Справа - №22ц-3901/10 Головуючий в 1й інстанції – Варенко О.П.,
Категорія –57 Доповідач - Сіромашенко Н.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 червня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Калиновського А.Б.,
суддів Чубукова О.П., Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Керімовій Л.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська на постанову АНД районного суду міста Дніпропетровська від 1 березня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська про визнання дій та бездіяльності незаконною,-
ВСТАНОВИЛА:
Постановою АНД райсуду м. Дніпропетровська від 1 березня 2010 року позовні вимоги були задоволені частково; поновлено пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів; визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в АНД районі м. Дніпропетровська щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у зазначений період; в іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування вказаної постанови з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1, який має статус дитини війни, знаходиться на обліку в УПФУ в АНД районі м. Дніпропетровська і отримує пенсію за віком, що в період з 2006-2009 р.р. нараховувалася без врахування підвищення її розміру на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-1У.
З 1 січня 2006 року набрав чинності ЗУ «Про державний бюджет України» на 2006 рік», п.17 ст.77 якого у 2006 році була зупинена дія ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
ЗУ від 19 січня 2006 року №3367-ІV «Про внесення змін до ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» п.17 ст.77 виключено та статтею 110 встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст. 5 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Однак, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалися.
П.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-У, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 Закону № 489-У.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», з урахуванням ст.111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
З 1 січня 2008 року набрав чинності ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», пп.2 п.41 розділу ІІ якого розмір підвищення пенсії був прирівняний до надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
За вищевикладених обставин, суд 1-ї інстанції прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно нарахування щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006 рік не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню. Відносно такого права позивача на 2007 рік, то в період з 1 січня 2007 року по 9 липня 2007 року позивач не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, тобто позивач не мав права на підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а таке право виникло лише з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Щодо підвищення пенсії дітям війни у 2008-2009 роках, то дії відповідача за період з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року відповідають чинному на той час законодавству, в той же час позовні вимоги, заявлені щодо періоду з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, є обґрунтованими.
Відносно застосування строку позовної давності на вимогу відповідача суд 1-ї інстанції прийшов до висновку про те, що даний процесуальний строк не підлягає застосуванню, тому що причини пропуску строку звернення позивача до суду є поважними, а тому є підстави для його поновлення, оскільки похилий вік позивача, неможливість через невелику пенсію придбати періодичну пресу, неодноразовість внесення законодавцем змін до ст.6 ЗУ №2195-ІV від 18 листопада 2004 року, якими призупинялася дія цієї норми та змінювався розмір підвищення до пенсії, заважало йому розумітися в нормах Закону, періоду їх дії, умов та порядку застосування строку позовної давності, а також початку і закінчення процесуальних строків звернення до суду до часу поки не стали масово обговорювати питання порушень прав даної категорії громадян в засобах масової інформації.
Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, а, отже, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в АНД районі м. Дніпропетровська не підлягає задоволенню.
Апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції повно і всебічно з’ясував обставини справи, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, дав їм належну правову оцінку і, керуючись ст. 152 Конституції України, ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ЗУ «Про Державний бюджет на 2006 рік», ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік», ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, ст.ст.99,100 КАС України, прийшов до правильного висновку про часткове порушення відповідачем прав ОСОБА_1 щодо відмови в нарахуванні та виплаті йому щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Приведені в апеляційній скарзі доводи УПФУ в АНД районі м. Дніпропетровська не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення пенсії, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду та встановлені обставини.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, рішення суду 1-ї інстанції відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська відхилити.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 1 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
ГОЛОВУЮЧИЙ:
СУДДІ: