами та доповненнями, якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті (п. 7.1 ст. 7 вказаного Закону).

Згідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. №13-92 (зі змінами та доповненнями) та пп. 3,4 п. 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої Наказом ГДПІ України № 12 від 21.04.1993 р.  (зі змінами та доповненнями), загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку N 6 до цієї Інструкції.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Приписами п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР зі змінами та доповненнями встановлено, що валові  витрати виробництва  та  обігу - сума будь-яких  витрат  платника  податку  у грошовій, матеріальній    або   нематеріальній   формах,   здійснюваних   як компенсація вартості товарів (робіт,  послуг),  які  придбаваються (виготовляються)   таким   платником  податку  для  їх  подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм податкового законодавства, валові витрати суб’єкта підприємницької діяльності повинні бути документально підтверджені. Як вбачається з акт податкової перевірки та встановлено в судовому засіданні, при здійсненні податкової перевірки, позивачем не було надано документально підтверджених витрат за 2008 р., які б сприяли зменшенню сукупного обігу виручки (прибутку) за річ в межах, передбачених ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва».

27.10.2010 р. позивачем було надано заяву на адресу відповідача, згідно з якої витрати, безпосередньо пов’язані з отриманням доходу врахувати за нормами, визначеними законодавством.

Відповідно додатку №6 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю нормами витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи та інших доходів від здійснення інших видів діяльності, включаючи торговельну становить 25%.

Судом встановлено, що податковим органом при здійсненні перевірки правомірно визначено чистий дохід позивача за 2008 р. в сумі  145764,47 грн., за 2009 р. – 186019.97 грн. та відповідно суму податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 49767,67 грн., в тому числі за 2008 р. – 21864,67 грн. за 2009 р. 27903,00 грн.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що при здійсненні податкової перевірки, відповідачем не було враховано договору комісії від 05.05.2008 р., відповідно до якого грошові кошті в розмірі 270665,96 грн. одержувалися готівкою та вносилися на картковий рахунок позивача від реалізації товару та за умовами договору належать комітенту, а тільки 8120,00 грн. є виручкою (прибутком) позивача, що не сприяє перевищенню сукупного річного обігу виручки платника єдиного податку відповідно до вимог ст. 1 вищезазначеного Указу за         2008 р. , оскільки факт перевищення річного обігу виручку був встановлений перевіркою відповідно до руху коштів на рахунках позивача (картковому і розрахунковому), а кошти, одержані по договору комісії не впливають на встановлений факт перевищення.

Щодо договору комісії від 05.05.2008 р. судом встановлено, що факт здійснення господарської операції на умовах даного договору, який був укладений між позивачем та СПД ОСОБА_7 на реалізацію товару згідно додатку № 1 від 05.05.2008 р. на умовах комісії та здійснений розрахунок по договору між його сторонами, не знайшов підтвердження при проведенні зустрічної податкової перевірки господарської діяльності СПД ОСОБА_7 з питань взаємовідносин з позивачем, про що свідчить довідка Державної податкової інстанції у м. Чернівці. Крім того, позивачем не доведено в судовому засіданні факту внесення коштів, отриманих суб’єктом господарювання згідно зазначеного договору комісії, на жодний із рахунків у банковських установах, які ним використовувалися при здійсненні господарської діяльності за період з 05.05.2008 р. та 30.09.2009 р.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №00000461720/0 від 15.02.2010 р., яким позивачу було визначено суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 49767,67 грн., прийнято відповідачем правомірно.  Підстави для його скасування відсутні.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення       № 0000451720/0 від 15.02.2010 р. суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову в даній частини слід відмовити з наступних підстав.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що позивачем було порушено вимоги ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. №727/98 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якої позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного періоду (кварталу). Оскільки позивач перевищив 500 тис. грн. річного обігу виручки як платник єдиного податку в  4 кварталі 2008 р., він зобов’язаний був перейти на загальну систему оподаткування з 1 кварталу 2009 р., відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Приписами п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) встановлено, якщо особа,  на яку   не  поширюється  дія   пункту  2.3 статті 2  цього  Закону,  як  платник податку,  вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту  2.2 статті 2 цього Закону,  така реєстрація провадиться за її заявою.

Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи  протягом  звітного податкового  періоду перевищує  суму,  визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону,  не більше ніж у два рази,  така особа   зобов'язана   надіслати   податковому   органу  заяву  про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів,  наступних за таким звітним податковим періодом.

Згідно з вимогами пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку у разу, зокрема, коли загальна сума від здійснення операцій з  поставки товарів  (послуг),  у  тому  числі  з  використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з  цим  Законом,  нарахована (сплачена,  надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам,  протягом  останніх  дванадцяти календарних   місяців  сукупно  перевищує  300  000  гривень  (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7. 3 ст. 7 вказаного Закону датою  виникнення  податкових  зобов'язань з поставки товарів   (робіт,   послуг)   вважається  дата,  яка  припадає  на податковий період,  протягом якого відбувається будь-яка з  подій, що сталася раніше: або дата  зарахування  коштів  від  покупця  (замовника)   на банківський  рахунок  платника  податку  як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника  податку,  а  при  відсутності  такої  -  дата  інкасації готівкових  коштів у банківській установі,  що обслуговує платника податку; або дата  відвантаження товарів,  а для робіт (послуг) - дата оформлення документа,  що засвідчує факт виконання робіт  (послуг) платником податку.

Судом встановлено, що позивачем не було здійснено добровільний перехід на загальну систему оподаткування за заявою у 2009 році, внаслідок чого позивачу правомірно було донараховано податкові зобов’язання з податку на додану вартість за дев’ять місяців 2009 року в сумі 41378,00 грн. та, відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, за порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» відповідачем правомірно було застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію в сумі 20689 грн.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані в повному обсязі, а позов є таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

                                                             ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя:                              /підпис/                                        Григорук О.Б.

Постанова складена в повному обсязі 11.05.2010 року.