справа №757/35055/19-ц

головуючий у суді І інстанції Остапчук Т.В.

провадження № 22-ц/824/6130/2021

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної ради України про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Верховної ради України про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної ради України про відшкодування моральної шкоди.

Не погоджуючись із указаною ухвалою представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Рева Д.С. звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що у даній справі позивач ОСОБА_1 заявив вимогу лише про стягнення моральної шкоди, внаслідок незаконного звільнення, жодних інших вимог ОСОБА_1 не пред`являв, а тому у даній справі відсутній будь-який публічно-правовий спір. Як наслідок справа не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства та має бути розглянута саме в порядку цивільного судочинства.

30 березня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника Верховної Ради - Долгова Ю.В., в якому представник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Вказує, що даний спір виник у зв`язку з незаконним звільненням судді з посади, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, стосується проходження позивачем публічної служби, до чого включається виплата йому суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення.

Зазначає, що таку правову позицію у подібних правовідносинах висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №757/70264/17-ц, у постанові від 05 червня 2019 року у справі №686/23445/17, а також у постанові від 12 січня 2021 року у справі №757/44631/19-ц, зазначивши, що спір у справі, який перебуває на розгляді про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, пов`язаної з невиплатою суддівської винагороди, доплат компенсаційних виплат є таким, що пов`язаний з проходженням та звільненням з публічної служби, якою є перебування на посаді судді, тому повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

У судовому засіданні представник відповідача Верховної Ради України - адвокат Долгов Ю.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін.

ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

12 квітня 221 року до апеляційного суду надійшло клопотання від представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з`явились.

Суд встановив, що у жовтні 2016 року ОСОБА_1 звертався до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України, у якому просив визнати незаконною та скасувати Постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1603-VIII «Про звільнення судді».

11 травня 2018 року рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду позов ОСОБА_1 задоволено: визнано незаконною та скасовано Постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1603-VIII про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси у зв`язку з порушенням присяги судді.

13 листопада 2018 року постановою Великої Палати Верховного Суду рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 11 травня 2018 року залишено без змін.

Із матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 звертався до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління державної судової адміністрації України в Одеській області про визнання протиправними дій та бездіяльності та про стягнення з відповідача суддівської винагороди за час вимушеного прогулу та з окремим позовом до Київського районного суду м. Одеси про визнання бездіяльності, вчинення дій, зокрема провести оплату за вимушений прогул. Відповідно рішеннями Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року та від 24 січня 2019 року у позові було відмовлено.

Звертаючись з цим позовом, з урахуванням уточнень від 04 грудня 2020 року про стягнення 1200000 грн моральної шкоди до Печерського районного суду позивач в обгрунтування позову також посилається на непроведення йому виплат за вимушений прогул.

При цьому як на нормативно-правове обгрунтування позову посилається на ст. 237-1 КЗпПУ, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, предметом спору є стягнення збитків у виді неотриманої виплати за вимушений прогул в результаті незаконного звільнення з посади судді, тобто особи, яка перебувала на публічній службі.

З огляду на вказане можна зробити висновок, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується проходження позивачем публічної служби.

Спори, пов`язані з проходженням публічної служби, розглядаються за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 757/70264/17-ц (провадження № 14-360цс18).

У постанові від 05 червня 2019 року у справі № 697/23445/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, якщо спір виник після звільнення публічного службовця, у цьому випадку - судді, з посади у зв`язку з прийняттям постанови Верховної Ради України, яка була скасована відповідно до рішення суду, однак пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі та звільненням з неї, з вимогами про відшкодування шкоди включно, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Отже спори про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, пов`язаної з невиплатою компенсаційних виплат є такими, що пов`язані з проходженням та звільненням з публічної служби, якою є перебування на посаді судді, тому повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

При цьому визначальними є саме правовідносини сторін щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди пов`язаної з проходження публічної служби.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до того, що висновок суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі є обґрунтованим. При цьому це не може вважатися обмеженням позивача у праві на судовий захист, оскільки він має право на звернення за вирішенням свого спору до адміністративного суду, як це і встановлено законом.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 16 квітня 2021 року.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба