КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№22-ц/824/5631/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2021 року місто Київ

справа №2608/18181/12

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який є представником відповідача ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 та апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року про відмову в задоволенні заяви про поновлення процесуального строку для подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, постановлену під головуванням судді Ул`яновської О.В., у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , треті особи: Головне управління юстиції міста Києва, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Перепелиця Надія Дмитрівна, Київське міське бюро технічної інвентаризації, Комунальне підприємство з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва філія №807 ЄДРЦ, Орган опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності, вселення,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору купівлі - продажу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності та вселення.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано квартиру АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 17 липня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №976.

Витребувано 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 від добросовісного набувача за договором купівлі-продажу від 25 лютого 2011 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №1331 ОСОБА_2 , яка діяла від імені та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_3 .

Вселено ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_1 та зобов`язано ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у здійснені ним права користування, володіння та розпорядження вказаною вище квартирою.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 січня 2014 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2013 року залишено без змін.

18 листопада 2019 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 звернулася до Святошинського районного суду міста Києва з заявою про поновлення процесуального строку на перегляд рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року за нововиявленими обставинами та одночасно подала заяву про перегляд рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви про поновлення процесуального строку посилалася на те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року скасовано рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 березня 2010 року, яким задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , треті особи: державний нотаріус Другої київської державної нотаріальної контори Гулевич Д.С., Головне управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_4 , Бюро технічної інвентаризації міста Києва про визнання недійсним договору купівлі-продажу та переведення прав та обов`язків покупця та скасовано рішення Апеляційного суду міста Києва від 14 березня 2012 року, яким було відмовлено у задоволенні вказаного позову, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (справа №2-1524/10, унікальний №759/19489/17).

Вказувала, що рішення Апеляційного суду міста Києва від 14 березня 2012 року було покладено в основу рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року і стало підставою для звернення ОСОБА_4 до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності та вселення.

Зазначала, що станом на дату подання заяви про поновлення процесуального строку судовий розгляд рішень, які за новим розглядом переглядались в Святошинському районному суді міста Києва у справі №759/19489/17 завершився.

Посилалася на те, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 02 серпня 2019 року у справі №759/19489/17 основний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, а позов третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 залишено без розгляду на підставі ч.13 ст.187 ЦПК України.

Вказувала, що ухвалою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року її апеляційну скаргу повернуто на підставі ст.ст.185, 357 ЦПК України за несплату судового збору.

Зазначала, що 18 листопада 2019 року вона отримала у Святошинському районному суді міста Києва копії ухвал Святошинського районного суду міста Києва від 02 серпня 2019 року та Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року з відміткою про дату набрання судовими рішеннями законної сили 08 жовтня 2019 року.

Посилаючись на п.3 ч.1 ст.423 ЦПК України заявник просила вираховувати тридцятиденний строк для подачі заяви про перегляд рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року з 18 листопада 2019 року, який закінчується 18 грудня 2019 року.

У зв`язку із викладеним, просила поновити процесуальний строк на перегляд рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року заяву ОСОБА_2 , яка діє в інтересах доньки ОСОБА_3 про поновлення процесуального строку для подання заяви про перегляд рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року за нововиявленими обставинами залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 травня 2020 року ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 , яка діє в інтересах доньки ОСОБА_3 про поновлення процесуального строку для подання заяви про перегляд рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , який є представником відповідача ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Святошинського районного суду міста Києва.

В обґрунтування вимог посилався на те, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не врахував висновків Київського апеляційного суду, які викладені у постанові від 26 травня 2020 року та не дослідив, що рішення Апеляційного суду міста Києва від 14 березня 2012 року у справі №759/19489/17, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, було скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року і що ухвалу про закінчення розгляду справи №759/19489/17 заявник отримала 18 листопада 2019 року.

Вважає, що відлік строку для подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами слід вести з 18 листопада 2019 року по 18 грудня 2019 року.

Вказував, що суд першої інстанції у порушення ч.ч.1, 3 ст.127 ЦПК України заяву ОСОБА_2 про поновлення процесуального строку для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розглянув у судовому засіданні із повідомленням учасників справи, що потягло затягування судового процесу.

Зазначав, що описова частина оскаржуваної ухвали містить інформацію про те, що представник третьої особи у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви про поновлення процесуального строку для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у зв`язку із його процесуальним пропуском, однак даний висновок суду є надуманим, оскільки ОСОБА_10 , яка є представником Органу опіки і піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, у судовому засіданні заявила, що підтримує заяву ОСОБА_2 та просить суд поновити процесуальний строк, що підтверджується звукозаписом судового засідання від 02 грудня 2020 року.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити судове рішення, яким поновити їй процесуальний строк на подання заяви про перегляд рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року та направити справу для продовження розгляду до Святошинського районного суду міста Києва.

В обґрунтування вимог посилалася на те, що з звукозапису судового засідання від 02 грудня 2020 року вбачається, що представник третьої особи Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації в особі Служби у справах дітей та сім`ї підтримала заяву матері, в інтересах дитини, однак судом в оскаржуваній ухвалі відображено прямо протилежне, нібито представник третьої особи у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви і просила відмовити у поновленні строку у зв`язку із його процесуальним пропуском.

Вказувала, що підстава для виникнення нових обставин у даній справі №2608/18181/12 є істотно нові обставини, які виникли після перегляду справи №759/19489/17, коли завершився перегляд питання прав подружжя ОСОБА_4 між собою та залишений основний позов ОСОБА_5 (так само разом із апеляційною скаргою ОСОБА_4 ) без розгляду у порядку п.3 ст.257 ЦПК України, та набрання законної сили таким рішенням 08 жовтня 2019 року, однак про цю головну підставу її звернення у суд, суд першої інстанції взагалі не вказав та не описав у жодному реченні ні вступної, ні мотивувальної частини ухвали.

Зазначала, що суд на початку своєї ухвали невірно встановлює дату подання її заяви, вказавши, що вона звернулася з заявою у листопаді 2018 року, хоча заяву вона подала 18 листопада 2019 року.

Посилалася на те, що суд першої інстанції робить помилку і намагається вираховувати термін позовної давності не з моменту виникнення істотних для справи №2608/18181/12 нових обставин, що виникли за рішенням суду від 02 серпня 2019 року у справі №759/19489/17, що набрало законності 08 жовтня 2019 року, і вона його отримала 18 листопада 2019 року, а з моменту винесення 01 листопада 2017 року ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, якою були скасовані попередні судові рішення першої та другої інстанції та відправлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції у справі № 759/19489/17.

Вказувала, що оскільки ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 02 серпня 2019 року із відміткою про дату набрання нею законної сили вона отримала в суді 18 листопада 2019 року, що підтверджується відповідною відміткою суду на останньому аркуші даної ухвали, то відповідно дата 18 листопада 2019 року є датою, коли вона дізналася про існування нових обставин, що стали підставою для перегляду рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року у справі №2608/18181/12.

Відтак, вважає, що строк для подання заяви про перегляд рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року у справі №2608/18181/12 пропущений з поважних причин.

Відзиву на апеляційні скарги до Київського апеляційного суду не надійшло.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Пунктом 3ч.1 ст.424 ЦПК України передбачено, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 3 частини 2 статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 424 ЦПК України з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстав, визначених пунктами 2-3 частини другої та частиною третьою статті 423 цього Кодексу, не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

Визначений пунктом 3 частини 1 статті 424 ЦПК України тридцятиденний строк для подання заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є процесуальним і може бути поновлений за загальними правилами, встановленими статтею 127 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 , яка діє в інтересах доньки ОСОБА_3 про поновлення процесуального строку для подання заяви про перегляд рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції посилаючись на п.1 ч.1, п.1 ч.2, ч.3 ст.424 ЦПК України виходив з того, що заявник пропустилатрьохрічний строк для подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставини, що виключає можливість його поновлення, оскільки рішення суду від 10 грудня 2013 набрало законної сили 17 січня 2014 року, а з заявою про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами заявник звернулася лише 14 березня 2018 року, тобто по спливу чотирьох років з дня набрання ним законної сили.

Проте, колегія суддів не погоджується в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись 18 листопада 2019 року до Святошинського районного суду міста Києва з заявою про поновлення процесуального строку на перегляд рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року за нововиявленими обставинами, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 посилалась на п.3 ч.2 ст. 243 ЦПК України, а саме на скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Порушуючи питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року, ОСОБА_2 просила вираховувати тридцятиденний строк для подачі заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами з 18 листопада 2019 року - з моменту отримання нею ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 02 серпня 2019 року та Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року з відміткою про дату набрання судовими рішеннями законної сили 08 жовтня 2019 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах доньки ОСОБА_3 вже зверталася до суду 07 травня 2019 року з заявою про перегляд рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року за нововиявленими обставинами. Зі змісту заяви вбачається, що підставою для її подання стала ухвала Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року.

28 травня 2019 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах доньки ОСОБА_3 подала до Святошинського районного суду міста Києва заяву про поновлення процесуального строку, в якій зазначила про те, що в даному випадку строк на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами слід обраховувати відповідно до п.2 ч.2 ст.424 ЦПК України, і він становить десять років з дня набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 , яка діє в інтересах доньки ОСОБА_3 про перегляд рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року, ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року скасовано, заяву ОСОБА_2 , яка діє в інтересах доньки ОСОБА_3 про перегляд рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами залишено без розгляду.

З постанови Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року вбачається, що апеляційним судом було встановлено, що заявниця ОСОБА_2 була учасником судового розгляду у справі №2-1524/10, унікальний №759/19489/17 та саме її касаційну скаргу було задоволено ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року, а тому строк для подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами для неї розпочався з 01 листопада 2017 року та закінчився 01 грудня 2017 року.

Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною ОСОБА_2 , яка діє в інтересах доньки ОСОБА_3 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року.

Виходячи з положень ст.424 ЦПК України тридцятиденний строк для подання заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, визначений пунктом 3 частини 1 статті 424 ЦПК Українивідраховується саме з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Проте, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 , яка діє в інтересах доньки ОСОБА_3 про поновлення процесуального строку для подання заяви про перегляд рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції не дав оцінку обставинам, на які посилалася заявник як на підставу для поновлення строку для подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та не врахував, що остання, подаючи заяву посилалась на положення п.3 ч.2 ст.423 та п.3 ч.1 ст.424 ЦПК України, а тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про поновлення процесуального строку на підставі п.1 ч.1, п.1 ч.2, ч.3 ст.424 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 , яка діє в інтересах доньки ОСОБА_3 про поновлення процесуального строку для подання заяви про перегляд рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року за нововиявленими обставинами в порушення ст.126 ЦПК України не вирішив питання щодо самої заяви про перегляд рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року за нововиявленими обставинами.

А відтак, ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року підлягає скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в залежності від результату вирішення заяви про поновлення строку суд першої інстанції одночасно має вирішити питання щодо заяви про перегляд рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року за нововиявленими обставинами.

Доводи апеляційних скарг про те, що: суд першої інстанції у порушення ч.ч.1, 3 ст.127 ЦПК України заяву ОСОБА_2 про поновлення процесуального строку для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розглянув у судовому засіданні із повідомленням учасників справи, що потягло затягування судового процесу; описова частина оскаржуваної ухвали містить інформацію про те, що представник третьої особи у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви про поновлення процесуального строку для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у зв`язку із його процесуальним пропуском, однак даний висновок суду є надуманим, оскільки Слободенюк А.Г. , яка є представником Органу опіки і піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, у судовому засіданні заявила, що підтримує заяву ОСОБА_2 та просить суд поновити процесуальний строк, що підтверджується звукозаписом судового засідання від 02 грудня 2020 року колегія суддів відхиляє, оскільки оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 379, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , який є представником відповідача ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 02 грудня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: