Справа №443/380/18

Провадження №2/443/174/21

РІШЕННЯ

іменем України

14 квітня 2021 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту сумісного проживання та визнання права власності на спадкове майно за законом,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_5 , -

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

ОСОБА_1 (позивач) подав до суду позовну заяву до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (відповідачі), у якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , по АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини;

визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 на житловий будинок по АДРЕСА_1 ;

визнати за ним право в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 на земельну частку пай розміром 2,47 га, яка належала його матері ОСОБА_6 відповідно Сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №4790 від 23.05.1997.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивач покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_7 . Після його смерті відкрилась спадщина, а саме: на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Після смерті батька спадщину фактично прийняла мати, проте юридично не оформила. Позивач переїхав проживати до матері, щоб здійснювати за нею догляд, купував ліки, готував їжу та виконував хатню роботу, вів спільне господарство, де проживав до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилася спадщина. Він звернувся до нотаріуса для видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, однак 02.03.2018 у цьому йому було відмовлено у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно. Відповідачі спадщини не прийняли та відмовляються від неї на його користь.

Відповідачі правом на подання відзиву не скористалися.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали повністю та просять його задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, однак подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позов визнають та просять його задовольнити у повному обсязі. Наслідки визнання позову їм роз`яснені та зрозумілі.

Заяви, клопотання учасників справи.

Позивач подав заяву про долучення до матеріалів справи письмових доказів (а.с.80).

Відповідачка ОСОБА_4 подала заяву про розгляд справи за її відсутності, визнання позову та засвідчення того, що наслідки визнання позову їй зрозумілі (а.с.94).

Відповідачка ОСОБА_3 подала заяву про розгляд справи за її відсутності, визнання позову та засвідчення того, що наслідки визнання позову їй зрозумілі (а.с.96).

Відповідачка ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи за її відсутності та визнання позовних вимог повністю (а.с.98).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 17.08.2020 прийнято справу до розгляду та призначено її до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а.с.58-59).

Ухвалою підготовчого засідання від 27.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.87-88).

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення повністю виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвами про народження від 16.01.1963, 31.05.1960 та 06.05.1964 (а.с.6, 83, 38,).

15.01.1983 ОСОБА_10 та ОСОБА_9 уклали шлюб в с. Жирова Жидачівського району Львівської області. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_11 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с.38).

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 18.03.1994 цілий жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 належить на праві особистої власності ОСОБА_7 (а.с.19).

Згідно з технічним паспортом від 01.03.1994, в АДРЕСА_1 розташований житловий будинок «А-1» загальною площею 72,4 кв.м., разом з господарськими будівлями і спорудами (сарай «Б», сарай «В», сарай «Г», сарай «Д», вбиральня «Е», огорожа 1, огорожа 2) (а.с.16-18).

Відповідно до Сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №4790 від 23.05.1997, ОСОБА_6 передано у приватну власність земельна ділянка площею 2,47 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, яка розташована на території Жирівської сільської ради на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 21.05.1997 №313. Сертифікат зареєстрований в книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за №249 (а.с.21).

Згідно з витягом із Книги реєстрації Сертифікатів на право на середню земельну частку (пай) по Жирівській сільській раді, ОСОБА_6 належить земельна частка (пай) в умовних кадастрових га розміром 2,47 у колективному с/г підприємстві ССП «Ходорівське» на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 21.05.1997 року за №313 (а.с.20).

Свідоцтвами про смерть серії НОМЕР_1 від 01.04.2001, серія НОМЕР_2 від 17.12.2008 та НОМЕР_3 від 12.01.2017 стверджується, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Заліски Жидачівського району Львівської області, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у с. Журавно Жидачівського району Львівської області, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Заліски Жидачівського району Львівської області (а.с.6, 9, 10, 82).

Відповідно до довідок ВК Ходорівської міської ради від 01.03.2018 №154 та №155, до дня смерті і на день смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_6 були зареєстровані та проживали в АДРЕСА_1 (а.с.7, 8).

Виписками з погосподарської книги №14 с. Заліски встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 буди зареєстровані та проживали разом у АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 не встигла оформити спадщину після смерті ОСОБА_7 (а.с.14, 15).

Згідно з довідкою ВК Ходорівської міської ради від 12.01.2017 ОСОБА_1 дійсно займався організацією похорону матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . До дня смерті вони проживали разом та вели спільне господарство (а.с.24).

Актом ВК Ходорівської міської ради від 14.03.2017 встановлено, що ОСОБА_1 проживав без реєстрації з матір`ю ОСОБА_6 до дня смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 (а.с.25).

Постановою приватного нотаріуса Жидачівського районного нотаріального округу 02.03.2018 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно (а.с.11).

Зміст правовідносин.

Правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з відсутністю документального підтвердження факту постійного проживання позивача разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини, у зв`язку з чим він позбавлений можливості у позасудовому порядку юридично оформити спадщину після її смерті.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю у позивача права на спадкування за законом і неможливістю реалізації цього права (належного юридичного оформлення у позасудовому порядку) через його невизнання нотаріусом, який відмовив у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До правовідносин, які стосуються встановлення фактів, що мають юридичне значення, і які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Нормою частини 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Крім цього, суд застосував норми статей 293 та 294 ЦПК України, які визначають зміст окремого провадження та встановлюють порядок розгляду справ даної категорії.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють правовідносини щодо встановлення фактів, які мають юридичне значення, а саме: встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Також, суд зважає на роз`яснення, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 (далі - постанова Пленуму ВСУ).

Так, в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ звернуто увагу на те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У пункті 16 постанови звернуто увагу на те, що заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого провадження, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном. У тому ж разі, коли всі необхідні документи були, але у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено, заінтересована особа може звернутись до суду не з заявою про встановлення факту прийняття спадщини, а зі скаргою на відмову вчинити нотаріальну дію.

Спірні правовідносини щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , в силу приписів статті 5 та пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, регулюються нормами ЦК УРСР.

Так, відповідно до статті 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Нормою статті 527 передбачено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Спадкоємцями за законом є особи, які входять у першу та другу черги спадкоємців за законом (статті 529, 530 ЦК УРСР), утриманці (стаття 531 ЦК УРСР), усиновлені та усиновителі (стаття 532 ЦК УРСР).

Згідно з приписами статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК УРСР).

Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Спірні правовідносини щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 регулюються нормами ЦК України.

Так, нормою статті 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з приписами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (частина 1 статті 1225 ЦК України).

Відповідно до положень статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з частиною 1 та 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживав без реєстрації із ОСОБА_6 у АДРЕСА_1 до дня її смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ця обставина повністю підтверджується безпосередньо дослідженими судом у судовому засіданні письмовими доказами, які не викликають сумнівів у своїй належності та допустимості, та у своїй сукупності є достатніми для встановлення факту їх спільного проживання на час відкриття спадщини.

Суд зазначає, що встановлення зазначеного факту породжує для позивача юридичні наслідки, оскільки усуне перешкоди у реалізації ним права на спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 .

Також, судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених у справі доказів, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав на праві приватної власності батьку позивача ОСОБА_7 .

Матері позивача ОСОБА_6 належало право на середню земельну частку розміром 2,47 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, яка розташована на території Жирівської сільської ради відповідно до Сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №4790 від 23.05.1997, який зареєстрований у книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за №249.

За життя ОСОБА_7 особистого розпорядження не зробив, відтак після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина, до якої входили належні йому права та обов`язки, які не припинилися внаслідок його смерті (у тому числі право на зазначений житловий будинок). Спадкування відбувалося за законом за правилами, встановленими ЦК УРСР. Дружина ОСОБА_7 - ОСОБА_6 , та їхні діти ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 входили до першої черги спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_7 , однак лише ОСОБА_6 прийняла спадщину, оскільки лише вона вчинила дії, що свідчать про це, а саме: проживала із спадкодавцем (чоловіком) до дня смерті та фактично вступила у володіння спадковим майном.

Суд зазначає, що відсутність у ОСОБА_6 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 не позбавляє її спадкоємців права на спадщину в силу приписів частини 3 статті 1296 ЦК України.

Відтак, після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належні їй права та обов`язки, що не припинилися у зв`язку з її смертю (зокрема на зазначені вище житловий будинок та середню земельну частку). Оскільки ОСОБА_6 за життя не зробила особистого розпорядження, тому в силу приписів статті 1223 ЦК України спадкування відбувається за законом і спадкоємцями першої черги за законом є ОСОБА_1 , ОСОБА_12 та діти ОСОБА_8 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (за правом представлення). Однак лише ОСОБА_1 прийняв спадщину, оскільки постійно проживав з матір`ю на день відкриття спадщини (факт чого встановлено судом) і не заявляв про відмову від неї, тому в силу приписів частини 3 статті 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв її. Фактичних даних, які б свідчили про те, що інші спадкоємці за законом також вчинили дії, які б свідчили про прийняття ними спадщини після смерті ОСОБА_6 у визначений законом строк, судом не здобуто. Крім цього, суд зауважує, що відповідачі визнали позов повністю, чим фактично ствердили про непретендування на спадкове майно ОСОБА_6 .

Таким чином, ОСОБА_1 має обґрунтоване право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом як спадкоємець першої черги після смерті матері ОСОБА_6 , однак позбавлений можливості юридично оформити право власності на це майно у визначений законом позасудовий спосіб у нотаріуса, через відмову останнього у вчиненні нотаріальних дій.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, а також зважаючи на те, що особисте майнове право ОСОБА_1 не визнається, відтак позивач має законні сподівання на судовий захист цього права в силу приписів статті 16 ЦК України, у зв`язку з чим і звернувся до суду, тому суд, з огляду на обґрунтованість та підставність позову, вважає, що позов слід задовольнити повністю.

На підставі статей 524, 525, 529, 548, 549 Цивільного кодексу Української РСР, статей 392, 1216, 1218, 1223, 1225, 1258, 1261, 1268 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 293, 294, 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: Львівська область, Жидачівський район, с. Жирова), ОСОБА_3 (місце проживання: Львівська область, Миколаївський район, с. Іллів), ОСОБА_4 (місце проживання: Львівська область, Миколаївський район, с. Іллів) про встановлення факту сумісного проживання та визнання права власності на спадкове майно за законом задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини (день смерті ОСОБА_6 ).

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 на житловий будинок «А-1» загальною площею 72,4 кв.м., разом з господарськими будівлями і спорудами (сарай «Б», сарай «В», сарай «Г», сарай «Д», вбиральня «Е», огорожа 1, огорожа 2), що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 на середню земельну частку розміром 2,47 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, яка розташована на території Жирівської сільської ради відповідно до Сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №4790 від 23.05.1997, який зареєстрований у книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за №249.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 19 квітня 2021 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів