ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                 № 2а-910/10/2370

14.05.2010 р.                                                                                    м. Черкаси  

15 год. 12 хв.                                                                                                                      

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді  Кульчицького С.О.,

при секретарі –Руденко Ю.В.,

за участю:

представника позивача –Дорош В.І. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 про зобов’язання стати на облік як платник страхових внесків та стягнення заборгованості по страхових внесках,

ВСТАНОВИВ:

Черкаське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулося до суду з адміністративним позовом до ФОП ОСОБА_2, в якому просить зобов’язати ФОП ОСОБА_2 стати на облік в Соснівський районній виконавчій дирекції м. Черкаси Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як платник страхових внесків та стягнути з ФОП ОСОБА_2 заборгованість по страхових внесках в розмірі 2528 грн. 22 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач  зазначає, що відповідач, в порушення вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»від 18.01.2001р. № 2240-ІІІ та Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001 року N 16 не зареєструвався у виконавчих органах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як особа, що використовує працю найманих працівників, не нараховує та не сплачує страхові внески на заробітну плату найманих працівників.

          Представник позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю, з підстав викладених у позовній заяві та поясненнях до адміністративного позову від 06.05.2010 року.

Відповідач до зали судового засідання не з’явився, заперечення на позов не надавав, явку своїх представників на судовий розгляд справи не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Виходячи з положень ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  вважає, що неприбуття  в судове засідання без  поважних причин представника сторони або третьої особи, неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали адміністративного позову,  заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 24.09.2002 року виконавчим комітетом Соснівської районної ради м. Черкаси.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»від 18 січня 2001 року № 2240-III (далі –Закон № 2240). 

Згідно статті 2 Закону № 2240 страхувальниками є  роботодавці, тобто власники підприємства, установи, організації або уповноважені ними органи незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, а також фізичні особи, які використовують працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні).

Відповідно до ст. 22 Закону № 2240 взяття на облік у виконавчих дирекціях відділень Фонду фізичних осіб - підприємців здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей робочими органами відділень Фонду.

Цією ж статтею визначено, що фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю набувають статусу страхувальників в день одержання робочим органом відділення Фонду в установленому порядку від органу державної служби зайнятості повідомлення про реєстрацію трудового договору (контракту) між фізичною особою - підприємцем та найманим працівником.

Згідно довідки Черкаського міського центру зайнятості №526 від 12.02.2010 року відповідачем, в період з листопада 2002 року по грудень 2006 року було укладено 15 трудових договорів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач є страхувальником в розумінні Закону №2240.

З наданих позивачем копій повідомлень, вбачається, що відповідач ухиляється від реєстрації в Фонді.

У зв'язку з цим, суд звертає увагу, що чинним законодавством не передбачений обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності реєструватись у Фонді. З огляду на викладені вище положення Закону № 2240  взяття на облік страхувальників є обов'язком позивача.

Посилання позивача на те, що такий обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності був закріплений Законом №2240 до 22 лютого 2006 року суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Щодо стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості по страховим внескам в розмірі 2528 грн. 22 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 Закону №2240, платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є страхувальники та застраховані особи.

Згідно ст. 1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування», розмір внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням для роботодавців з 1 січня 2002 року становить 2,9 відсотка (з 01.01.2007 р. –1,5 відсотка згідно зі ст. 93 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік») суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Згідно листа Черкаського міського центру зайнятості №526 від 12.02.2010 року відповідач використовує найману працю з листопада 2002 року і станом на 01.10.2007 року мав 8 діючих трудових договорів з найманими працівниками.

Розмір внесків з працівників 1 січня 2002 року становить 0,25% для найманих працівників, які отримують заробітну плату нижче 150 грн. і 0,5% для найманих працівників, які отримують заробітну плату вище 150 грн. З 1 січня 2004 року розмір внесків з працівників становить 0,5% - для найманих працівників, заробітна плата яких нижча прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи та 1,0 відсотка - для найманих працівників, заробітна плата яких вища прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.

Представник позивача під час судового розгляду справи пояснив, що в порушення вищезазначених норм законів, відповідач з 2002 року страхові внески не сплачує, встановленої звітності та документів для проведення перевірки не подає.

Також в судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідач свою відмову від сплати страхових внесків перед позивачем обґрунтовує тим, що зареєстрований в Черкаській організації «Солідарні профспілки Черкащини»і сплачує страхові внески до цієї організації.

Разом з тим, суд зазначає, що збір та акумуляція внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, відповідно до ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»належить до повноважень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Частина 5 статті 10 зазначеного Закону зазначає, що робочими органами виконавчої дирекції Фонду та його відділень є виконавчі дирекції відділень в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. Статутом Фонду може бути передбачено створення виконавчих дирекцій або уповноважених представників відділень у районах та містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення.

Аналізуючи вказаний Закон, суд також зазначає, що профспілкові організації не є робочими органами Фонду, а отже не мають права на збір та акумуляція внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням і відповідно не можуть брати на облік страхувальників, які є платниками страхових внесків.

З метою з’ясування фонду оплати праці суб’єктів підприємницької діяльності, які в порушення чинного законодавства сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності до профспілкових організацій, виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведена звірка з Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань стосовно цих суб’єктів, що підтверджується листом від 12.01.2008 р. № 02-26-43 та довідкою від 14.05.2010 року №2047/04-07. В результаті звірки отримані дані за 2002 –2006 роки та за 9 місяців 2007 року.

Згідно отриманих даних загальна сума виплат, на які нараховуються страхові внески становить: за 2003 р. –14140 грн., за 2004 р. –2450 грн. 02 коп., за 2005 р. –18045 грн. 46 коп., за 2006 р. –26435 грн. та за 9 місяців 2007 р. –24360 грн.

На вказані суми позивачем розраховані страхові внески, що складають 2528 грн. 22 коп., де за 2003 рік розмір страхових внесків, що підлягають сплаті становить 445 грн. 41 коп., за 2004 р. – 83 грн. 30 коп., за 2005 р. –613 грн. 53 коп., за 2006 р. –898 грн. 78 коп. та за 9 місяців 2007 р. –487 грн. 20 коп.   

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від сплати страхових внесків та вважає обґрунтованим право позивача вимагати на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»стягнення заборгованості по страховим внескам в розмірі 2528 грн. 22 коп.

Відповідно  до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на  яких ґрунтуються її вимоги та  заперечення, крім  випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Інших доказів сторони суду не надали та не назвали.

Згідно частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем – суб’єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, ч.2 ст. 128, ст.ст. 158-163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (18000, АДРЕСА_1) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (18016, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 18, код 21355026)  заборгованість по страхових внесках в розмірі 2528 (дві тисячі п’ятсот двадцять вісім) грн. 22 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 17 травня 2010 року.

Головуючий                                                                                                         С.О. Кульчицький