№ 2-2390/10

У Х В А Л А

31 травня 2010 року                                                                м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого-судді                          Мазурик О.Ф.,

секретаря                                          Коруни О.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, Головне управління юстиції в м. Києві про поділ домоволодіння, визнання права власності на житловий будинок та встановлення порядку користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2010 року позивачі   звернулися до суду з позовом про поділ домоволодіння, визнання права власності на житловий будинок, встановлення порядку користування земельною ділянкою, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та про зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 1 березня 2010 року провадження у вказаній справі в частині зобов’язання Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації присвоїти окрему поштову адресу житловому будинку з господарськими спорудами, Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна зареєструвати права власності закрито.

З матеріалів справи вбачається, що суд неодноразово належним чином повідомляв позивачів у справі про час та місце розгляду справи.

          Згідно ч. 5 ст. 76 ЦПК України вручення повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

          В судове засідання призначене на 14.04.2010 року позивачі, відповідно до ч. 5 ст. 76 ЦПК України, належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, що підтверджується розпискою представника ОСОБА_5 (а.с. 49), в судове засідання не з’явилися, причину неявки суду не повідомили.

У разі неповідомлення про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з’явилися в судове засідання без поважних причин (ст. 77 ЦПК).

Представник позивачів направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з зайнятістю в іншому судовому процесі (а.с. 74), але доказів на підтвердження поважності причини суду не надав.

На підставі ч. 2 ст. 77 ЦПК України суд визнав неявку позивачів у судове засідання 14.04.2010 року без поважних причин.

Судовий розгляд відкладено на 31 травня 2010 року.

В судове засідання призначене на 31 травня 2010 року  позивачі не з'явилися, причину неявки суду не повідомили.  Заява про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходила.

31.05.2010 року від представника позивачів надійшла телеграмма про відкладення розгляду справи на інший день, докази поважності неявки в судове засідання не надано.

Враховуючи, що неявку позивачів у судове засідання призначене на 14.04.2010 року визнано без поважних причин, суд дійшов висновку, що 31.05.2010  року позивачі повторно  не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 169, п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

             Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

             У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним . Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

              Згідно ст. 157 ЦПК України  суд розглядає справи протягом  розумного  строку,  але  не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.

  У зв’язку з наведеним,  залишення позову без розгляду, як це передбачено законом, а саме п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України,  не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

             Керуючись ч. 3 ст.169, п. 3, ч. 1 ст. 207 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

 Провадження у справі за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, Головне управління юстиції в м. Києві про поділ домоволодіння, визнання права власності на житловий будинок та встановлення порядку користування земельною ділянкою залишити без розгляду.

Роз’яснити позивачам, що особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі в 5 – ти денний строк з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

  Суддя