Справа 22ц-5251 Головуючий у 1 інстанції Бакуменко А.В.
Категорія 57 Доповідач Біляєва О.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 травня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,
при секретарі Шатун Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про зобов’язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську на постанову Краматорського міського суду Донецької області від 03 листопада 2009 року,
В С Т А Н О В И В :
Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську (далі – УПФУ в м. Краматорську) звернулося до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на постанову Краматорського міського суду від 03.11.2009 року, якою позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати як дитині війни підвищення до пенсії. Зобов’язано УПФУ в м. Краматорську здійснити нарахування та виплату за рахунок коштів Державного бюджету України ОСОБА_1 як дитині війни підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 13 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 72 гр. 18 коп. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову та відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування скарги УПФУ в м. Краматорську зазначає, що суд не зважив на те, що з 01.01.2007 року було встановлено підвищення до пенсії тільки тим особам – дітям війни, які мали інвалідність і не отримували підвищення до пенсії Згідно із законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Після рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року таке підвищення не виплачувалось через відсутність коштів. На даний час відсутні нормативні документи, що регулюють питання відносно органів, які повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів та джерел; відсутній порядок обчислення вказаного розміру. На їх думку, відсутні підстави вважати, що саме органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з’явились; відповідач просив розглянути справу за відсутності його представника.
Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, а рішення залишає без змін з наступних підстав.
Згідно зі статтею 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 віднесена до категорії «діти війни»; протягом 2007 року мала право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої не може бути меншим ніж прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність. Порушене право підлягає поновленню в межах строку звернення до суду з 13 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року. В решті позову відмовлено в зв’язку з безпідставністю.
Рішення суду в частині відмови в позові сторонами не оскаржується.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в оскаржуваній частині в межах апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначив закон, яким регулюються спірні правовідносини.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відноситься до соціальної групи "діти війни".
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції на момент звернення позивача передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року», призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року» щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 1 січня 2007 року.
За таких підстав суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в межах строку звернення до суду щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 13 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року є обґрунтованими.
Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. Інший розмір мінімальної пенсії діючим законодавством не передбачено.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає 415 грн. 11 коп.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", керуючись таким принципом як верховенство права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог саме з 13 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Суд правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Безпідставними є також посилання відповідача про проведення виплати із бюджету Пенсійного фонду, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ст. 307 ч.1 п.1, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов’язаних із соціальними виплатами», апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області відхилити.
Постанову Краматорського міського суду Донецької області від 03 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді