ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" березня 2010 р. Справа № 2a-175/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Богусевич А.С.
за участі сторін:
представника позивача - ОСОБА_1,
предстаника відповідача - Яновський М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: СПД ОСОБА_3, АДРЕСА_1,
до відповідача: Державної податкової інспекції в Богородчанському районі, вул. Шевченка, 64, смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область,
про скасування податкових повідомлень-рішень № 0005251701/1 та № 0005261701/1 від 09.11.2009р.,-
ВСТАНОВИВ:
15 січня 2010 року СПД ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до ДПІ в Богородчанському районі (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0005251701/1 та № 0005261701/1 від 09.11.2009р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ в Богородчанському районі 05 жовтня 2009 року під час виїзної планової перевірки складено Акт № 859/17/НОМЕР_1 про дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД ОСОБА_3 за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2009 року. На підставі вищевказаного акта, прийнято та надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення №0005251701/1 та 0005261701/1 від 09.11.2009 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності та податку на додану вартість. З вищевказаними повідомленнями-рішеннями позивач не погоджується, оскільки на його думку, в ході здійснення ним підприємницької діяльності, жодних порушень вимог чинного законодавства ним не вчинено, внаслідок чого вважає їх безпідставними та просить їх скасувати.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення заявлених позовних вимог заперечив, з підстав викладених в письмовому запереченні направленого на адресу суду..
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вислухавши представників сторін, оцінивши подані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступних мотивів.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень.
Згідно статті 6 вищевказаного Указу, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податку і зборів (обов'язкових платежів) як податок на доходи фізичних осіб, окрім випадку, коли фізична особа-підприємець використовує найману працю.
Відповідно до пункту 31 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.
Суд, враховує положення Цивільного кодексу України, як нормативного документа, що визначає правові засади комісійної торгівлі.
Так, статтею 1011 Цивільного кодексу України визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Пунктом 1 статті 1013 Цивільного кодексу України передбачено, що Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Згідно статті 1018 Цивільного кодексу України, майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.
В судовому засіданні встановлено, що 05 жовтня 2009 року, за наслідками виїзної планової перевірки, ДПІ в Богородчанському районі складено Акт № 859/17/НОМЕР_1 про дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД ОСОБА_3 за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2009 року. Зазначеним актом встановлені порушення вимог статті 1 Указу № 727/98 , зокрема , вказано на те, що якщо у звітному періоді сума доходу перевищила обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) понад 500 тис. грн. , платник єдиного податку, яким являвся СПД ОСОБА_3, повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності та включити цю суму перевищення до складу загального річного оподаткованого доходу та сплатити з неї податок з доходів фізичних осіб за ставкою п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». На підставі пред’явлених до перевірки документів, останньою вирахувано валовий дохід, валові витрати, чистий (оподаткований) дохід та, як наслідок донараховано податок з доходів фізичних осіб в розрізі періодів: 2007, 2008, І півріччя 2009 року в загальній сумі 64690,38 грн.
На підставі вищевказаного акта, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0005251701/1 від 09.11.2009 року на суму 64690,38 грн., яке надіслано позивачу Не погоджуючись із даним рішеннями, позивач оскаржив його до вищестоячих органів, однак скаргу задоволено не було, рішення не скасоване.
Також встановлено, що ПП ОСОБА_3, будучи суб'єктом підприємницької діяльності, основним видом діяльності якого є заготівля та реалізація ВРХ, працює за договором-дорученням від ПП «Ольва». В даних договірних відносинах, СПД ОСОБА_3 виступає як комісіонер, а ПП "Ольва" виступає як комітент. Зазначене підтверджується договорами доручення, укладеними між СПД ОСОБА_3 та ПП «Ольва»за період 2006-2009 років.
Обсяг транзитних сум отриманих від заготівлі та реалізації ВРХ за 2006 рік склав 417211,55 грн., за 2007 рік - 837229 грн., за 2008 рік –1370627,01 грн. та за перше півріччя 2009 року 179000 грн.
Позивач, будучи комісіонером, згідно чинного законодавства України, отримував від ПП "Ольва" комісійну винагороду, яка за період 2006-2009 років, жодного разу не перевищувала 500 тис. грн., що підтверджується: як оглянутою в судовому засіданні «книгою доходів і витрат суб’єкта підприємницької діяльності ПП ОСОБА_3.» так і звітними даними платника податків - ПП ОСОБА_3, відображеними у акті перевірки № 859/17/НОМЕР_1.
З урахуванням викладеного, на думку суду, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг) та відповідно, об’єктом оподаткування єдиним податком є лише комісійна винагорода, яка надійшла суб’єкту підприємницької діяльності –платнику єдиного податку як плата за надані послуги, а не вся сума транзитних коштів, які підлягають обов»язковому перерахуванню третій особі. Тобто грошові кошти, що надійшли суб»єкту підприємницької діяльності – платнику єдиного податку, не є його власністю, оскільки підлягають обов»язковому перерахуванню третій особі; а тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт та послуг) та не можуть бути об’єктом оподаткування єдиним податком та не можуть нараховуватися для визначення обсягу виручки за відповідний рік з метою визначення можливості застосування спрощеної системи оподаткування. За таких умов, на переконання суду, податкове повідомлення-рішення відповідача №0005251701/1 від 09.11.2009 року на суму 64690,38 грн., не базується на вимогах чинного законодавства та підлягає визнанню нечинним, а позовні вимоги позивача в цій частині, відповідно, до задоволення також не підлягають.
Відповідно до підпункту 2.3.1. пункту 2.3. статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі –Закон) особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Згідно змісту статті 9 Закону особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом десяти днів від дня отримання реєстраційної заяви. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Підпунктом 17.1.3. пункту 17.1 статі 17 Закону України Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
В судовому засіданні встановлено, що Актом № 859/17/НОМЕР_1 про дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД ОСОБА_3 за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2009 року, встановлені порушення вимог статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, вказано на те, що в перевіряємому періоді СПД ОСОБА_3 не був платником податку на додану вартість, проте в 4 кварталі 2007 року останнім перевищено дозволену законодавством межу для перебування на єдиному податку, внаслідок чого з 01.01.2008 року він повинен був перейти на загальну систему оподаткування і відповідно до 20 січня 2008 року повинен був подати до податкового органу за місцем реєстрації заяву про реєстрацію платником ПДВ. На підставі пред’явлених до перевірки документів, встановлено, що протягом останніх дванадцяти календарних місяців 2007 року загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів сукупно перевищувала 300 тис. грн., а саме, становила 837229 грн. Внаслідок чого позивачу в розрізі податкових періодів 2008, І півріччя 2009 року донараховано суму несплаченого ПДВ в розмірі 343015,88 грн., на яку нараховані штрафні санкції в сумі 171507,94 грн., а всього 514523,82 грн.
На підставі вищевказаного акта, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0005261701/1 від 09.11.2009 року на суму 514523,82 грн., яке надіслано позивачу Не погоджуючись із даним рішеннями, позивач оскаржив його до вищестоячих органів, однак скаргу задоволено не було, рішення не скасоване.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивач, отримавши протягом базового звітного періоду, в рахунок зобов'язань третім особам суму, яка перевищує дозволену Законом України «Про податок на додану вартість», а саме понад 300000 тис. грн., останній зобов’язаний був зареєструватися як платник ПДВ, внаслідок чого, суд вважає дії відповідача, щодо винесення податкового повідомлення-рішення №0005251701/0 від 09.11.2009 року на суму 514523,82 грн. правомірними, а позовні вимоги в цій частині, такими, що не підлягають до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в Богородчанському районі від 09.11.2009 року № 0005251701/1.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути в користь ОСОБА_3,(інд. код НОМЕР_1) АДРЕСА_1, з Державного бюджету України 1,70 гривню (одну гривню сімдесят копійок) сплаченого державного мита.
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: /підпис/ Панікар І.В.
Постанова складена в повному обсязі 22.03.2010 року.