Справа № 629/1455/21

Номер провадження 2/629/694/21

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2021 року ЛЛозівський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Цендри Н.В.

за участю секретаря – Торенко Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лозова в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Лозівська товарна біржа, про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 14 січня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі - продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір купівлі - продажу був на прохання ОСОБА_2 оформлений через Лозівську товарну біржу, та зареєстрований за № 1-340 від 14.01.2000 року. Положенням п.3.2 даного Договору передбачено, що подальшого його нотаріального посвідчення не потрібно. Цей пункт було включено до Договору відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», якою передбачено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. З урахуванням вищевикладеного після укладення даного Договору сторони його нотаріального посвідчення не здійснювали. Умови укладеного Договору купівлі-продажу були повністю виконані сторонами. Зазначений договір у подальшому було зареєстровано Лозівським бюро технічної інвентаризації під № 604 від 26.01.2000 року, на підставі чого внесені зміни в технічний паспорт житлового будинку. 20.10.2008 року ОСОБА_1 отримав державний акт серія ЯД № 036400 на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . У березні 2021 року з метою відчуження житлового будинку позивач звернувся до нотаріальної контори, з метою оформлення та посвідчення договору купівлі-продажу, де йому було відмовлено в проведенні нотаріальної дії, мотивуючі відсутністю правовстановлюючого документа на право власності на будинок, оформленого належним чином. Дана обставина позбавляє позивача можливості розпоряджатися власним нерухомим майном та оформити договір купівлі-продажу в нотаріальній конторі, у зв`язку з чим він звернувся до суду з позовом про захист своїх прав.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30.03.2021 року провадження по вказаній справі було відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі, а також повідомив, що коли звернувся до нотаріальної контори, з метою оформлення договору купівлі-продажу будинку, то нотаріус йому відмовив в проведенні нотаріальної дії, оскільки договір не був нотаріально посвідчений та сказав, що необхідно звертатися в суд для визнання договору від 14 січня 2000 дійсним, оскільки іншого способу привести договір у відповідність до законодавства не має.

Відповідач у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову, а також повідомив, що в той час всі оформляли договори купівлі-продажу через товарну біржу, та на момент укладення договору купівлі –продажу будинку не потрібне було нотаріальне посвідчення.

Представник третьої особи Лозівської товарної біржі в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача та відповідача, судом було встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

14 січня 2000 року ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_2 (продавець) уклали договір купівлі-продажу нерухомості, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Договір був зареєстрований Лозівською Товарною Біржею (ЛТБ), на підставі Закону України «Про товарну біржу», однак нотаріально не посвідчений. Факт користування послугами ЛТБ підтверджується ксерокопією договору № 1-340 укладеного в м. Лозова (а.с. 11).

26 січня 2000 року вищевказаний договір був зареєстрований в Лзівському бюро технічної інвентаризації, про що зроблено відповідний запис в реєстровій книзі №4 за реєстровим №604. Право власності на житловий будинок та надвірні будівлі розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , також підтверджується ксерокопією технічного паспорту на житловий будинок, та ксерокопією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №036400 (12-15).

Згідно довідки начальника КП «Житлова Управляюча Компанія» Лозівської міської ради до складу сім`ї зареєстрованих за адресою АДРЕСА_2 входять: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України - Цивільний кодекс України 2004 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Тому до правовідносин щодо визнання дійсності укладеного договору купівлі-продажу від 2000 року потрібно застосовувати положення ЦК України в редакції 1963 року.

Згідно ст. 227 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

За змістом ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР (1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповід но до ст. 224 ЦК УРСР (1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 227 ЦК УРСР передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Згідно ст. 15 Закону України «Про товарні біржі» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Отже, спеціальним законом не встановлено обов`язкової вимоги щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, які були укладені за результатами проведення біржового аукціону та зареєстровані на біржі.

Згідно п. 1.1 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб", затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 121 від 09.06.98 (в редакції чинній на час укладення договору), передбачено, державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності.

Згідно з тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від  7 лютого  2002 року,  підприємства бюро технічної інвентарізації здійснюють державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 р. за №1952-1 право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Судом встановлено, що позивач керуючись законодавством, яке діяло на момент укладення спірного договору купівлі-продажу, повністю виконав умови договору купівлі-продажу та зареєстрував вказаний договір, який був посвідчений біржею, а не нотаріусом, в бюро технічної інвентаризації, що не суперечило вимогам законодавства, яке існувало на момент укладення такого договору, а тому суд вважає, що спірний будинок був набутий в уставленому законом порядку та є власністю позивача.

Крім того, чинне законодавство України передбачає особливий порядок захисту права власності. В силу ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі вище викладеного, беручи до уваги, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу будинку сторонами було дотримано всіх вимог діючого на той час законодавства і укладені договори товарною біржою були прирівняні до договорів зареєстрованих в нотаріальному порядку та не потребували засвідчення договору у нотаріуса. Крім того, з договору зареєстрованого Лозівською товарною біржею вбачається, що позивач та продавець майна домовилися про вартість будинку, позивач сплатив договірну суму, та у встановленому законом порядку зареєстрував набуте право власності в органах БТІ, а також одержав деравний акт на право власності на земельну ділянку, тому, з метою захисту непорушного права на власність, суд задовольняє заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 77, 81, 89, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Лозівська товарна біржа, про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку - задовольнити.

Договір купівлі-продажу №1-340 від 14.01.2000 року об`єкту нерухомості - житлового будинку, житловою площею 22,7 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 укладений між ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 - визнати дійсним з моменту його укладання - з 14 січня 2000 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Лозівська товарна біржа, місцезнаходження: Харківська область, м. Лозова, вул. Благовіщенська, буд. 7.

Повний текст рішення виготовлено 19 квітня 2021 року.

Суддя                                                                                         Н.В.Цендра