Справа № 2-1477/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

28 травня 2010 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                 судді Шевченко Л. В.,

при секретареві           Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» до ОСОБА_1, закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», Київське представництво «АС Рига Ре» про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2010 року ЗАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.12.2005 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір страхування № 290, предметом якого є страхування автомобіля Деу Нексія, державний номер НОМЕР_1. 23.11.2006 в м. Києві по вул. Грушевського трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля Деу Нексія, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Шкода Октавія, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 14.03.2007 позивач на підставі Страхового акту № 866.11.06 від 27.02.2007 та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, враховуючи звіт про оцінку майна № 1769  від 19.12.2006, лист вигодонабувача та заяву ОСОБА_2, здійснив виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в розмірі 1466,72 грн. та оплату експертних послуг на суму 250 грн., що всього складає 1716,72 грн. Зазначену суму позивач просить стягнути з відповідача як відшкодування шкоди в порядку регресу, а також покласти на неї судові витрати.

У попередньому судовому засіданні відповідач подала заперечення проти позову та додатково пояснила, що автомобіль Шкода Октавія, державний номер НОМЕР_2 належить Київському представництву «АС Рига Ре» Перестрахувальної компанії «Рига Ре» (Латвія). На час ДТП вона працювала директором цього представництва. Крім того, цивільно-правова відповідальність Київського представництва «АС Рига Ре» була застрахована ЗАТ «Європейський страховий альянс». 12.10.2007 згідно з розпорядженням № 1.7-011/2007 від 02.10.2007 головного офісу «Рига Ре» (Латвія) відповідач була звільнена з посади директора за власним бажанням. Службовий автомобіль «Шкода Октавія», державний номер НОМЕР_2 було передано за актом передачі від 12.10.2007. У зв’язку з цим ОСОБА_1 вважає, що у позивача відсутні підстави для пред’явлення позову щодо неї.

Суд протокольними ухвалами залучив до участі у справі як співвідповідачів  ЗАТ «Європейський страховий альянс» та Київське представництво «АС Рига Ре».

Внаслідок цього позивачем були уточнені позовні вимоги (а.с. 104-106), а саме він просив стягнути з ЗАТ «Європейський страховий альянс» в рахунок відшкодування шкоди суму в розмірі 1206,72 грн.; стягнути з Київського представництва «АС Рига Ре» в рахунок відшкодування шкоди суму в розмірі франшизи, передбаченої полісом, а саме, 510 грн.; стягнути з ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати.

Після того, як позивачеві стало відомо, що Київське представництво «АС Рига Ре» ліквідовано з 17.12.2007, ним були знову змінені позовні вимоги. Зокрема, він просив стягнути з ЗАТ «Європейський страховий альянс» в рахунок відшкодування шкоди суму в розмірі 1206,72 грн.; стягнути з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди суму в розмірі франшизи, передбаченої полісом, а саме, 510 грн. та понесені позивачем судові витрати (а.с. 114-116).

У судове засідання представник позивача не з’явився, однак подав клопотання, в якому зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі у судове засідання не з’явилися, хоча були повідомлені належним чином (а.с. 112, 113). Причини своєї неявки суду не повідомили.

За цих обставин, суд на підставі ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, враховуючи клопотання представника позивача, визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.  

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Судом встановлено, що 29.12.2005 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 290, предметом якого є страхування автомобіля Деу Нексія, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 6-7).

 23.11.2006 в м. Києві по вул. Грушевського трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля Деу Нексія, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Шкода Октавія, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1

Встановлено, що власником автомобіля Шкода Октавія, державний номер НОМЕР_2, є Київське представництво «АС Рига Ре» на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 від 13.09.2000 (а.с. 93).

Цивільно-правова відповідальність Київського представництва «АС Рига Ре» застрахована ЗАТ «Європейський страховий альянс» на підставі договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів № 1004934 від 21.06.2006 (а.с. 90-92).

Як вбачається з полісу № ВА 2247759 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строк дії договору встановлено з 21.06.2006 до 20.06.2007 (а.с. 89).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 29.12.2006 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 грн. (а.с. 15).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працювала директором Київського представництва «АС Рига Ре» і згідно з розпорядженням № 1.7-011/2007 від 02.10.2007 була звільнена із займаної посади з 12.10.2007 (а.с. 65). Судом також встановлено, що відповідач керувала транспортним засобом в силу трудових відносин, що підтверджується подорожнім листом службового легкового автомобіля № 243482 від 23.11.2006 (а.с. 94).

Як передбачено ч. 1 ст. 1172 ЦК України, шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків, відшкодовує юридична особа.

Відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 27.04.2010 № 21-10/2471 Представництво «АС Рига Ре», яке відповідно до реєстраційних дій від 27.02.2007 було перейменовано на Представництво «СЕ «Рига Ре», ліквідовано на підставі рішення Міністерства економіки України № 135-28/1543 від 17.12.2007 (а.с. 117).

Припинення юридичної особи шляхом ліквідації не передбачає правонаступництва чи перекладання прав та обов’язків на іншу особу, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позов в частині вимог до ОСОБА_1

Судом встановлено, що на підставі звіту № 1769 про оцінку майна від 19.12.2006 (а.с. 17-20) та страхового акту № 866.11.06 від 28.12.2006 (а.с. 28-30), на виконання умов договору страхування від 29.12.2005 позивачем було виплачено страхувальнику 1466,72 грн. страхового відшкодування, що підтверджується видатковим касовий ордером № 38 від 14.03.2007 та понесені витрати на оплату експертних послуг на суму 250 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 28 від 25.05.2007 (а.с. 31).

За правилами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною 1 статті 1191 ЦК України також передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з п. 9.1 ст. 9 зазначеного Закону обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого, а п. 12.1 ст. 12 передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином, у ході розгляду даної справи суд прийшов до висновку про стягнення  з ЗАТ «Європейський страховий альянс» в рахунок відшкодування шкоди в порядку регресу суму страхового відшкодування за вирахуванням франшизи, що складає 1206,72 грн.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням задоволення позовних вимог відповідно до ст. 88 ЦПК України з ЗАТ «Європейський страховий альянс» на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 51 грн. судового збору, 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 979, 993, 1172, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 9, 12, 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223, 224-226 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов закритого акціонерного товариства  «Страхова компанія «Саламандра-Україна» задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» у рахунок відшкодування шкоди в порядку регресу 1206 гривень 72 копійки.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра-Україна» 51 гривню судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий