Справа №22ц- 4760/10 Головуючий в 1 інстанції Попревич В.М.
Категорія 26 Доповідач Будулуца М.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 травня 20109 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді:
суддів: Будулуци М.С.,
при секретарі: Степаненко В.Б.,
розглянувши апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Київському районі м. Донецька на рішення Київського районного суду м. Донецька від 11 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Київському районі м. Донецька (далі - ВВД ФСС) про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 11 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ВВД ФСС задоволені частково.
З ВВД ФСС на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 32 000 грн.
З рішенням суду не погодився відповідач і подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів скарги Фонд посилався на те, що суд порушив норми матеріального і процесуального права, не врахував, що дія закону, який передбачає стягнення моральної шкоди на 2007 рік, зупинена, а надалі і скасована Законом України " Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ", факт спричинення моральної шкоди позивачу не підтверджений відповідними медичними висновками. Окрім цього, на думку апелянта, суд дав невірну оцінку доказам, наявним у справі.
У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача - Чугріна Л.В. підтримала доводи апеляційної скарги ВВД ФСС, просила скаргу задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 в засідання апеляційного суду не прибув, надіслав заяву, в якій просив справу розглянути у його відсутності, апеляційну скаргу - відхилити, а рішення суду - залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Згідно зі ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності " від 23 вересня 1999 року № 1105- Х1У.
Згідно з п. п. "е" п.1 ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 28 цього Закону, у разі настання страхового випадку, Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.
Із матеріалів справи, пояснень позивача і представника відповідача вбачається, що позивач працював на вугільному підприємстві на підземних роботах, пов'язаних з шкідливими умовами праці, де 6 березня 2004 року під час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, внаслідок чого він отримав виробничу травму та був складений акт за формою Н - 1 (а. с. 3 - 4). Висновком МСЕК від 1 липня 2004 року йому вперше встановлено втрату 90 % професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом, яке мало місце 6 березня 2004 року (а. с. 5).
Суд встановив, що внаслідок виробничої травми позивачеві була встановлена стійка втрата працездатності в розмірі 90 %, його визнали інвалідом 1 групи, він був звільнений з роботи та йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних і фізичних стражданнях потерпілого, в зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його нормальні життєві зв'язки, та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що наслідки цієї виробничої травми призвели потерпілого до моральних страждань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його нормальні життєві стосунки, які потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя - необхідність лікування, неможливість виконувати трудові обов'язки у зв’язку з інвалідністю, яка призвела до обмежень руху, що викликає фізичну біль та страждання. У зв'язку з цим у нього, відповідно до ст.ст.21, 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ", виникло право на відшкодування моральної шкоди. Право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі, і на виплати за спричинену моральну шкоду, виникає у останнього з дня первинного встановлення йому стійкої втрати працездатності за висновком МСЕК. Таке право у ОСОБА_1 виникло з1 липня 2004 року, коли йому було встановлено втрату 90 % професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом.
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності як Законом України " Про державний бюджет України на 2007 рік ", так і Законом України " Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ".
Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Аналогічні положення містять у собі ч.ч.1, 2 ст.5 ЦК України.
Посилання відповідача на норми Законів України " Про державний бюджет України на 2007 рік " і " Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ", якими зупинено, а потім скасовано дію статей Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності " про відшкодування моральної шкоди, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки Фонд соціального страхування сплачує відшкодування моральної шкоди як страхові виплати і не є цивільною відповідальністю ВВД ФСС.
Доводи ВВД ФСС про відсутність відповідних медичних висновків про спричинення моральної шкоди позивачу, як підстави для відшкодування моральної шкоди останньому, не ґрунтуються на вказаному законі, оскільки їх витребування, окрім висновку МСЕК, вказаним законом не передбачено.
Суд першої інстанції визначив розмір моральної шкоди позивачу, виходячи з принципу розумності та справедливості, в сумі 32 000 грн., з урахуванням ступеня втрати ним професійної працездатності - 90%, моральних страждань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, яких він зазнав внаслідок професійного захворювання.
Інші доводи апеляційної скарги відносно невірної оцінки доказів, наявним у справі, не ґрунтуються на законі, суперечать вищенаведеному, а тому уваги не заслуговують.
Саме норми Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ", передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладання на ВВД ФСС обов'язку по сплаті такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу і її виплата передбачена наведеними нормами Закону України № 1105- Х1У та не обмежена строком позовної давності.
При встановленні зазначених фактів і постановленні рішення судом першої інстанції - не порушено норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд , -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Київському районі м. Донецька відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 11 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: Судді: