УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-500/2009
Категорія -37
Головуючий у 1 -й інстанції - Залімська Н.В.
Доповідач - Петренко І.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2009 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Петренко І.О.
суддів - Котушенко С.П., Сіромашенко Н.В.,
при секретарі - Шило С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом ,-
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2007 року позивач звернувся до суду та просив постановити рішення, яким визнати за ним право власності на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_4 та визнати за ним право власності на 1/6 частину зазначеного домоволодіння після смерті його матері ОСОБА_5..
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько ОСОБА_4. Після його смерті відкрилася спадщина на домоволодіння АДРЕСА_1, яке належало померлому на підставі договору дарування від 08 травня 1973 року, посвідченого Другою Дніпропетровською нотаріальною конторою за реєстровим № 2-1801. Спадкоємцями першої черги по закону згідно ЦК України(в ред.. 1963 року), окрім нього , позивача, являлись його мати ОСОБА_5 та сестра ОСОБА_3. Таким чином кожному з них повинно належати по 1/3 частини вказаного домоволодіння. Ніхто з них в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини не звертався, оскільки були матеріальні труднощі.
08 жовтня 2002 року померла його та відповідачки мати ОСОБА_5, після її смерті також відкрилася спадщина на 1/3 частину домоволодіння, але з заявою про прийняття спадщини також ніхто не звертався. Відповідачка не визнає його право на спадщину ні після смерті батька, ні після смерті матері, утримує у себе правовстановлюючі документи на домоволодіння, а тому він змушений звернутися до суду.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2008 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Вислухавши учасників процесу, що з'явилися, вивчивши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити , а рішення суду скасувати і постановити нове рішення за наступними підставами.
Відповідно до положень ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи позивач та відповідачка по справі являються братом і сестрою (ар. сп. 19), а померлі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 - їхніми батьками . Спірне
домоволодіння АДРЕСА_1 , належало на підставі договору дарування від 8 травня 1973 року ОСОБА_7 ( ар. сп. 10,11-14). ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року ( ар. сп. 8), а ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року ( ар. сп. 7,8).
У відповідності до положень ст.. 549 ЦК України ( в редакції 1963 року , що діяв на той час) визнається , що спадкоємець прийняв спадщину у випадках , якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном , або якщо він надав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини і дії ці повинні бути виконані протягом шести місяців від часу відкриття спадщини.
Як вбачається з домової книги вище вказаного домоволодіння позивач по справі ОСОБА_2 був зареєстрований в ньому у 1986 році і знятий з реєстрації 22 травня 1986 року ( ар. сп. 32). В наступному ОСОБА_2 був знову зареєстрований 14 квітня 2003 року ( ар. сп. 32 об.) після повернення з свого місця проживання в Амурській області. Відповідачка ОСОБА_3 мешкала і мешкає в спірному домоволодіння постійно ( ар. сп. 32,35,36)..
Суд постановляючи оскаржуване рішення дійшов до висновку про те , що позивач не мешкав в спірному домоволодінні на час смерті як свого батька , так і на момент смерті своєї матері і ним не було надано суду ніяких доказів , які б свідчили про прийняття ним спадщини.
Однак , з такими висновками погодитись не можна. Як було встановлено в суді першої інстанції і, що підтвердили в судовому засіданні апеляційної інстанції свідки , а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і, що не заперечувала відповідачка по справі , ОСОБА_2 приїджав до М.Дніпропетровська у лютому 1996 року по виклику на похорон батька ОСОБА_7 , а у квітні-травні 1996 року він приїхав на постійне місце проживання у м. Дніпропетровськ з Амурської області Росії і поселився у спірному домоволодінні , приймав участь у ремонтних роботах його , а також отримав від матері особисті речі батька , а саме його риболовецькі снасті. Згодом сім"я ОСОБА_2 пішла зі спірного домоволодіння жити на квартиру , але інтерес до спірного домоволодіння він не втрачав і отримав у 2002 році від матері - ОСОБА_5 дозвіл на реєстрацію в домоволодінні АДРЕСА_1 , але фактично зареєструвався в ньому лише 14 квітня 2003 року після отримання паспорту громадянина України нового зразку.
Відповідно до вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна із сторін по справі забов"язана надавати докази в підтвердження своїх вимог та заперечень на позовні вимоги, а у відповідності до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб , поданим відповідно до положень ЦПК України , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі.
З урахуванням наведеного , колегія суддів вважає , що суд повно з"ясував обставини справи , проте при вирішенні справи дійшов до висновку , що не відповідає встановленим обставинам і , що у відповідності до положень п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст..ст. 303,307, п.3 ч.1 ст.309,313,314,316,317,319 ЦПК України , колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 6 жовтня 2008 року скасувати.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\3 частину домоволодіння по пров. Монтажників в м. Дніпропетровську в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\6 частину домоволодіння № АДРЕСА_1 в порядку спадкування по закону після смерті його матері ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.