Справа № 298/1337/20

Номер провадження 1-кп/298/52/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16 квітня 2021 року                                                         смт. Великий Березний

       Великоберезнянський районний суд Закарпатської області у складі: головуючої судді Зизич В.В., за участю секретаря судового засідання Коваль А.Ю., прокурора Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури Свистака В.І., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Русин Ю.І., розглянувши в смт. Великий Березний в залі суду у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070150000290від 15 червня 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Свалява Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, одруженого, непрацюючого, із середньою освітою, не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

       У провадженні Великоберезнянського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження №12019070150000290від 15 червня 2019 рокущодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

       Згідно обвинувального акта ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він 6 лютого 2018 року о 17-ій годині 20 хвилин, перетинаючи кордон на контрольно-пропускному пункті «Убля - Малий Березний», що на Українсько-Словацькому кордоні, рухаючись із Словацької Республіки на територію України, керуючи транспортним засобом марки «Dodge» моделі «Sрrіntег» номер шасі НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , достовірно знаючи, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, їх караність, використав завідомо підроблений документ, а саме: надав референту Відділу прикордонного контролю поліції Убля молодшому лейтенанту ОСОБА_2 , як підставу для ідентифікування транспортного засобу, підроблене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , у яке внесено завідомо неправдиву інформацію, а саме у абзаці категорія ТЗ під пунктом «J» як категорію «В», у абзаці «D.3» тип «Пасажирський», у абзаці «Повна маса» під пунктом «F.1» як «3500», у абзаці «Маса без навантаження» під пунктом «G» як «2268».

Проте, згідно заяви № 106017776 від 16.11.2016 року про перереєстрацію транспортного засобу на нового власника, по договору укладеному в ТСЦ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 повинно містити інформацію наступного змісту: у абзаці категорія ТЗ під пунктом «J» як категорію «С1», у абзаці «D.З» тип «Вантажопасажирський», у абзаці «Повна маса» під пунктом «F.1» як «3878» у абзаці «Маса без навантаження» під пунктом «G» як «2800».

       Відповідно до висновку експерта № 4/287 від 05.09.2019 року бланк свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу із серійним номером НОМЕР_3 заповнений на прізвище ОСОБА_1 , не відповідає встановленим зразкам аналогічних бланків свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, що перебувають в офіційному обігу на території України, так як виготовлений не у відповідності до вимог, які пред`являються до даного виду документів.

       Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

       2 квітня 2021 року до Великоберезнянського районного суду Закарпатської області через канцелярію надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження на підставі ст.49 КК України, в якому він просить кримінальне провадження №12019070150000290 від 15 червня 2019 року закрити у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. У клопотанні вказується на те, що строк давності притягнення до кримінальної відповідальності по кримінальному правопорушенні (проступку) сплив, оскільки початком перебігу строку давності є час виявлення кримінального правопорушення - 6 лютого 2018 року, який закінчився 6 лютого 2020 року, раніше ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягався, характеризується позитивно, на обліку в КНП «Свалявська РЛ» не перебуває.

       В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтримав подане ним клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та просив таке задовольнити. Повідомив, що не визнає себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, але разом з тим бажає скористатись своїм правом на закриття кримінального провадження. Ствердив, що за період строку давності інших злочинів не вчиняв, від досудового розслідування не ухилявся. Зазначив, що на момент складення щодо нього підозри перебував за кордоном, про кримінальне переслідування щодо себе не знав, підозра була вручена його рідному брату, який, отримавши таку, повідомив про цей факт йому, після чого він повернувся з-за кордону та за особистою ініціативою з"явився до органу досудового розслідування.

       Судом було роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_1 суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, право заперечувати проти закриття кримінального провадження та право наполягати на проведенні судового провадження у повному обсязі в загальному порядку, також роз"яснено, що кримінальне провадження в такому випадку закривається з нереабілітуючих підстав. Обвинувачений  ОСОБА_1  заявив, що підтримує клопотання та просить суд таке розглянути, наслідки йому зрозумілі.

       В судовому засіданні захисник - адвокат Русин Ю.І. підтримав клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , вказавши на наявність підстав для звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі ст.49 КК України.

       В судовому засіданні прокурор Свистак В.І. не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , зазначивши, що з моменту вчинення кримінального правопорушення спливли строки для притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , останній нового злочину не вчинив, від слідства не ухилявся.

       Суд, розглянувши клопотання ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши зміст клопотання та доданих до нього матеріалів, розглянувши обвинувальний акт та долучені до нього матеріали, дійшов наступного висновку.

       Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.

       З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК, яке було скоєне ним 6 лютого 2018 року.

       Відповідно до ст.12 КК України інкриміноване ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років, є кримінальним проступком.

       Згідно положень ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у п. 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину); протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.

       Разом з тим, в порядку вимог ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років.

       Відповідно до висновку, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2015 року у справі №5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Давність персоніфікована, у зв`язку з чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.

       При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не простої фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку.

       Зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства. Для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України, у такому випадку обов`язково має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного від слідства.

       З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 31 серпня 2020 року начальником сектору дізнання Великоберезнянського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції Семйон Ю.Р. було складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України. Вказане повідомлення про підозру вручено ОСОБА_1 7 жовтня 2020 року.

       1 вересня 2020 року постановою начальника сектору дізнання Великоберезнянського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції Семйон Ю.Р. було зупинено досудове розслідування в кримінальному провадженні №12019070150000290 від 14 червня 2019 року у зв`язку з тим, що підозру ОСОБА_1 не представилось можливим вручити через відсутність останнього за місцем проживання та його виїздом за кордон, і підозрюваного ОСОБА_1 було оголошено в розшук.

       2 жовтня 2020 року постановою начальника сектору дізнання Великоберезнянського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції Семйон Ю.Р. відновлено досудове розслідування в кримінальному провадженні №12019070150000290 від 14 червня 2019 року, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 2 жовтня 2020 року особисто з"явився до Великоберезнянського ВП для вручення йому підозри та участі у проведенні слідчо-розшукових дій.

       На переконання суду, вказаний проміжок часу з 1 вересня 2020 року по 2 жовтня 2020 року не може свідчити про ухилення ОСОБА_1 від слідства, оскільки в цей період останній не був належним чином повідомлений про підозру. Повідомлення про підозру щодо ОСОБА_1 31 серпня 2021 року було вручено його рідному брату ОСОБА_3 , про що в повідомленні про підозру міститься відповідний запис та підпис ОСОБА_3 про отримання такого.

       Зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком підозрюваного ОСОБА_1 саме по собі не може свідчити про ухилення останнього від слідства. Для застосування положень ч.2 ст. 49 КК України у такому випадку обов`язково має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного від слідства.

       При цьому, матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження факту умисного вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства.

       З наданих в судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_1 пояснень та даних його паспорта громадянина України для виїзду за кордон, слідує, що ОСОБА_1 виїхав за кордон 18 липня 2020 року, а повернувся на територію України 27 вересня 2020 року, тобто на момент складання стороною обвинувачення повідомлення про підозру щодо ОСОБА_1 , останній був відсутній на території України.

       Даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 вчиняв умисні дії направлені на ухилення від слідства або суду, матеріали кримінального провадження не містять, а тому підстав вважати про протилежне у суду немає, як і відсутні правові підстави вважати, що строки давності в даному кримінальному провадженні зупинялись на підставі ч. 2 ст. 49 КК України.

       Як слідує з наданої обвинуваченим ОСОБА_1 довідки серії ІІА №2420616, виданої територіальним сервісним центром 4841 Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України станом на 06.04.2021 року не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Разом з тим є особою, якій повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, кримінальне провадження №12019070150000290від 15 червня 2019 року направлено до суду 7 жовтня 2020 року з обвинувальним актом, відомості про результати судового розгляду якого до МВС не надходили.

       Відтак, в ході судового розгляду не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 49 КК України.

       Із врахуванням викладеного, оскільки з моменту вчинення інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, минуло більше трьох років, протягом строку давності ОСОБА_1 не вчинив нового злочину, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст. 49 КК України, не зупинявся і не переривався, законом не встановлено заборону щодо застосування давності до кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

       Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

       Вирішуючи питання щодо процесуальних витрат в кримінальному провадженні, суд дійшов наступних висновків.

       Під час досудового розслідування проведено судову технічну експертизу №4/287 від 5 вересня 2019 року, витрати на яку склали 942,06 грн.

       Нормами статті 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, крім іншого, із витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

       Положеннями ч.1 ст.126 КПК України визначено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

       Суд доходить висновку, що кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на залучення експертів, виключно обвинувальним вироком.

       Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Тому, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо. Таким чином, суд вважає, що це питання може бути вирішене й ухвалою суду, в тому числі, й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, що узгоджується з висновками, наведеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №598/1781/17.

       Отже, процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експерта під час здійснення досудового розслідування підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Керуючись ст.ст. 12, 49, 358 КК України, ст.ст. 100, 124, 284-286, 288, 369-372, 376, 392-395, 532 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження №12019070150000290,на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - задовольнити.

ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 КК України.

Кримінальне провадження, внесене 15 червня 2019 рокудо Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070150000290 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, - закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 942,06 грн. (дев`ятсот сорок дві гривні 06 копійок).

Речовий доказ у кримінальному провадженні: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 - знищити.

Копію ухвали негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Ухвала суду може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Зизич В.В.