Справа №  2-38/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

19 березня 2010 року                                                 м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

    головуючої – судді Шитченко Н.В.,

      при секретарях – Борисенко О.І., Чуйко Г.Г.,

    з участю позивача – ОСОБА_1,

    адвоката позивача – ОСОБА_2,

    відповідача – ОСОБА_3,

    адвоката відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив провести розподіл  спільного майна подружжя, зокрема, належного сторонам недобудованого житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою:  АДРЕСА_1, та визначити порядок користування земельною ділянкою біля будинку, мотивуючи позов тим, що домоволодіння було збудоване під час шлюбу з відповідачем і являється спільною сумісною власністю подружжя. Уточнивши в ході розгляду справи заявлені вимоги,  просив визнати за ним право власності на Ѕ частину будівельних матеріалів та обладнання, що були використані в процесі будівництва спірної садиби і провести їх реальний розподіл, визнати за ним майнові права на частину незданого в експлуатацію будинку та права забудовника.

    В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали і просили їх задовольнити, посилаючись на обставини позову.

    Відповідач та її представник проти задоволення позову заперечували, вказуючи, що будівництво домоволодіння відбувалось після розірвання шлюбу і здійснювала його ОСОБА_3, тому будь-яких прав на це майно позивач не має.

    Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що  позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 травня 1996 року (т. 1 а.с. 8). Відповідно до наданої копії свідоцтва про розірвання шлюбу (т. 1 а.с. 9) реєстрація його розірвання відбулась 17 липня 2000 року, про що управлінням реєстрації актів громадянського стану Чернігівської міської ради Чернігівської області зроблено відповідний актовий запис за № 776.  У відповідності до положень чинної на той час ст. 44  Кодексу про шлюб та сім’ю України, шлюб вважався припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану, а отже, суд вважає, що шлюбні відносини між сторонами припинились 17 липня 2000 року, оскільки доказів на спростування цих висновків стороною відповідача не представлено.

    Як свідчать надані стороною позивача документи (т. 1 а.с. 7), саме у зв’язку із звільненням позивача зі строкової військової служби його керівництво в 1991 році, тобто ще під час шлюбу, звернулось до Седнівської селищної ради з клопотанням про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки під забудову. В матеріалах цивільної справи наявна також відповідь Седнівської селищної ради про те, що 26 грудня 1995 року рішенням виконкому № 95 ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку розміром 0, 26 га. На час розгляду справи земля не приватизована.

    З паспорту забудовника та виписки з рішення виконкому Чернігівської районної ради народних депутатів від 9 серпня 1991 року, № 180 (т. 1 а.с. 85-90) вбачається, що дозвіл на будівництво житлового будинку з господарськими спорудами надавався ОСОБА_3 Наведені документи датовані 1991 роком. Наданий стороною позивача робочий проект про газифікацію спірного будинку від 3 жовтня 1994 року, який складався на ім’я ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 110-112), свідчить про те, що при прокладенні газопроводу об’єкт був зведений. Розрахункові книжки з оплати за послуги газопостачання та електроенергії за 1998-2009 роки підтверджують пояснення позивача про факт проживання його батьків у спірному домоволодінні з часу зведення будинку і до сьогодення. Таким чином, суд вважає доведеним, що спірний будинок зведений колишнім подружжям під час шлюбу. Заперечуючи проти цієї обставини, сторона відповідача належних доказів на підтвердження своїх пояснень суду не надала, а представлені стороною позивача докази не спростувала.    

За положеннями ст. 60 Сімейного кодексу України, які є тотожними ст. 22 Кодексу про шлюб та сім’ю, що регулювала майнові відносини між подружжям на час розірвання шлюбу, майно, набуте подружжям під час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя. Статтею 70 Сімейного кодексу України визначено, що у разі поділу майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Разом з тим, згідно з відповіддю Чернігівського районного бюро технічної інвентаризації від 15 жовтня 2009 року, №  821 (т. 1 а.с. 232), право власності на домоволодіння в цій установі не зареєстровано. Седнівська селищна рада в своєму листі від 24 листопада 2009 року повідомила, що у разі прийняття в експлуатацію закінченого об’єкту та надання виконкому свідоцтва про відповідність збудованого об’єкту проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, власник може звернутись до селищної ради з заявою про присвоєння об’єкту будівництва поштової адреси: вул. АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 3, 4). За висновком судової будівельно-технічної експертизи № С-217 від 30 грудня 2009 року (т. 2 а.с. 20-32), відсоток будівельної готовності житлового будинку, розташованого на земельній ділянці по вул. АДРЕСА_1, Чернігівського району, становить 97,44%.

Виходячи з наведеного, за положеннями ст. 331 Цивільного кодексу, який регулює спірні правовідносини під час розгляду даної справи, суд вважає можливим визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину матеріалів та обладнання, що були використані в процесі будівництва домоволодіння за адресою: вул. АДРЕСА_1 Чернігівського району, оскільки до завершення будівництва, а також здачі його в експлуатацію та державної реєстрації особа вважається власником лише будівельних матеріалів. При цьому суд вважає можливим визнати на позивачем також права забудовника на незданий в експлуатацію житловий будинок з метою забезпечення подальшої можливості здачі об’єкта будівництва в експлуатацію.

Разом з тим, суд вважає, що не підлягають задоволенню заявлені ОСОБА_1 вимоги про реальний розподіл будівельних матеріалів між сторонами, оскільки визначення конкретних приміщень у будинку кожній із сторін та визнання за ними права власності на ці приміщення призведе фактично до визнання за кожною із сторін права власності на Ѕ частину будинку, що суперечить вимогам наведеної вище ст. 331 Цивільного кодексу України.  Крім цього, суд вважає зайвою заявлену ОСОБА_1 вимогу про визнання за ним майнових прав на частину незданого в експлуатацію будинку, оскільки всі ці права особи охоплюються поняттям права власності, а в цій частині вимога позивача судом задоволена.  

Є також передчасним встановлення порядку користування земельною ділянкою між позивачем і відповідачем, оскільки такий порядок встановлюється відповідно до часток кожного із співвласників у майні. Суд визнає за позивачем право власності на Ѕ частину матеріалів та обладнання, що були використані в процесі будівництва житлового будинку з господарськими спорудами без виділу їх в  натурі, тому на час розгляду не відомо, яку площу земельної ділянки буде займати кожний співвласник під житловим будинком та господарськими будівлями, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213-215 ЦПК України,  ст. 331, 368-370 Цивільного кодексу України, ст. 120 ЗК України, ст.ст. 60, 68, 69, 70 Сімейного кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину матеріалів та обладнання, що були використані в процесі будівництва житлового будинку з господарськими спорудами, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 права забудовника на незданий в експлуатацію житловий будинок з господарськими спорудами, розташований  за адресою: АДРЕСА_1.

    В задоволенні іншої частини заявлених  вимог – відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

    Суддя                                                                                                              Н.В. Шитченко