Справа №22ц-3534/ 2010 Головуючий в 1 інстанції Цукуров В.П.
Категорія 73 Доповідач Будулуца М.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 травня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючої - судді: Курило В.П.,
суддів: Будулуци М.С., Бабенко П.М.,
при секретарі Степаненко В.Б.,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 грудня 2009 року за заявою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про розкриття Донецьким регіональним управлінням публічного акціонерного комерційного банку „ Приватбанк ” інформації, яка містить банківську таємницю, щодо товариства з обмеженою відповідальністю „ ІСТ Компані ” , -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2009 року Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька звернулась до суду з заявою про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю стосовно ТОВ « ІСТ Компані» шляхом надання Донецьким регіональним управлінням публічного акціонерного комерційного банку „ Приватбанк ” відомостей про обсяг та обіг коштів на рахунках підприємства № 26007156398, № 26000 2380170001 за період з 1 лютого 2007 року по 1 листопада 2009 року.
Свої вимоги ДПІ мотивувала тим, що на підставі п.2 ст.11 – 1 Закону України „Про державну податкову службу в України” від 4 грудня 1990 року № 509-12 начальником інспекції 19 жовтня 2009 року був виданий наказ № 790 про призначення позапланової виїзної перевірки підприємств, у зв’язку з неподанням до ДПІ звітності по результатах фінансово – господарської діяльності ТОВ „ ІСТ Компані ”. Службовими особами інспекції було здійснено вихід за місцезнаходженням платника для проведення перевірки. Але перевірку не можливо було здійснити у зв’язку з відсутністю підприємства за адресою, що підтверджується актом про результати перевірки місцезнаходження ТОВ № 1279/23-2/31615840 від 19 жовтня 2009 року.
За таких обставин інспекція позбавлена можливості провести перевірку на підприємстві та здійснювати покладені на неї законами функції по здійсненню контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів).
Необхідність розкриття банківської таємниці полягає в тому, що податковому органу слід з’ясувати чи не приховувало підприємство податки та доходи від своєї діяльності, оскільки перевірка на підприємстві не проводилась у зв’язку з відсутністю платника за його місцезнаходженням.
Розкриття банківської таємниці необхідно для попередження завдання збитків бюджету, з метою захисту державних інтересів та економічної національної безпеки.
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 грудня 2009 року в задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька відмовлено за безпідставністю вимог про розкриття банком інформації, що містить таємницю.
З вказаним рішенням суду не погодилась Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька (далі - апелянт) та, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального законодавства, подала апеляційну скаргу. Зазначила, що ДПІ позбавлена права перевірки питань щодо ТОВ " ІСТ Компані ", оскільки товариство, як і його керівні органи, відсутні за місцем знаходження, що встановлено відповідним актом. Суд не врахував приписи ч.4 ст.62 Закону України "Про банки та банківську діяльність", що інформація відносно юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банком на письмову вимогу суду або за рішенням суду. Оскільки суд порушив вимоги ст.ст.2,10,11 Закону України «Про державну податкову службу Україні» стосовно права ДПІ проводити документальні перевірки та перевіряти достовірність даних у документах, ст.12 Закону України «Про систему оподаткування» стосовно права інспекції на отримання інформації, що містить банківську таємницю, а також ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» стосовно підстав отримання такої інформації, апелянт просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення вимог.
Також апелянт зазначив, що він не був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.
В засіданні апеляційного суду представник ДПІ у Ленінському районі м. Донецька – Рибачук Н А. підтримала доводи апеляційної скарги та просила скаргу задовольнити.
Представник акціонерного комерційного банку надіслав до апеляційного суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ Компані» про час і місце розгляду справи апеляційним судом належним чином повідомлено.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ДПІ, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, за таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька щодо розкриття інформації, що становить банківську таємницю відносно зазначеного товариства, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не довів в суді необхідність розкриття банком вказаної інформації, та не переконав суд у законності своїх вимог, наявності у нього підстав і повноважень, визначених в законі.
Статтею 287 ЦПК України передбачено, що заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи, у випадках, встановлених законом, подається до суду за місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу.
Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність" розкривається банками, зокрема, органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться, зокрема, у разі реорганізації (ліквідації) підприємства. Відповідно до ч. 8 цієї статті позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у ч. 6, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Таким чином, банківська таємниця розкривається у певних випадках, відповідно до встановленого порядку та визначеному законом колу осіб.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до вимог ч.1 ст.289 ЦПК України справа про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, розглядається у п’ятиденний строк з дня надходження заяви у закритому судовому засіданні з повідомленням заявника, особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, та банку, а випадках, коли справа розглядається з метою охорони державних інтересів та національної безпеки, з повідомленням тільки заявника.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті неявка в судове засідання без поважних причин заявника та особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не перешкоджає розгляду справи.
Втім в матеріалах справи немає доказів про повідомлення зазначених осіб будь – яким засобом, передбаченим законом.
Відповідно до п.3 ч.1ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутністю будь – кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання..
Оскільки суд першої інстанції не повідомив належним чином осіб, які беруть участь у справі про час і місце розгляду справи, то відповідно до вимог ст.311 ч.1 п.3 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, часткового задовольнивши скаргу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 311, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька задовольнити частково.
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 грудня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуюча: Судді: