Окрема думка

судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.

Справа № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20)

02 лютого 2021 року

м. Київ

Велика Палата Верхового Суду розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом Родниківської сільської ради (правонаступник - Паланська сільська рада) до Уманської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення за касаційною скаргою Родниківської сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 14 листопада 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 лютого 2020 року і постановою від 02 лютого 2021 року касаційну скаргу задовольнила частково, рішення Господарського суду Черкаської області від 14 листопада 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 лютого 2020 року змінила, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в іншій частині оскаржувані судові рішення залишені без змін.

Водночас з рішенням Великої Палати Верхового Суду не можу погодитися з огляду на таке.

1. Родниківська сільська рада звернулася до Господарського суду Черкаської області із зазначеним позовом в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення Уманської міської ради від 08 квітня 2014 року № 5.16?52/6.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка площею 5,7708 га з кадастровим номером 7110800000:02:007:0032 знаходиться в адміністративних межах Родниківської сільської ради та належить до комунальної власності територіальної громади села Родниківка, однак спірним рішенням відповідач незаконно передав земельну ділянку в оренду третій особі.

3. Частково задовольняючи касаційну скаргу Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що предметом спору в цій справі є визнання незаконним та скасування рішення Уманської міської ради від 08 квітня 2014 року № 5.16-52/6 «Про затвердження документації із землеустрою, надання земельних ділянок у власність та у користування». На думку позивача, спірна земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах Родниківської сільської ради та належить до комунальної власності територіальної громади села Родниківки, тому відповідач не мав права передавати її в оренду третій особі.

3.1. Отже, позовні вимоги заявлено позивачем, у тому числі, з підстав порушення відповідачем меж адміністративно-територіальної одиниці - села Родниківки та виділення ним спірної земельної ділянки серед інших земельних ділянок одного земельного масиву як земельної ділянки, що знаходиться у межах міста Умані.

3.2. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

3.3. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

3.4. Обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення Уманської міської ради незаконним та його скасування не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки, відшкодування шкоди.

3.5. Серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

3.6. Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.

3.7. Задоволення позовних вимог Родниківської сільської ради про визнання незаконним та скасування спірного рішення Уманської міської ради про передачу в оренду земельної ділянки третій особі, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.

3.8. Виходячи з обставин цієї справи належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.

4. Однак статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

5. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (стаття 124 Конституції України).

6. Законодавець у частинах першій та другій статті 4 Господарського кодексу України (далі - ГПК України) встановив, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

7. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ГПК України).

8. Пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

9. Статтею 14 ГПК України також встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

10. Отже, з урахуванням вимог статті 46 ГПК України позивач самостійно визначає предмет й підстави позову, зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

11. Разом із цим позивач у цій справі не позбавлений права після розгляду в судовому порядку питання, щодо визнання незаконним та скасування оскаржуваного рішення Уманської міської ради звернутися до суду із позовною вимогою про витребування майна із чужого незаконного володіння.

12. При цьому позивач, у разі задоволення його позовних вимог (визнання незаконним та скасування рішення Уманської міської ради від 08 квітня 2014 року № 5.16?52/6), як на додаткове підтвердження своїх законних вимог щодо права володіння та користування спірною земельною ділянкою, керуючись частини четвертої статті 75 ГПК України, може надати суду це рішення суду як додаткове підтвердження своїх позовних вимог, що в свою чергу також спростить процедуру доказування та пришвидшить розгляд справи про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Отже, беручи до уваги викладене та конституційний принцип захисту права власності, відповідно до якого право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, вважаю, що Родниківська сільська рада звернулася до суду із належним позовом, оскільки Конституцією України Родниківській сільській раді надано право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права, а нормами ГПК Українизобов'язано господарські суди розглянути справу щодо визнання недійсними актів, що порушують права позивача щодо права власності чи іншого речового права на майно.

Суддя В. В. Пророк

Окрема думка складена 21 квітня 2021 року