КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/9551/18 Головуючий 1 інстанція - Луценко О.М.

Провадження № 22-ц/824/3126/2021 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.

П О С Т А Н О В А

іменем України

26 березня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Гуля В.В., Сержанюка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року про залишення без розгляду позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання поруки припиненою, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання поруки припиненою.

В обгрунтування позову зазначено, що 28.05.2008 року між ПАТ «Універсал Банк» і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №068-2008-1749 на суму 190 000,00 доларів США під 12,45 % річних, строк повернення 10.05.2038 року.У забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 26.02.2016 року було укладено договір поруки б/н., за яким позивач зобов`язалась нести солідарну відповідальність з позичальником за кредитним договором.

Позичальник взяті на себе кредитні зобов`язання належним чином не виконав, тому банк реалізував своє право достокової вимоги повернення коштів.

23.08.2017 року позичальнику та поручителю було направлено вимогу №2679/2ГО та №2679/52ГО, яку фактично було отримано 11.09.2017 року та прострочена заборгованість протягом 60 днів погашена не була. Строк виконання зобов`язання вважається таким, що настав з 12.11.2017 року.

Вимагаючи дострокового повернення боргу, банк фактично змінив строк виконання зобов`язання, направивши боржнику та поручителю вимогу про повернення боргу в 60 - денний строк. Банк, у визначений законом строк не звернувся до суду із відповідним позовом, а тому вважає, що 12.05.2018 року сплив строк пред`явлення вимог щодо вказаних боргових зобов`язань, а тому порука вважається припиненою.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 01 серпня 2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання поруки припиненою.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Ковальова В.М., подала апеляційну скаргу, просить ухвалу суду скасувати, справу передати до Оболонського районного суду м. Києва для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність фактичним обставинам справи, що мають значення для вирішення питання про залишення позову без розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначила, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України, оскільки обов`язок подати до суду оригінал договору поруки було покладено на відповідача - ПАТ «Універсал Банк». Позивач 06.08.2020 року подав до суду пояснення, у яких навів обгрунтування неможливості подати такий доказ суду, які підтвердив доданими до заяви доказами. Суд не взяв до уваги ту обставину, що саме на Банк, як відповідача, а не на позивача, було покладено обов`язок подати суду оригінал договору поруки, проте Банк таких вимог суду не виконав.

Вважає, що постановлення ухвали про залишення позову без розгляду позбавлило позивача судового захисту, суд не з`ясувавши причин ненадання протягом двох років Банком оригіналу договору поруки, завершив судове провадження без розгляду справи по суті спору, що призвело до невизначеності правовідносин, що суперечить завданням цивільного судочинства.

Також апелянт, звернула увагу на те, що суд першої інстанції зазначив в ухвалі про те, що третя особа у судове засідання не зявилася, хоча останній був присутнім та отримав копію ухвали, про що надав розписку.

ПАТ «Універсал Банк» надіслав до суду пояснення (заперечення) на апеляційну скаргу позивача, у яких Банк заперечував проти задоволення апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін як законну та обґрунтовану, посилаючись на те, що саме на позивача судом було покладено обов`язок надати оригінал договору поруки, яка вимог суду не виконала, витребуваний доказ не надала, а тому суд правильно застосував при вирішенні даного спору положення п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу третя особа не скористалася.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим, вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від встановленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПАТ «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання поруки припиненою.

У позовній заяві позивачпросилавизнати припиненою поруку з 12.05.2018 року за договором поруки б/н від 26.02.2016року, укладеним між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 .

Також у позовній заві ОСОБА_1 просить суд витребувати від ПАТ «Універсал Банк» оригінал договору поруки б/н від 26.02.2016 року, укладений між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , для огляду у судовому засіданні, зазначаючи про неможливість надання нею його оригіналу суду.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28 лютого 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання було зобов`язано ПАТ « Універсал Банк» надати оригінал договору поруки б/н від 26.02.2016 року, укладений між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 (а.с.57).

Ухвалою Оболонського районного судуд м. Києва від 21 травня 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, було повторно зобов`язано відповідача надати витребувани доказ - оригінал договору поруки (а.с.61).

Так, 13.02.2020 року ПАТ «Універсал Банк» подало до суду клопотання про витребування оригіналу договору поруки б/н від 26.02.2016 року, укладений між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , від позивача у зв`язку із неможливістю надати такий договір Банком, оскільки Банк не може зясувати місцезнаходження свого примірника спірного договору.

01.07.2020 року судом було визнано явку у судове засідання позивача та третьої ооби обов`язковою.

У судому засіданні 28.07.2020 року судом було вставнолено неможливість подання позивачем оригіналу договору поруки та надано час представнику позивача для з`ясування наявності такого доказу у його довірителя.

06.08.2020 року представником позивача - адвокатом Ковальовим В.М. було подано до суду пояснення щодо неможливості подання позивачем до суду оригіналу договору поруки б/н від 26.02.2016року, укладеного між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , у яких представником було зазначено причини неможливості подання такого доказу та додано докази на підтвердження вказаних причин.

Зокрема, представник позивача вказав, що якщо сторона оспорює договір, то суд зобов`язаний витребувати його оригінал для огляду у судовому засіданні. Якщо оригінал не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України.Суд дійшов такого висновку, оскільки вважав, що у порушення вимог чинного законодавства позивач та його представник не виконали вимоги суду, таким чином суд не може встановити в повному обсязі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Так, відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи, не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 84 ЦПК Українивстановлено порядок витребування доказів.

Відповідно до частин першої, третьої сьомої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Відповідно до частини десятоїстатті 84 ЦПК Україниу разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Пунктом 9 частини першоїстатті 257 ЦПК Українипередбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Системний аналіз положень зазначених норм процесуального права дозволяє дійти до висновку, що залишення позову без розгляду у випадку неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин неподання доказів може бути за умови з`ясування питання яке значення мають ці докази, при цьому суд має процесуальні підстави для визнання обставини, для з`ясування якої витребовувався доказ, або для відмови у визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.

Положення частини десятої статті 84 ЦПК України містять альтернативні варіанти дій суду першої інстанції в разі ухилення від виконання учасником справи вимог щодо надання доказів, а залишення позову без розгляду є лише одним з них і може застосовуватися тільки в разі неможливості здійснення судом розгляду справи за відсутності таких доказів.

Системне тлумачення пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить, що його необхідно застосовувати у взаємозв`язку із положеннями частин 7-10 статті 84 ЦПК України.

Вказане, відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 592/10368/16-ц (провадження №61-35703св18) та у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 560/904/15-ц (провадження №61-40688св18).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач та його представник повідомляли суд про причини неможливості подання оригіналу договору поруки. Суд не надав оцінку таким причинам.

Із наявних у матеріалах справи ухвал суду про витребування доказу, занесених до протоколів судових засідань, вбачається, що суд почергово зобов`язував надати оригінал договору поруки то позивача, то відповідача.

Однак жодна із сторін такий доказ у розпорядження суду не надала. Суд був позбавлений можливості розглянути справу по суті спору за наявними в ній доказами та дати оцінку викладеним позивачем у позові обставинам справи та копії договору поруки, який нею було подано до суду на підтвердження зазначених у позовній заяві обставин. Суд зазначеного не зробив та помилково залишив позов без розгляду, не врахувавши того, що справа перебуває у провадженні суду понад два роки.

Таким чином, постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду з посиланням на пункт 9 частини 1статті 257 ЦПК України, суд першої інстанції не зазначив, у чому полягають перешкоди для вирішення спору за наявними в справі письмовими доказами, не з`ясував, чи має можливість позивач самостійно надати ці докази взагалі, при цьому судом першої інстанції також залишено поза увагою вимоги частини 8 статті 84 ЦПК України щодо розгляду питання про застосування заходів процесуального примусу до позивача у разі визнання причин неподання витребуваних доказів неповажними.

Виходячи із вищевикладеного, оскаржувану ухвалу суду не можна вважати законною та обґрунтованою, висновки суду першої інстанції про залишення позову без розгляду є помилковими та передчасними, що не ґрунтуються на вимогах процесуального закону, відтак ухвала суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимогст.379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 386, 389 ЦПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року про залишення позову без розгляду скасувати, справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання поруки припиненою направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Є.М. Суханова

Судді: В.В. Гуль

А.С. Сержанюк