ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" березня 2010 р. Справа № 2a-102/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Дущак С.М.
за участю сторін:
представника позивача Воришко Я.Я.,
відповідача не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, вул. Незалежності, 20,м. Івано-Франківськ,76000
до відповідача: ПП ОСОБА_3, АДРЕСА_1
< Текст >
про стягнення заборгованості по сплаті єдиного податку в сумі 1462,21 гривень.,-
ВСТАНОВИВ:
11 січня 2010 року Державна податкова інспекція звернулась з адміністративним позовом до приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті єдиного податку в сумі 1426,21гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності і відповідно є платником податків і зборів, передбачених Законом України „Про систему оподаткування”. Відповідно до поданої 11.06.2008 року заяви, відповідач переведений на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Однак в порушення вимог пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» в якій передбачено, що платники податків зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом. Так, згідно довідки про борг станом на 27 листрпада 2009року податковий борг по єдиному податку становить 1462,21грн. Згідно підпункту 3.1.1 статті 3 Закону України „Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 року „Про спрощену систему звітності суб`єктів малого підприємництва”, зокрема ч.6 п.2 визначено, що суб`єкт підприємницької діяльності-фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця і несе відповідальність за своєчасність розрахунків та та сплати сум єдиного податку. Оскільки відповідачем заборгованість в сумі 1462,21грн. своєчасно сплачена не була, тому позивач просить стягнути її в судовому порядку.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час, місце та дату був повідомлений належним чином. Своїм правом на подання заперечення не скористався.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши позицію представника позивача та дослідивши подані докази, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України “Про систему оподаткування”, зокрема статтею 13, 14 визначені види податків і зборів (обов’язкових платежів), що справляються на території України. Згідно пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законом терміни.
Відповідно до частини 4 статті 9 вказаного Закону обов’язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку і збору (обов’язкового платежу) або його скасування, а також у разі смерті платника.
Податкове зобов’язання – це зобов’язання платників податків сплатити до бюджетів та держаних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені Закону України “Про порядок погашень зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або іншими законами України.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державне реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності і відповідно є платником податків і зборів, передбачених Законом України „Про систему оподаткування”. На момент подання позову податковий борг по єдиному податку відповідачем не погашений і складає 1462,21 грн. Зазначений факт вказує на порушення вимог пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України „Про систему оподаткування” в якій передбачено, що платники податків зобов`язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 заборгованості в сумі 1462,21 гривень є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ПП ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 в доход Державного бюджету України заборгованість по сплаті єдиного податку в сумі 1462,21 грн. ( одна тисяча чотириста шістдесят дві гривні двадцять одна копійка).
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: Панікар І.В.
Постанова складена в повному обсязі 09.03.2010 року.