Справа № 22ц- 4479/10                                                                        Головуючий в 1 інстанції Шульженко Л.Б.  

Категорія 26                                                                                          Доповідач Будулуца М.С.  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

   11 травня 2010 року                                                         Апеляційний суд Донецької області у складі:  

головуючого - судді: Курило В.П.,

суддів:Будулуци М.С., Бабенко П.М.,

при секретарі:  Степаненко В.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівка на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 17 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до  Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівка про відшкодування моральної шкоди ,-  

ВСТАНОВИВ  :

 ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом і просив стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівка у відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

 Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 17 березня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. З відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 16  500 грн. В іншій частині позову відмовлено.

 З рішенням суду не погодився відповідач і подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.  

В обґрунтування доводів скарги  (далі - ВВД ФСС)  посилався на те, що суд порушив норми матеріального і процесуального права, не врахував, що дія закону, який передбачає стягнення моральної шкоди на 2007 рік, зупинена, а надалі і скасована Законом України " Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ", факт спричинення моральної шкоди позивачу не підтверджений відповідними медичними висновками. Окрім цього, на думку апелянта, суд дав невірну оцінку доказам, наявним у справі, та не врахував, що вперше органами МСЕК  ОСОБА_3 встановлена втрата працездатності у розмірі 15 % за трудовим каліцтвом, яке мало місце 4 січня 1995 року.

6січня2005 року позивачу за сукупністю встановлено 55 % втрати професійної працездатності, з яких 30% - вперше у зв'язку з професійним захворюванням – вібраційною хворобою, а 25 % -  повторно за травмою внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 4 січня 1995  року.                

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача – Коліхова О.М.,     підтримала доводи апеляційної скарги Фонду.

Позивач ОСОБА_3 про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений. В електронному повідомленні просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а рішення суду змінити.  

Згідно ст. 309 ч. 1 п.3 та п.4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, регулюються  Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності " від 23 вересня 1999 року № 1105- Х1У.  

Згідно з п. п. "е" п.1 ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 28 цього  Закону, у разі настання страхового випадку, Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.  

Із матеріалів справи, пояснень позивача і представника відповідача вбачається, що позивач ОСОБА_3 працював у вугільних підприємствах на підземних роботах, пов'язаних з шкідливими умовами праці (а.с. 6 – 12).

У зв’язку з трудовим каліцтвом, яке мало місце на шахті „Полтавська” виробничого об’єднання „Орджонікідзевугілля”, висновком МСЕК від 1 червня 1995 року йому вперше  встановлено втрату 15 % професійної працездатності (а.с. 61).  

 Далі, під час виконання трудових обов'язків він отримав професійне захворювання та був складений акт за формою П - 4 від 29 листопада 2004 року (а. с.16, 17). Висновками МСЕК від 6 січня 2005 року йому за сукупністю встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 55 %, з яких вперше встановлено втрату 30 % професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням – вібраційною хворобою, а 25 % - повторно за трудовим каліцтвом,  отриманим у 1995 році (а. с. 18).

Внаслідок професійного захворювання він втратив 30 % професійної працездатності та йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних і фізичних стражданнях потерпілого, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його нормальні життєві зв'язки, та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

 За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що профзахворювання призвело до моральних страждань потерпілого, у зв'язку з ушкодженням його здоров'я, що порушило його нормальні життєві стосунки, які потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя - необхідність постійного лікування та неможливість виконувати трудові обов'язки за професією. У зв'язку з цим у нього, відповідно до ст.ст.21, 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне  страхування  від  нещасного  випадку  на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату  працездатності ", виникло право на відшкодування моральної шкоди. Право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі, і на виплату відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача - ВВД ФСС у Калінінському районі м. Горлівка, виникає у позивача з дня первинного встановлення йому стійкої втрати працездатності за висновком МСЕК.  

Таке право у позивача виникло з 6 січня 2005 року, коли йому вперше встановлено втрату 30 % професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням - вібраційною хворобою.

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законом України " Про державний бюджет України на 2007 рік ", так і Законом України " Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ".

Згідно зі ст.58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Аналогічні положення містять у собі ч.ч.1 та 2 ст.5 ЦК України.

Посилання відповідача на норми Законів України " Про державний бюджет України на 2007 рік "  і  " Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ", якими зупинено, а потім скасовано дію статей Закону України    „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату працездатності”  про відшкодування моральної шкоди, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки Фонд соціального страхування сплачує відшкодування моральної шкоди як страхові виплати і не є цивільною відповідальністю ВВД ФСС.  

Доводи ВВД ФСС про відсутність відповідних медичних висновків про спричинення моральної шкоди позивачу, як підстави для відшкодування моральної шкоди останньому, не ґрунтуються на вказаному законі, оскільки їх витребування, окрім  висновку МСЕК, вказаним законом  не передбачено.  

Інші доводи апеляційної скарги відносно пропуску строку позовної давності для стягнення з відповідача моральної шкоди, невірної оцінки доказів, наявним у справі,  не ґрунтуються на законі, суперечать вищенаведеному, а тому уваги не заслуговують.

Саме норми Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ", передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладання на ВВД ФСС обов'язку по сплаті такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу і її виплата передбачена наведеними нормами Закону України № 1105- Х1У та не обмежена строком позовної давності.

З урахуванням викладеного, місцевий суд правильно поклав на відповідача обов'язок по відшкодуванню позивачу моральної шкоди, завданою ушкодженням здоров'ю.

 В той же час, при визначенні  розміру на відшкодування моральної шкоди - 16 500 грн., суд виходив з того, що позивачу за сукупністю встановлено втрату 55 % професійної працездатності у зв'язку з хронічним професійним захворюванням і трудовим каліцтвом і не врахував, що первинно за трудове каліцтво йому було встановлено 15 % втрати цієї працездатності 1 червня 1995 року, до прийняття і набрання чинності Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне  страхування  від  нещасного  випадку  на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату  працездатності”.  

Відповідно до п.11  постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (із змінами і доповненнями) у разі настання страхового випадку Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, страхові виплати, передбачені  ст.28 Закону № 1105 - Х1У. Право на отримання потерпілим одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення йому медико-соціальною експертною комісією стійкої втрати професійної працездатності. В даному випадку право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі, виплати за моральну шкоду за рахунок Фонду, виникає з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК з 6 січня 2005 року внаслідок втрати 30 % професійної працездатності у зв’язку з профзахворюванням.

Зазначені обставини залишилися поза увагою місцевого суду, що призвело до неправильного застосування матеріального закону.  

При визначенні розміру суми відшкодування моральної шкоди, суд також не врахував, що позивач отримує страхові виплати за рахунок ВВД ФСС у Калінінському районі м. Горлівка і ВВД ФСС  у місті  Єнакієве Донецької області.

Враховуючи наведене та виходячи із принципу справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, апеляційний суд вважає, що розмір стягнення у відшкодування моральної шкоди на користь позивача слід зменшити до 9 000 гривень, з урахуванням  його права на відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача за втрату вперше встановленої професійної працездатності у розмірі 30 % внаслідок отриманого профзахворювання – вібраційної хвороби за  висновком МСЄК від 6 січня 2005 року.  

Апеляційний суд вважає, що вказані обставини дають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права, і відповідно до вимог п.3 та п.4  ч.1 ст.309 ЦК України, є підставою для зміни судового рішення.

За таких обставин  рішення суду першої інстанції необхідно змінити і зменшити суму відшкодування моральної шкоди до 9 000 грн., частково задовольнивши позов ОСОБА_3 та  апеляційну скаргу ВВД ФСС у Калінінському районі м. Горлівка.  

 Окрім цього, місцевий суд на порушення вимог ст.81 ч.3 п.3  ЦПК України не стягнув з відповідача витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, які складають 15 грн., у зв'язку з чим ці витрати підлягають стягненню в дохід держави.    

Керуючись ст. ст.303, 309, 316  ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:  

 Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівка  задовольнити частково.

Рішення Єнакіївського міського суду від  17 березня 2010 року змінити.

 Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівка на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди  9 000 ( дев'ять  тисяч)  грн.

 Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівка в дохід держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи в розмірі 15 (п’ятнадцять) грн.

 Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.  

                      Головуючий:                                                  Судді: