ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У  Х  В  А  Л  А

16 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 160/7376/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді  Ясенової Т.І. (доповідач),

                               суддів:  Головко О.В., Суховарова А.В.,     

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу   Головного управління ДПС у Дніпропетровській області   на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року в адміністративній справі № 160/7376/20 за позовом    ОСОБА_1   до   Головного управління ДПС у Дніпропетровській області   про визнання протиправними дії, скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

09 березня 2021 року   Головного управління ДПС у Дніпропетровській області   до суду подано апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 апеляційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надати клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому вказати інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування клопотання, документу про сплату судового збору.

Підставою залишення апеляційної скарги без руху стало те, що апеляційна скарга подана скаржником 09.03.2021, тобто з пропуском встановленого ст. 295 КАС України тридцяти денного строку на її подання.

Копія ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 направлена скаржнику засобами поштового зв`язку та отримана ним 01.04.2021.

На виконання вимог ухвали суду на адресу Третього апеляційного адміністративного суду засобами поштового зв`язку від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов, зокрема, письмовий документ, в якому скаржник наводить пояснення стосовно поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та ставить питання про поновлення пропущеного строку. Так, відповідач зазначає, що процесуальний строк був ним пропущений з підстав неможливості своєчасної сплати судового збору, що викликано здійсненням безспірного списання коштів, блокуванням рахунків, відсутністю достатнього фінансування. Вказує, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права та має переслідувати законну мету.   

Суд наголошує, що підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.

Оцінка судом обставин, з яких учасник справи пропустив строк, на предмет того, чи були вони непереборною перешкодою для його звернення до суду у встановлений законом строк, повинна ґрунтуватися на нормах процесуального права, зокрема на нормах   статті 8 КАС, згідно з якими усі учасники судового процесу є рівними перед законом та судом.

Аргументи, якими відповідач обґрунтовує поважність причин пропуску строку звернення із скаргою, фактично ґрунтуються на неналежному фінансуванні органу та блокуванні його рахунків, що перешкоджало скаржнику вчинити певні процесуальні дії з дотриманням правил закону. Однак, ці обставини стосуються організації діяльності відповідача як суб`єкта владних повноважень, і не можуть бути розцінені як об`єктивна та непереборна перешкода у реалізації ним права на апеляційне оскарження.

Стосовно аргументів скаржника, про те, що сплата судових витрат є перешкодою в     доступі до правосуддя, суд зазначає, що право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі  Креуз проти Польщі    право на суд  не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що зазначені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можна вважати поважними.

Інших вмотивованих підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції скаржником не наведені.

Зокрема, скаржником не надано пояснень стосовно повторного звернення до суду апеляційної інстанції майже через місяць з моменту повернення первинної апеляційної скарги (первинна скарга повернута 17.02.2021, а повторне звернення відбулось 09.03.2021), а саме не наводить суду поважних причин, що зробили неможливим подання повторної апеляційної скарги невідкладно.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що право особи повторно звернутися з апеляційною скаргою після її повернення, що визначено норами КАС України, не є абсолютним, таке звернення повинно бути в порядку, встановленим законом.

Сама по собі та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З урахуванням викладеного, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Щодо сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги.

За подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у даній справі Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сплачено судовий збір в сумі 1261,20 грн. згідно платіжного доручення №298 від 02.03.2021.

За змістом статті 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі (п.3 ч.1).

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (ч.2).

Враховуючи зазначене, з огляду на приписи викладених правових норм, сплачена відповідачем сума судового збору підлягає поверненню.

Керуючись п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Відмовити в задоволенні заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року по справі №160/7376/20.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року по справі №160/7376/20.

Повернути Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1261,20 грн. згідно платіжного доручення №298 від 02.03.2021.

Ухвала набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції відповідно до статей 327-329 КАС України.

Головуючий - суддя                                                                      Т.І. Ясенова

                               суддя                                                                      О.В. Головко

                               суддя                                                                      А.В. Суховаров