Судове рішення #935231
40/578-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14


УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 02.08.07 р.          № 40/578-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Верховця А.А.

 суддів:             

 при секретарі:          

 За участю представників:

 від позивача – Якименко Ю.В. – юрист, Козаренко Є.В. – юрист, Дорошенко Р.Є – за дов.

 від відповідача  –  Лук’яненко Р.М. – юрист,

 від третьої особи -  Чуб Т.Є. – юрист,

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна інспекція з контролю за цінами в м.Києві

 на постанову Господарського суду м.Києва від 30.01.2007

 у справі № 40/578-А   

 за позовом           Відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта"

 до           Державної інспекції з контролю за цінами в м.Києві

 третя особа           Національна комісія регулювання електроенергетики України

             

 про          визнання нечинним рішення

 

ВСТАНОВИВ:

 Постановою Господарського суду м. Києва від 30.01.2007р. у справі № 40/578-А позовні вимоги ВАТ «Укртранснафта» задоволені у повному обсязі, визнано нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві від 03.11.2006 №134 «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін до Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» та стягнуто з державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» 3 грн. 40коп.- судового збору.

          Відповідач, не погоджуючись з прийнятою постановою, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.

          Зокрема, апелянт наголошує на тому, що позивач безпідставно стягував тариф за транспортування нафти нафтопроводом Долина – Дрогобич в розмірі 22,80грн. за 1 тону (без ПДВ) замість 5,30грн. за 1 тону (без ПДВ), включивши до цього тарифу додаткову послугу -  підтримка нафтопроводу в робочому стані в сумі 17,50грн., що на його думку  є порушенням вимоги постанови НКРЕ від 22.01.2003р. № 56 «Про тарифи на транспортування нафти магістральними нафтопроводами ВАТ «Укртранснафта» для споживачів України», а тому, як вважає відповідач, до позивача цілком обґрунтовано були застосовані штрафні санкції згідно оскаржуваного рішення.

          Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

В період з 13.09.2006 року по 04.10.2006 року Відповідачем було проведено перевірку щодо дотримання Позивачем законодавства з питань ціноутворення.

За результатами перевірки 04.10.2006 року було складено Акт «Про проведення перевірки ВАТ «Укртранснафта» щодо дотримання законодавства з питань ціноутворення», в якому відображено висновок щодо порушення Позивачем державної дисципліни цін в частині застосування вільних цін (тарифів) при транспортуванні нафти магістральними нафтопроводами за умови запровадження для них режиму державного регулювання.

Підставою для даного висновку є стягнення Позивачем з ВАТ «НПК-Галичина» за договором від 27.12.05 року №10-26/ЛВУ та з ВАТ «Укрнафта» за договором від 25.01.06 року №45-06К необґрунтовано завищеного тарифу за транспортування нафти магістральними нафтопроводами в розмірі 22,80 грн. замість тарифу 5,30 грн., встановленого постановою НКРЕ від 22.01.03 №56 „Про тарифи на транспортування нафти магістральними нафтопроводами ВАТ «Укртранснафта» для споживачів України».

На підставі вказаного вище Акту 03.11.2006 року Відповідачем було прийнято рішення №134 «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін». Вказаним рішенням постановлено вилучити у ВАТ «Укртранснафта» в доход державного бюджету суму у розмірі 2 408 880,25 грн. та стягнути штраф у сумі 4 817 760,50 грн.

Отже, як вже зазначалось, спір між сторонами виник у зв’язку із не дотриманням, на думку відповідача, Позивачем вимог постанови НКРЕ від 22.01.03 №56 „Про тарифи на транспортування нафти магістральними нафтопроводами ВАТ «Укртранснафта» для споживачів України» в частині застосування тарифу за послуги з транспортування нафти за маршрутом НПС «Долина» - НПК «Галичина» за договором від 27.12.05 року №10-26/ЛВУ «Про надання послуг по транспортуванню та зберіганню нафти» та за договором від 25.01.06 року №45-06К «Про надання послуг по транспортуванню та взаємні обов’язки при наданні таких послуг для контрагентів замовника».

Як зазначено в рішенні місцевого господарського суду та знайшло своє підтвердження при розгляді апеляційної скарги, за умовами договору від 27.12.2005 року №10-26/ЛВУ (далі - Договір 1) про надання послуг по транспортуванню та зберіганню нафти, Позивач зобов’язався надати послуги по транспортуванню нафти магістральними нафтопроводами, в тому числі і Долина-Дрогобич (п.1.1 Договору 1). Додатково Позивач зобов’язався надати послуги по зберіганню у власних ємностях нафти, яка є власністю Замовника (п.1.2 Договору 1),

В свою чергу, ВАТ «НПК-Галичина» (Замовник) зобов’язалось сплатити вартість наданих за Договором 1 послуг, виходячи з тарифів, що наведені в додатку №1 до даного договору (п.1.3 Договору 1).

Вказаним додатком сторони Договору 1 погодили тарифи за транспортування нафти по нафтопроводу Долина-Дрогобич та додаткових послуг, які можуть бути надані Виконавцем за бажанням Замовника під час транспортування нафти з метою належного виконання умов даного договору. Зокрема, сторони Договору 1 встановили наступні тарифи:

1. На основну послугу: транспортування нафти по нафтопроводу Долина-Дрогобич - 5,30 грн. за 1 т. брутто нафти;

2. На додаткові послуги: підтримка нафтопроводу в робочому стані -17,50 грн. за 1 т. брутто нафти; зберігання 1 т. нетто нафти в резервуарному парку Дрогобич - 0,80 грн. за 1 т. брутто нафти.

Сторони обумовили, що оплата послуги за підтримку нафтопроводу Долина-Дрогобич в робочому стані здійснюється одночасно з оплатою послуг по транспортуванню нафти із розрахунку за 1 т. брутто перекачаної нафти.

Пунктом 2.4 Договору 1, передбачено, що нафта з родовищ НГВУ «Долинанафтогаз» має реологічні властивості, тому пунктом 3.5 Договору сторони встановили особливі технологічні умови, за яких повинно відбуватися транспортування даної нафти.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час розгляду апеляційної скарги, ВАТ «НПК-Галичина» скористалося послугами, передбаченими Договором 1 – транспортування нафти по нафтопроводу Долина-Дрогобич та підтримка нафтопроводу в робочому стані.

Підтримка нафтопроводу в робочому стані полягала в тому, що нафта накопичувалась в нафтопроводі на протязі певного часу і з метою недопущення її загущення, позивач проводив підігрів цієї нафти з подальшим транспортуванням протягом 2х – 3х днів за календарний період (як правило місяць).

Що ж до договору від 25.01.2006 року №45-06К (далі - Договір 2) то, за умовами цього договору Позивач зобов’язався надати послуги по транспортуванню нафти магістральними нафтопроводами, в тому числі і Долина-Дрогобич за маршрутом НПС «Долина» - НПК «Галичина» (п.1.1 Договору 2). Додатково Позивач зобов’язався надати послуги по зберіганню у власних ємностях нафти, яка є власністю Замовника (п.1.2 Договору 2).

В свою чергу, ВАТ «Укрнафта» (Замовник) зобов’язалось сплатити вартість наданих за Договором 2 послуг, виходячи з тарифів, що наведені в додатку № 1 до даного договору (п.п. 1.4, 4.1 Договору 2).

Вказаним додатком сторони Договору 2 погодили тарифи за транспортування нафти по нафтопроводу Долина - Дрогобич та додаткових послуг, які можуть бути надані Виконавцем під час транспортування нафти з метою належного виконання умов даного договору.

Зокрема, сторони Договору 1 встановили наступні тарифи:

1. На основну послугу: транспортування за маршрутом НПС «Долина» - НПК «Галичина» - 5,30 грн. за 1 т. брутто нафти;

2.   На додаткові послуги: підтримка нафтопроводу в робочому стані -17,50 грн. за 1 т. брутто нафти; зберігання 1 т. нетто нафти в резервуарному парку Виконавця - 0,80 грн. за 1 т. брутто нафти.

Відповідно до п. 3.6 Договору 2, нафта з родовищ НГВУ «Долинанафтогаз» здійснюється не більше як двома партіями за місяць, обсяг кожної партії повинен становити 6 тис. т. Пунктом 4.1 Договору 2 передбачено, що ВАТ „Укрнафта" самостійно розраховує та виконує 100% передоплату вартості послуг, якими Замовник вважає за потрібне скористатися під час транспортування нафти.

ВАТ «Укрнафта» скористалося такими послугами, передбаченими Договором 2 транспортування нафти по нафтопроводу Долина-Дрогобич за маршрутом НПС «Долина» -НПК «Галичина» та підтримка нафтопроводу в робочому стані.

Таким чином надання додаткових послуг під час транспортування нафти на умовах, передбачених Договорами 1 та 2, є необхідним та обґрунтованим виходячи з фізичних властивостей наданої для транспортування нафти та обумовлених сторонами даних договорів умов транспортування.

Слід звернути увагу на те, що за умовами Договорів 1, 2 та додатків до них оплата за послуги по транспортуванню нафти та послуги по підтриманню нафтопроводу у робочому стані проводиться одночасно, що і обумовлює можливість відображення в Актах виконаних послуг та звірки взаєморозрахунків тарифу 22,80 грн., який складається з суми тарифів послуг, наданих Виконавцем, а саме: тарифу за транспортування нафти в розмірі 5,30 грн. за 1 т. брутто нафти та тарифу за підтримання нафтопроводу у робочому стані в розмірі 17,50 грн. за 1 т. брутто нафти.

Тобто, на думку суду першої інстанції, оплата послуги за підтримку нафтопроводу в робочому стані є оплатою додаткової послуги, погодженої сторонами та закріпленою в договорах, та не входить до тарифу по транспортуванню нафти.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та вважає його вірним, оскільки він не суперечить положенням спеціальних норм права в сфері ціноутворення. Зокрема, правове регулювання ціноутворення в Україні здійснюється на підставі Закону України «Про ціни і ціноутворення» та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення» в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи та державні фіксовані і регульовані ціни, тарифи. Вільні ціни і тарифи, відповідно до норм статті 7 даного закону, встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Державне регулювання цін і тарифів, відповідно до вимог статті 8 даного Закону, здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Визначення повноважень органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), відповідно до положень пункту 3 статті 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення», віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» визначені Повноваження    центральних   органів    виконавчої   влади,    Ради   міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг.

Згідно положень пункту 8 Додатку до вказаної Постанови, до повноважень НКРЕ віднесено регулювання тарифів на транспортування магістральними трубопроводами газу природного, нафти, нафтопродуктів, аміаку та етиленових речовин, що поставляються споживачам України.

Ця норма Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року №1548 кореспондується з положеннями частини 2 статті 632 ЦК України, відповідно до якої у передбачених законом випадках застосовуються ціни (тарифи), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Таким чином, послуга з транспортування нафти магістральним нафтопроводом віднесена до послуг, щодо яких застосовується державне регулювання шляхом встановлення державного фіксованого тарифу і повноваження щодо його встановлення віднесено до компетенції НКРЕ.

В межах наданих повноважень, постановою НКРЕ від 22.01.2003 року №56 були затверджені тарифи на транспортування нафти магістральними нафтопроводами ВАТ «Укртранснафта» для споживачів України, в тому числі і тариф для маршруту НПС «Долина» - НПК «Галичина» у розмірі 5,30 грн. (без ПДВ) за 1 т.

Крім того, в матеріалах справи наявні «Тарифи на послуги по транспортуванню нафти нафтопроводами для резидентів», затверджені ВАТ «Укртранснафта» 22.11.2004 року і введені в дію з 01.01.2005 року. Як вбачається з наданого документу, позивач додатково внутрішнім документом затвердив тариф на послугу по транспортуванні 1 т. брутто нафти магістральним нафтопроводом Долина-Дрогобич за маршрутом НПС «Долина» - НПК «Галичина» в розмірі 5,30 грн. без (ПДВ).

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що за надання послуг з транспортування нафти за маршрутом НПС «Долина» - НПК «Галичина» за договором від 27.12.05 року №10-26/ЛВУ «Про надання послуг по транспортуванню та зберіганню нафти» (укладеного між ВАТ «Укртранснафта» та ВАТ «НПК-Галичина») та за договором від 25.01.06 року №45-06К «Про надання послуг по транспортуванню та взаємні обов’язки при наданні таких послуг для контрагентів замовника» (укладеного між ВАТ «Укртранснафта» та ВАТ «Укрнафта»), Позивачем стягнуто з замовників послуг плату із застосуванням тарифу 5,30 грн. (без ПДВ) за транспортування 1 т. брутто нафти.

Застосування позивачем тарифу 5,30 грн. при транспортуванні нафти магістральним нафтопроводом за маршрутом НПС «Долина» -НПК «Галичина» відповідає вимогам постанови НКРЕ від 22.01.03 №56 «Про тарифи на транспортування нафти магістральними нафтопроводами ВАТ «Укртранснафта» для споживачів України».

Щодо отримання Позивачем плати в розмірі 17,50грн. за додатково надану замовникам послугу, слід погодитись з позицією суду першої інстанції, оскільки послуга з підтримки нафтопроводу в робочому стані не віднесена до послуг, на які розповсюджується державне регулювання. Відповідачем не надано суду доказів які б підтверджували поширення встановлених статтею 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» методів державного регулювання цін і тарифів на послугу з підтримки нафтопроводу в робочому стані: застосування до неї державних фіксованих та регульованих цін, граничних рівнів тарифів або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Таким чином, вартість послуги по утриманню в робочому стані нафтопроводу не підлягає державному регулюванню, не включається до тарифу за транспортування тони брутто нафти нафтопроводом Долина-Дрогобич за маршрутом НПС «Долина» - НПК «Галичина».

Враховуючи викладене, ціноутворення за даною послугою здійснюється із застосуванням вільних тарифів, що відповідає положенням статті 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення», згідно якої вільні тарифи встановлюються на всі види послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання.

Можливість надання додаткових послуг при транспортуванні нафти магістральними нафтопроводами передбачена наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30 вересня 2005 року №88 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування нафти магістральними трубопроводами».

Зокрема, пунктом 3.6 вказаного наказу встановлена одна з вимог до провадження господарської діяльності з транспортування нафти магістральними трубопроводами, у відповідності з якою ліцензіат одержує плату від замовників послуг за встановленим НКРЕ тарифом.

Проте підпунктом «б» пункту 3.6.1 даного наказу надано право ліцензіату отримувати додатковий прибуток шляхом виконання додаткових робіт, що пов’язані з провадженням господарської діяльності з транспортування нафти магістральними трубопроводами, але не враховані в тарифі. Плата за виконання додаткових робіт установлюється ліцензіатом таким чином, щоб забезпечити відшкодування його виправданих витрат та отримання обґрунтованого прибутку при здійсненні цих робіт.

Надання додаткових послуг під час транспортування нафти на умовах, передбачених договором від 27.12.05 року №10-26/ЛВУ «Про надання послуг по транспортуванню та зберіганню нафти» (укладеного між ВАТ «Укртранснафта» та ВАТ «НПК-Галичина») та за договором від 25.01.06 року №45-06К «Про надання послуг по транспортуванню та взаємні обов’язки при наданні таких послуг для контрагентів замовника» (укладеного між ВАТ «Укртранснафта» та ВАТ «Укрнафта»), є обґрунтованим виходячи з технічних властивостей наданої для транспортування нафти та обумовлених сторонами даних договорів умов її транспортування.

Перелік та вартість додаткових послуг, які могли бути надані виконавцем за вказаними вище договорами, зазначений у додатках до договорів, які є їх невід’ємною частиною. Серед додаткових послуг, погоджених сторонами  в додатках №1   до договорів,  наявна і  послуга з підтримки нафтопроводу у робочому стані. Обумовлений сторонами тариф складає 17,50 грн. в розрахунку за 1 т. брутто нафти.

Узгодження замовниками послуг по транспортуванню нафти та їх виконавцем переліку і тарифів за додаткові послуги цілком відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 Цивільного кодексу України (ЦК України). Відповідно до вказаного принципу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Цей принцип закріплений і в ч. 2 ст. 190 Господарського кодексу України (ГК України), яка зазначає, що вільні ціни визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін.

До того ж, ч. 1 ст. 190 ГК України передбачає, що вільні ціни визначаються на всі види послуг, за винятком тих, на які встановлено державні ціни; пункт 1 частини 1 статті 632 ЦК України, згідно якого ціни встановлюються за домовленістю сторін.

Як вбачається з матеріалів справи за весь період дії договорів від 27 грудня 2005 року №10-26/ЛВУ та від 25.01.2006 року №45-06К з боку ВАТ «НПК-Галичина» та ВАТ „Укрнафта" не надходило жодних зауважень стосовно оплати послуг з підтримки нафтопроводу в робочому стані.

Представник НКРЕ, при розгляді апеляційної скарги, підтвердила законність дій позивача по укладенню договорів і наданню додаткових послуг споживачам.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить до висновку, що сторони за договором від 27 грудня 2005 року №10-26/ЛВУ (ВАТ «Укртранснафта» та ВАТ «НПК-Галичина») та за договором від 25 січня 2006 року №45-06К (ВАТ «Укртранснафта» та ВАТ «Укрнафта») за взаємною згодою встановили вартість додатково надаваних послуг, в тому числі і такої, як підтримка нафтопроводу в робочому стані.

Згідно Тарифів на послуги по перевалці, наливу, зливу та зберіганню нафти в резервуарних парках для резидентів, затверджені підприємством позивача 22.11.2004 року і введені в дію з 01.01.2005 року, послуга з утримання в робочому стані нафтопроводу Долина-Дрогобич відноситься до додатково надаваних супутніх послуг при транспортуванні нафти магістральним нафтопроводом за тарифом, який складає 17,50 грн. в розрахунку за 1 т. брутто нафти.

Цей тариф за утримання в робочому стані нафтопроводу, погоджений сторонами в договорі від 27.12.05 року №10-26/ЛВУ та в договорі від 25.01.06 року №45-06К і відповідає звичайному рівню тарифу на дану послугу.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що Позивачем не порушено вимог постанови НКРЕ від 22.01.03 №56 в частині застосування тарифу 5,30грн. за транспортування 1 т. брутто нафти магістральним нафтопроводом Долина-Дрогобич за маршрутом НПС «Долина» - НПК «Галичина», до даного тарифу не включено непередбачених законодавством націнок.

Тариф на послугу з транспортування нафти нафтопроводом та тариф на послугу по утриманню в робочому стані нафтопроводу є окремими видами послуг, які надаються ВАТ «Укртранснафта» за бажанням замовників і не можуть бути об’єднані єдиним поняттям тарифу на транспортування нафти нафтопроводом.

Враховуючи те, що відсутні порушення з боку Позивача вимог законодавства з питань ціноутворення, безпідставним є застосування до нього економічних санкцій.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами у м. Києві від 03.11.2006 року №134 «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін» не відповідає вимогам чинного законодавства, та порушує права і охоронювані законом інтереси позивача, а тому було обґрунтовано визнано нечинним місцевим господарським судом.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про відсутність наданих додаткових послуг позивачем, оскільки відсутні акти прийому-передачі таких послуг.

Суд враховує те, що підігрів нафти в нафтопроводі є технологічно обґрунтованим і необхідним. У разі відсутності такої технологічної процедури нафта яка належить контрагенту і яка є його власністю не може бути в подальшому транспортована.

В тариф по транспортуванню нафти 5,30 грн. за 1 тону технологічна операція по підігріву нафти в нафтопроводі і відповідно утримання нафтопроводу в робочому стані не включена.

Тому укладення додаткових договорів на надання таких послуг є обґрунтованим.

За таких обставин апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова Господарського суду м. Києва без змін.

          На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 17, 184-187, 189, 190, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  –


УХВАЛИВ:


 1.          Постанову Господарського суду м. Києва від 30.01.2007р. у справі № 40/578-А залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві  без задоволення.

2.          Матеріали справи № 40/578-А повернути Господарському суду м. Києва.


 Головуючий суддя          

 Судді

           


 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація