ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
02 квітня 2010 року 14:33 № 2а-4590/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Костенка Д.А.,
при секретарі судового засідання Білову М.В.,
за участю представників:
позивача – Державної податкової адміністрації України – Шевченко М.А.,
відповідача – Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України – Рекашової А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової адміністрації України (далі – ДПА) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі – ДДВС) про визнання неправомірними дій по винесенню постанови від 4 березня 2010 року ВП № 12510821 про накладення штрафу та скасування цієї постанови,
в с т а н о в и в:
У березні 2010 року ДПА звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просить визнати неправомірними дії державного виконавця ДДВС Кузьменка О.С. по винесенню постанови від 4 березня 2010 року ВП № 12510821 та скасувати постанову від 4 березня 2010 року ВП № 12510821 про накладення штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПА (боржник у виконавчому провадженні) не виконувало постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2009 року із поважних причин, тому штраф, встановлений ст. 87 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі – Закон № 606-XIV), за невико-нання судового рішення без поважних причин накладено безпідставно та без врахування державними виконавцем причин такого невиконання.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, мотивуючи правомірністю накладення державним виконавцем ДДВС штрафу.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши у судовому засіданні матеріали виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що у задово-ленні адміністративного позову ДПА слід відмовити. При цьому суд виходить із такого.
Судом встановлено, що 17 квітня 2009 року Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист на підставі постанови цього ж суду від 17 квітня 2009 року у справі № 2-а-1528/09/0270 за позовом ОСОБА_4 до ДПА та Державної податкової адміністрації у Вінницькій області, якою скасовано наказ ДПА від 17 лютого 2009 року № 309-о, поновлено ОСОБА_4 на посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Вінниці – начальника головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у м. Вінниці; постанова в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді допущена судом до негайного виконання.
21 квітня 2009 року ОСОБА_4 звернувся до ДДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження.
27 квітня 2009 року старшим державним виконавцем ДДВС винесено постанову ВП № 12510821, якою відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-а-1528/09/0270 виданого 17 квітня 2009 року Вінницьким окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_4 на посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Вінниці – начальника головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у м. Вінниці та встановлено строк для добровільного виконання рішення суду – сім днів з моменту отримання копії цієї постанови.
Копія постанови отримана ДПА 12 травня 2009 року, що підтверджується реєстра-ційним штампом на листі ДДВС від 27 квітня 2009 року № К-11647-25-790/05.
Листом від 19 травня 2009 року № 5869/5/26-6116 ДПА повідомило ДДВС про те, що нею було подано заяву про апеляційне оскарження постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2009 року та апеляційну скаргу із клопотанням про зупинення дії оскаржуваної постанови до закінчення апеляційного провадження.
Станом на 24 червня 2009 року рішення суду виконано не було, у зв’язку з чим ДДВС листом від 1 липня 2009 року № К-11647-25-790/05 направив вимогу старшого державного виконавця ДДВС від 24 червня 2009 року про надання до 3 липня 2009 року інформації про наслідки виконання виконавчого листа.
Листом від 22 липня 2009 року № 8755/5/26-6116 ДПА, за результатами розгляду вимоги державного виконавця, повторно повідомила ДДВС про апеляційне оскарження постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2009 року, а листом від 25 липня 2009 року № 8886/5/26-6116 – просила ДДВС звернутися до суду із заявою про роз’яснення порядку виконання рішення суду.
30 липня 2009 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ДПА про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця ДДВС від 27 квітня 2009 року ВП № 12510821 про відкриття виконавчого провадження, який постановою від 12 серпня 2009 року № 2-а-3459/09/0270 відмовив у задоволенні адміністративного позову.
11 вересня 2009 року до суду першої інстанції надійшла апеляційна скарга на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2009 року.
18 листопада 2009 року ДДВС листом повідомило ДПА про відсутність підстав для звернення державного виконавця до суду із заявою про роз’яснення порядку виконання рішення суду.
5 лютого 2010 року виконавче провадження № 12510821 з примусового виконання виконавчого листа від 17 квітня 2009 року № 2-а-1528/09/0270 прийняв до виконання державний виконавець ДДВС Кузьменко О.С., про що виніс постанову.
8 лютого 2010 року державний виконавець ДДВС Кузьменко О.С., керуючись ст.ст. 5, 77, 87 Закону № 606-XIV, виніс постанову ВП № 12510821 про накладення на ДПА штрафу у розмірі 510 грн. за невиконання без поважних причин рішення суду, з тієї підстави, що станом на 8 лютого 2010 року рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді ДПА не виконано.
У той же день ДДВС листом № К-11647-25/5 направив копію цієї постанови до ДПА, яка була отримана останньою 11 лютого 2010 року, що підтверджується реєстраційним штампом.
Також 8 лютого 2010 року державний виконавець виніс вимогу № К-11647-25/5, згідно з якою ДПА негайно виконати виконавчий лист від 17 квітня 2009 року № 2-а-1528/09/0270 та повідомити ДДВС про виконання рішення суду у термін семи робочих днів з моменту отримання даної вимоги, а також повідомлено ДПА про наслідки повторного та подальшого невиконання рішення суду без поважних причин.
У лютому 2010 року ДПА оскаржила постанову ДДВС від 8 лютого 2010 року до Окружного адміністративного суду міста Києва, який постановою від 1 березня 2010 № 2а-2259/10/2670 відмовив ДПА у задоволенні адміністративного позову. Постанова не набрала законної сили, оскільки була оскаржена ДПА до суду апеляційної інстанції.
18 лютого 2010 року листом № 1733/5/26-6116 ДПА у відповідь повідомила ДДВС про оскарження нею до суду постанови про накладення штрафу, при цьому просила зупинити виконавче провадження до розгляду справи по суті.
4 березня 2010 року державний виконавець ДДВС Кузьменко О.С., керуючись ст.ст. 5, 87 Закону № 606-XIV, прийняв постанову про накладення на ДПА штрафу у подвійному розмірі (1020 грн.) за невиконання без поважних причин рішення суду. Постанова мотивована тим, що з моменту накладення на боржника штрафу у розмірі 510 грн., останній рішення суду не виконав, дій спрямованих на виконання рішення суду не вчинив.
Постанова та нова (чергова) вимога державного виконавця від 9 березня 2010 року № К-11647-25/5 направлені до ДПА 9 березня 2010 року (отримані 17 березня 2010 року).
15 березня 2010 року ДПА подала до Вінницького окружного адміністративного суду заяву про надання роз'яснення постанови цього ж суду від 17 квітня 2009 року по справі № 2-а-1528/09/0270 за позовом ОСОБА_4 до ДПА та Державної податкової адміністрації у Вінницькій області.
Аналізуючи встановлені факти, суд зазначає, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем склалися з приводу накладення державним виконавцем на боржника у виконавчому провадженні штрафу у подвійному розмірі за невиконання без поважних причин рішення суду про поновлення особи на роботі (посаді), яке допущено судом до негайного виконання.
Відповідно до вимог ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
Обов’язковість рішень суду є однією із конституційних засад здійснення судочинства встановленою у п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України.
Згідно із ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових та службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах, згідно ч. 4 ст. 257 КАС, здійснюється в порядку, встановленому Законом № 606-XIV.
Преамбулою Закону № 606-XIV визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
ДДВС є органом державної виконавчої служби згідно із ст. 3 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу".
Згідно із ч. 2 ст. 1 цього ж Закону завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Відповідно до ст. 76 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов’язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до ст. 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою ст. 87 цього Закону.
Виконання рішення про поновлення на роботі визначено у ст. 77 Закону № 606-XIV, відповідно до якої рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов’язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції та інші заходи, передбачені цим Законом.
Статтею 87 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника – фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника – юридичну особу – від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Диспозицією норми передбачено декілька необхідних умов, за наявністю яких застосовується відповідна санкція. Зокрема, такими умовами є: повторне невиконання рішення, невиконання рішення без поважних причин, невиконання рішення у встановлений державним виконавцем строк, невиконання рішення про поновлення на роботі (посаді).
Під час судового засідання встановлено і це не заперечувалося сторонами, що ДПА, дійсно, повторно не виконало у встановлений державним виконавцем строк рішення про поновлення ОСОБА_4 на посаді (роботі): наказ про поновлення ОСОБА_4 на посаді та акт про допущення ОСОБА_4 до роботи на посаді прийняті не були.
Разом з тим, позивач стверджує, що невиконання рішення про поновлення на посаді допущено з поважних (незалежних від ДПА) причин, а саме: оскарження до суду постанов ДДВС ВП № 12510821 від 27 квітня 2009 року про відкриття виконавчого провадження, від 8 лютого 2010 року про накладення штрафу у розмірі 510 грн. за невиконання без поважних причин рішення суду; подання апеляційних скарг на судові рішення прийняті за результатами розгляду цих справ; отриманням вимоги державного виконавця від 9 березня 2010 року № К-11647-25/5 та постанови від 4 березня 2010 року про накладення штрафу в один день – 17 березня 2010 року, що позбавило ДПА права виконати рішення суду; поданням 15 березня 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду заяви про роз'яснення судового рішення.
З урахуванням викладених фактів, суд уважає, що наведені позивачем причини невиконання судового рішення не є поважними та не звільняють його від визначеного Конституцією та законами України обов'язку негайного виконання рішення суду.
Відповідно до положень Закону № 606-XIV постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та про накладення штрафу у порядку ст. 87 цього Закону можуть бути оскаржені сторонами до суду.
Разом з тим, оскарження постанов не зупиняє їх чинність та не є обставиною, яка зумовлює обов’язкове зупинення виконавчого провадження або звільнення від вжиття заходів, пов'язаних із виконанням рішення суду.
На момент вирішення цієї справи постанова старшого державного виконавця ДДВС від 27 квітня 2009 року ВП № 12510821 про відкриття виконавчого провадження не була скасована судом чи начальником відповідного органу державної виконавчої служби, її дія не була зупинена, а тому вимоги державного виконавця щодо виконання рішення суду, відповідно до вимог ст. 6 Закону № 606-XIV, є (були) обов’язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України, у тому числі і для ДПА. Не була скасована і постанова від 8 лютого 2010 року про накладення на ДПА штрафу у розмірі 510 грн.
Аргумент позивача про те, що отримання ним постанови від 4 березня 2010 року про накладення штрафу та вимоги державного виконавця від 9 березня 2010 року в один день – 17 березня 2010 року позбавило ДПА права виконати рішення суду також не приймається судом, з огляду на його необґрунтованість.
Вимога державного виконавця від 9 березня 2010 року була черговою (четвертою по рахунку), якою встановлювався строк для виконання рішення суду. Дана вимога не була підставою для притягнення боржника до відповідальності тому, що підставою для накладення штрафу на ДПА у подвійному розмірі було повторне невиконання рішення суду у строк, встановлений вимогою державного виконавця від 8 лютого 2010 року № К-11647-25/5, який призначено після накладення штрафу в розмірі 510 грн.
Суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 76 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин вимог щодо виконання рішення у строк, встановлений державним виконавцем, останній застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Тому, накладаючи на ДПА штрафи, державний виконавець правомірно призначав новий строк для виконання рішення.
Не може бути поважною причиною невиконання рішення суду і та обставина, що ДПА звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду із заявою про надання роз'яснень постанови від 17 квітня 2009 року по справі № 2-а-1528/09/0270 за позовом ОСОБА_4 до ДПА та Державної податкової адміністрації у Вінницькій області.
На думку суду, позивач мав реальну можливість скористатися своїм правом на звернення до Вінницького окружного адміністративного суду із заявою про роз'яснення постанови (її резолютивної частини) від 17 квітня 2009 року протягом розумних строків, натомість, таку заяву подано лише 15 березня 2009 року.
Крім того, обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, знаходяться поза межами предмета доказування. Так, після накладення 8 лютого 2009 року на ДПА першого штрафу за невиконання без поважних причин рішення суду, боржнику було встановлено новий строк – негайно виконати та протягом семи днів з моменту отримання повідомити про виконання. При цьому боржник був повідомлений про наслідки повторного та подальшого невиконання. Невиконання без поважних причин рішення після цього (безпосередній склад порушення передбаченого ч. 3 ст. 87 Закону № 606-XIV), стало підставою для притягнення ДПА до юридичної відповідальності у вигляді накладення штрафу у подвійному розмірі.
За таких обставин позивачу необхідно було довести відсутність його вини у цей період. Однак, у матеріалах справи не має належних доказів того, що боржник здійснив заходів по виконанню судового рішення або мав намір здійснити, але, в силу певних об’єктивних і поважних причин, не здійснив, у період від накладення першого штрафу та отриманням нової вимоги до накладення штрафу у подвійному розмірі.
Твердження представника позивача щодо неможливості виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_4 на посаді у зв’язку із зайняттям її іншою особою, судом не приймається. Оцінка законності та обґрунтованості постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2009 року по справі № 2-а-1528/09/0270 за позовом ОСОБА_4 до ДПА та Державної податкової адміністрації у Вінницькій області до повноважень державного виконавця не входить, і він зобов'язаний здійснювати виконання судового рішення у будь-якому випадку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Позивачем не наведено жодного переконливого аргументу та не представлено доказів, які б доводили обґрунтованість його вимог та спростовували доводи відповідача. Окрім тверджень представника позивача про необхідність скасування постанови державного виконавця, ніщо не вказує на те, що державним виконавцем допущено порушення при її прийнятті.
Таким чином, дії державного виконавця ДДВС Кузьменка О.С. по винесенню постанови від 4 березня 2010 року та постанова державного виконавця ДДВС від 4 березня 2010 року про накладення на ДПА штрафу у подвійному розмірі за невиконання без поважних причин рішення суду вчинені у відповідності із вимогами чинного законодавства і суд не знаходить підстав для визнання дій неправомірними та скасування постанови.
Враховуючи всі наведені обставини у їх сукупності та керуючись статтями 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 158–163, 167, 181, 254 КАС, суд
п о с т а н о в и в:
Відмовити Державній податковій адміністрації України у задоволенні адміністративного позову.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду за правилами встановленими ст.ст. 185–187 КАС. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Згідно із ч. 1 ст. 254 КАС постанова, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС підписана та проголошена судом у судовому засіданні і приєднана до справи.
Постанова в повному обсязі складена 7 квітня 2010 року.
Суддя Д.А. Костенко