Справа № 755/5002/14-ц

Провадження № 2/755/2310/21

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

"16" квітня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва, в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши заяву представника правонаступника позивача за первісним позовом ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» - Сколоздра В.Р. про забезпечення позову АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» правонаступник позивача АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за вимогами про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 37-07-Ил/02 від 02 липня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕНТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та задоволення вимог кредитора, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ «Банк «Фінанси та Кредит», треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про захист прав споживача та визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії №37-07-Ил/02 від 02 липня 2007 року, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариство «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариство «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва на стадії підготовчого провадження перебуває зазначена цивільна справа.

13 квітня 2021 року до суду надійшла заява представника правонаступника позивача за первісним позовом ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» - Сколоздра В.Р. про забезпечення позову, у якій просить суд: 1) вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступне нерухоме майно:

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1439966232214, що належить на праві власності ОСОБА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,071 га, кадастровий номер 3221483301:01:011:0016, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1128869332214, що належить на праві власності ОСОБА_1 ;

- 2/5 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1224811880000, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 ;

- земельну ділянку площею 0,1127 га, кадастровий номер 3221483301:01:011:0029, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1128898532214, що належить на праві власності ОСОБА_3 .

Необхідність забезпечення позову обґрунтовує тим, що відповідачами вчиняються активні дії, спрямовані на затягування розгляду справи, очевидно, з метою уникнення від виконання свої договірних зобов`язань за кредитним договором, що полягає у поданні ними необґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, а також інших процесуальних клопотань без наміру їх подальшого виконання. Зокрема, призначена ухвалою суду від 26.06.2019 р. за клопотанням відповідача, ОСОБА_1 , судово-економічна експертиза не була виконана через невиконання відповідачем своїх процесуальних обов`язків по сплаті її вартості. На думку заявника, вказане свідчить про недобросовісну поведінку ОСОБА_1 , спрямовану на затягування розгляду справи, що порушує права позивача на розгляд справи протягом розумного строку. Відповідно до п. 3 Іпотечного договору узгоджена сторонами вартість предмета іпотеки становить 2 627 010,00 грн, відтак, враховуючи суму заборгованості за кредитним договором, що становить 510 165,82 долари США та 571 504,65 грн, предмет іпотеки на даний час не здатен забезпечити виконання зобов`язань відповідачів щодо повернення суми заборгованості. У разі задоволення позову, вартості предмета іпотеки буде недостатньо для примусового виконання рішення суду. Оскільки за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані об`єкти нерухомого майна за рахунок яких, з огляду на значну суму наявної заборгованості, може бути виконано рішення суду в примусовому порядку у разі задоволення позову. Заявник вважає, що існують обґрунтовані ризики відчуження належного ОСОБА_1 та ОСОБА_3 нерухомого майна до ухвалення рішення судом у даній справі, у зв`язку з чим невжиття обраних позивачем заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення про задоволення позову.

Суд, вивчивши доводи та підстави поданої заяви, дослідивши матеріали справи, доходить наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Статтею 150 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ч. 3 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із наведеного випливає, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Як роз`яснено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об`єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач за первісним позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд: стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ТОВ «ФК «ІНВЕНТ» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 37-07-Ил/02 від 02.07.2007 р. в сумі 510 165,82 долари США та 517 504,65 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 373 730,59 долари США, заборгованості за процентами 136 435,23 долари США, пені за прострочення заборгованості по кредиту, відсоткам 571 504,65 грн.

Відповідно до позовної заяви первісного позову, між ТОВ «ФК «ІНВЕНТ» та відповідачами існує спір щодо стягнення заборгованості, яка виникла на підставі Договору про відкриття кредитної лінії № 37-07-Ил/02, укладеного 02.07.2007 р. між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

У відповідності до ст.ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст.ст. 76, 77 Цивільного процесуального кодексу України суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення в цивільному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

У постанові Верховного суду України від 25.05.2016 року, прийнятій за результатами розгляду справи №6-605цс16, викладено правову позицію, відповідно до якої, метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України при розгляді справи № 6-2552цс16 у постанові від 18 січня 2017 року.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не мотивував, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

За матеріалами заяви убачається, що заявником не наведено обґрунтованих підстав наявності ризиків того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно належне відповідачам, впливатиме на ефективність захисту та унеможливить виконання ймовірного рішення суду про задоволення вимог позову про стягнення заборгованості. У матеріалах справи є докази наявності Договору іпотеки, укладеного з метою забезпечення Кредитного договору, при цьому до заяви про забезпечення позову заявником не додано будь-яких належних, достовірних та допустимих доказів вартості предмета іпотеки станом на день розгляду заяви про забезпечення позову, отже твердження про те, що предмет іпотеки, станом на даний час, не здатен забезпечити виконання зобов`язання відповідачів щодо повернення суми заборгованості, є необґрунтованим. Провадження у цій справі було відкрито у квітні 2014 року, заявником не надано жодних доказів того, що відповідачами протягом розгляду справи вже здійснювалися або будуть здійснюватися дії по відчуженню належного їм майна. В той же час, невиконання відповідачами зобов`язань за Договором не є самостійною підставою для накладення арешту на їх нерухоме майно в порядку вжиття заходів забезпечення позову.

Посилання заявника на вчинення відповідачами активних дій, спрямованих на затягування розгляду справи шляхом подачі необґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи та з інших процесуальних питань без наміру їх подальшого виконання, є необґрунтованими, оскільки відповідне процесуальне право сторін подавати заяви та клопотання, передбачене Цивільним процесуальним кодексом України.

Виходячи із викладеного, вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви, а відтак заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 260, 353 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника правонаступника позивача за первісним позовом ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» - Сколоздра В.Р. про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.

Суддя: