Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 квітня 2010 р. справа № 2а-4242/10/0570
Постановлена у нарадчій кімнаті.
час прийняття постанови: 11 год.05 хв
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Мозгової Н. А.
при секретарі Оленьченко М.В.
за участю
представника позивача ОСОБА_1
представників відповідача Супрунович Т.М.
Аніщенко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії,17 адміністративну справу за позовом
фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про часткове скасування податкового повідомлення – рішення від 06.11.2009 року № 0000631742/1 в частині донарахування податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 434621 грн. та про часткове скасування податкового повідомлення-рішення № 0000981742/0 від 06.11.2009 року в частині донарахування податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 3740 грн. -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, фізична особа – підприємець ОСОБА_4, звернулась до суду з адміністративним позовом до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дії щодо порушень, встановлених актами перевірки від 15.06.2009 року №638-17-313-2-2915401069 та від 30.10.2009 року № 1335/17-313-2/2915401069 та про скасування податкових повідомлень – рішень від 29.07.2009 року № 0000631742/0, від 06.11.2009 року № 0000631742/1, від 06.11.2009 року № 0000981742/0.
У судовому засіданні 30.04.2009 представником позивача надана заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить частково скасувати податкове повідомлення – рішення від 06.11.2009 року № 0000631742/1 в частині донарахування податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 434621 грн. (у т.ч. 289665 грн. – основний платіж, 144956 грн. - фінансові санкції) та частково скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000981742/0 від 06.11.2009 року в частині донарахування податкового зобов’язання з ПДВ (штрафні санкції) в сумі 3740 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що за результатами роботи за 3 квартал 2006 рік перевищення розміру доходу понад 500 тис. грн. не відбулось, а перевіряючими не враховані всі документи та обставини.
Відповідачем по справі, Красноармійською об’єднаною державною податковою інспекцією надано до суду заперечення, відповідно до якого з позовними вимогами не згоден на підставі наступного:
у ході проведення плановою перевірки було встановлено, що у порушення статті 1, статті 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» позивачем у 3 кварталі 2006 року допущене перевищення граничної суми виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), яка передбачена статтею 1 вказаного Указу та не здійснений перехід на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду.
У відповідності до п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» особа, що не надала заяву в орган державної податкової служби стосовно реєстрації у якості платника податку на додану вартість, несе відповідальність за не нарахування та несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту і отримання бюджетного відшкодування.
У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову, представники відповідача проти задоволення позову заперечували.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані доказі за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне:
Позивач, ОСОБА_4, зареєстрована згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію серії В01 № 003131 у якості фізичної особи – підприємця та перебуває на податковому обліку у Красноармійській об’єднаній державній податковій інспекції.
Відповідачем по справі, Красноармійською об’єднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складений акт перевірки від 15.06.2009 року за № 638-17-313-2-2915401069.
Вказаною перевіркою встановлено порушення ст.13, ст.14 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», п.19.1 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року№889- ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в періоді, що перевірявся на загальну суму 119422,86 грн., у тому числі 2006 рік в сумі 16013,14 грн., 2007 рік в сумі 61363,07 грн., 2008 рік – в сумі 42046,65 грн.;
п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.6.1 ст.6, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7, п. 9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 289862 грн., завищення податку на додану вартість за серпень 2008 року в сумі 247 грн.;
п.п.4.1.4 п.4.1, п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». На підставі вказаного акту перевірки, за результатами апеляційного узгодження в порядку Закону України №2181-ІІІ, відповідачем по справі прийняті наступні спірні податкові повідомлення-рішення:
- №0000631742/1 від 06.11.2009 року, відповідно до якого позивачу визначено загальну суму податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 434621 грн. (у т.ч. 289830 грн. – ПДВ, 145038,5 грн. – фінансові санкції). Позивачем вказане податкове повідомлення - рішення оскаржується в частині визначення суми податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 434621 грн. (у т.ч. 289665 грн. – основний платіж, 144956 грн. - фінансові санкції);
- №0000981742/0 від 06.11.2009 року, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в загальній сумі 3788 грн. (у т.ч. 32 грн. – ПДВ, 3756 грн. – фінансові санкції). Позивачем вказане податкове повідомлення – рішення оскаржується в частині донарахування фінансових санкцій в сумі 3740 грн.
Судом встановлено, та сторонами не заперечується, що в перевіряємому періоді, з 01.10.2006 року по 22.07.2008 року, позивач працювала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, сплачувала єдиний податок.
Відповідачем зазначено, що фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 до податкового органу за місцем реєстрації були надані заяви на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2006 рік, 2007 рік та на 2008рік.
На підставі вказаних заяв відповідачем по справі позивачу видано свідоцтво про сплату єдиного податку.
Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 надані до податкового органу наступні звіти суб’єкта малого підприємництва – фізичної особи – платника єдиного податку:
за 1 квартал 2006 року – обсяг виручки – 144063 грн.
за 2 квартал 2006 року – обсяг виручки – 245809 грн.
за 3 квартал 2006 року – обсяг виручки - 382262 грн.
за 4 квартал 2006 року – обсяг виручки - 491553 грн.
за 1 квартал 2007 року – обсяг виручки – 100927 грн.
за 2 квартал 2007 року – обсяг виручки - 189890 грн.
за 3 квартал 2007 року – обсяг виручки - 280949 грн.
за 4 квартал 2007 року – обсяг виручки – 367807 грн.
за 1 квартал 2008 року – обсяг виручки - 181567 грн.
за 2 квартал 2008 року – обсяг виручки – 436211 грн.
за 3 квартал 2008 року – обсяг виручки – 713369 грн.
Перевіркою повноти визначення обсягу виручки від надання послуг за період з 01.01.2006р. по 22.07.2008 року податковим органом встановлено його завищення на загальну суму 1142729 грн., в тому числі у 2006 році в сумі 61553 грн., 2007 році – в сумі 367807 грн., 2008 році – в сумі 713369 грн.
Крім того, в ході перевірки встановлено несвоєчасну реєстрацію позивачем в якості платника податку на додану вартість, що призвело до заниження податку на додану вартість за період, що перевірявся, оскільки відповідно до п.п. 2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку на додану вартість у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), нарахована такій особі або в рахунок зобов’язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість). Таким чином, з 4 кварталу 2006 року ОСОБА_4 повинна була перебувати на обліку в податковому органі як платник податку на додану вартість. Фактично позивачем надано заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість та зареєстровано платником податку на додану вартість 23.07.2008 року. Декларації з ПДВ за період з 01.10.2006 року по 22.07.2008 року не надавались. За період з 23.07.2008 року по 31.03.2009 року надавались своєчасно.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджуються для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Статтею 5 вказаного Указу Президента України передбачено, що в разі порушення вимог, встановлених статтею 1 цього Указу, платник податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Отже, встановлений нормативним актом обов’язок платника єдиного податку перейти на загальну систему оподаткування в зазначених випадках виникає в періоді (кварталі), що настає за звітним, в якому платник єдиного податку припустився порушень вимог, встановлених статтею 1 Указу №727/98 .
Факт перевищення обсягу виручки був встановлений податковим органом у 2009 році, в той час, коли на 2006, 2007 та 2008 роки податковий орган підтвердив право позивача перебувати на спрощений системі оподаткування, видавши свідоцтво про сплату єдиного податку.
Згідно з п. 4.3.25 п.4.3 ст.4 Закону України №889 – ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загально місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації), одержані самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону.
Відповідно до статті 2 Указу Президента №727/98 доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податків.
Відповідно до п.п.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України № 889 – ІV оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Саме Указ Президента України №727/98 від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність платників податків, що перебувають на спрощеній системі оподаткування.
Так, зазначеним Указом передбачено, що єдиним наслідком перевищення 500-тисячного обмеження щодо виручки є перехід приватного підприємця на звичайну (загальну) систему оподаткування з наступного кварталу. Інших наслідків невиконання умови ст.1 Указу Президента № 727/98 чинним законодавством не передбачено.
Відповідно до п.1.6. ст.1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п.п.2.1 статті 2 вказаного Закону платником податку є будь-яка особа, яка:
а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;
б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;
в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
Згідно з п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР обов’язковій реєстрації платником податку на додану вартість підлягають особи, у яких загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг). у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов’язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 грн. (без урахування ПДВ).
Разом з тим, ст.6 Указу Президента України №727/98 передбачає, що суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником податку на додану вартість.
Таким чином, норма п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про ПДВ» не розповсюджується на платників, які мають статус платника єдиного податку.
Позивач отримав статус платника податку на додану вартість 23.07.2008 року , отримавши свідоцтво № 100129928 про реєстрацію платника на додану вартість.
Таким чином, оскільки позивач в періоді, за який донараховано податок на додану вартість мав статус платника єдиного податку, то донарахування податкового зобов’язання з ПДВ згідно податкового повідомлення - рішення 06.11.2009 року № 0000631742/1 в сумі 434621 грн. та згідно податкового повідомлення-рішення № 0000981742/0 в сумі 3740 грн. є неправомірним.
Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не доведений.
Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем присуджуються з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції про часткове скасування податкового повідомлення – рішення від 06.11.2009 року № 0000631742/1 в частині донарахування податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 434621 грн. та про часткове скасування податкового повідомлення-рішення № 0000981742/0 в частині донарахування податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 3740 грн. задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення – рішення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції від 06.11.2009 року № 0000631742/1 в частині донарахування податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 434621 грн., у тому числі 289665 грн. – основний платіж, 144956 грн. - фінансові санкції.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000981742/0 від 06.11.2009 року в частині донарахування податкового зобов’язання з ПДВ (фінансові санкції) в сумі 3740 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 3 (три) грн.40 коп.
У судовому засіданні 30.04.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови в присутності представників сторін.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Мозговая Н. А.