ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 902/560/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Адіс"

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2021

у справі № 902/560/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Браїлівське"

до Фермерського господарства "Ланецького"

про банкрутство.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22.06.2020, серед іншого, відкрито провадження у справі № 902/560/20 про банкрутство Фермерського господарства "Ланецького" (далі - ФГ "Ланецького", боржник); визнано вимоги кредитора ТОВ "Браїлівське" в сумі 7 869 353,00 грн - основного боргу; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна ФГ "Ланецького" арбітражного керуючого Харитонюка Є.В.

Не погоджуючись з постановлено ухвалою, Приватне підприємство "Адіс" (далі - ПП "Адіс", Підприємство, скаржник) звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у відкритті у справі про банкрутство ФГ "Ланецького". Одночасно з апеляційною скаргою, скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 апеляційну скаргу ПП "Адіс" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22.06.2020 залишено без руху, роз`яснено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки, надавши суду заяву/клопотання, в якій зазначити інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також надати докази сплати судового збору в розмірі 29428,00 грн.

На виконання вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 ПП "Адіс" подало заяву про усунення недоліків апеляційної скарги з додатком, зокрема, квитанцією від 01.02.2021 № 0.0.1999836253.2 про сплату судового збору в розмірі 29 428,00 грн.

В обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, скаржником зазначено, що згідно усталеної практики Верховного Суду правом оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство наділені лише учасники такої справи. Станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції ПП "Адіс" учасником справи про банкрутство не було. Можливість оскарження ухвали ПП "Адіс" могло зробити та зробило лише після ознайомлення з матеріалами справи - 17.12.2020.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 визнано наведені в заяві ПП "Адіс" про усунення недоліків апеляційної скарги підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22.06.2020 у справі №902/560/20 на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.

Зазначена ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наведені скаржником обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, доказів на підтвердження об`єктивних перешкод для своєчасного вчинення процесуальних дій суду не надано, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ПП "Адіс" у касаційній скарзі просить суд ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 скасувати, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а саме приписів статей 236, 242 ГПК України, передати справу за апеляційною скаргою ПП "Адіс" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22.06.2020 у вказаній справі до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Скаржник зазначає, що станом на момент постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство ФГ "Ланецького" Підприємство учасником справи не було, отже і не мало процесуальної можливості оскаржити ухвалу у становлений ГПК України строк. Лише після ознайомлення з матеріалами справи (17.12.2020) Підприємство довідалось про підстави для апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції від 22.06.2020, після чого протягом 10 днів звернулося з відповідною апеляційною скаргою.

За доводами скаржника, апеляційна скарга була подана як в межах граничного строку, передбаченого частиною першою статті 261 ГПК України, який законодавець визначив як розумний, так і з дотриманням 10-денного строку з моменту фактичного ознайомлення з матеріалами справи.

Доводи інших учасників справи

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до положень частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Водночас, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - Господарським процесуальним кодексом України, відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з тим, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з частиною 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (пункт 2 частини 2 статті 256 ГПК України).

Частиною 1 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Статтею 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що наведені в заяві ПП "Адіс" підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, у зв`язку з чим відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що ухвала господарським судом першої інстанції постановлена 22.06.2020, її повний текст складено 25.06.2020. Отже строк, встановлений для апеляційного оскарження, закінчився 06.07.2020 (враховуючі вихідні дні). Натомість, скаржник звернувся до апеляційного господарського суду лише 28.12.2020, про що свідчить відповідна відмітка підприємства поштового зв`язку на поштовому конверті, тобто поза межами строку подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду. Одночасно з апеляційною скаргою, скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Однак доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, про звертається до суду апеляційної інстанції з даною апеляційною скаргою в межах 10-денного строку з дня ознайомлення з матеріалами справи (17.12.2020) з посиланням на положення статей 253, 254 ЦК України з моменту ознайомлення зі змістом оскаржуваної ухвали та документів, на підставі яких вона була прийнята, не визнав поважними для поновлення пропущеного строку.

Суд виходив з того, що ПП "Адіс" у своїй заяві не навів жодної поважної обставини з посиланням на відповідні докази, які б свідчили про об`єктивну неможливість у строк, встановлений статтею 256 ГПК України подати апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції від 22.06.2020, оскільки можливість сторони в розумні інтервали часу з дня постановляння ухвали Господарського суду Вінницької області від 13.10.2020 у справі №902/560/20(902/679/20), якою визнано грошові вимоги ПП "Адіс" до ФГ "Ланецького", звернутись до суду, в тому числі і щодо ознайомлення з матеріалами справи, залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер, якою він вчасно не скористався.

Відповідно до статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, оскаржувати судові рішення у визначеному законом порядку. Учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно із статтею 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі Суд) як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Як засвідчує позиція Суду, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Згідно з усталеною практикою Суду вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, пункт 27, рішення від 26.04.2007 та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99 від 14.10.2003).

Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Тобто, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному (касаційному) порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного (касаційного) оскарження з поважних причин.

Колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги що правом оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство наділені лише учасники такої справи, яким ПП "Адіс" на момент постановлення ухвали суду першої інстанції не було, отже і не мало процесуальної можливості оскаржити таку ухвалу у встановлений ГПК України строк.

Водночас, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, на підставі ухвали Господарського суду Вінницької області від 13.10.2020 (повний текст було складено та підписано 19.10.2020) про визнання вимог ПП "Адіс" до боржника, скаржник набув статусу учасника провадження у справі про банкрутство ФГ "Ланецького" та мав можливість ознайомлюватись з матеріалами справи та відповідно звернутись з апеляційною скаргою та відповідним клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги завчасно через уповноважених представників.

Відтак, звернення з апеляційною скаргою у строк більше 2-х місяців з дня постановлення ухвали якою визнано грошові вимоги ПП "Адіс", за відсутності наведених у заяві поважних обставини, з посиланням на відповідні докази непереборних та об`єктивних перешкод, труднощів, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасну реалізацію права щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, не може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Частиною четвертою статті 260 ГПК України передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 261 ГПУ України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає відсутніми підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки ПП "Адіс" не доведено порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції та не спростовано його висновків.

Інші доводи касаційної скарги ПП "Адіс" колегією суддів відхиляються, оскільки зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення частини 2 статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

Враховуючи викладене, та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що оскаржувана ухвала апеляційного суду прийнята з додержанням норм процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

Судові витрати

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Адіс" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 у справі № 902/560/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Ткаченко Н.Г.