ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року

м. Харків

справа № 643/2529/15-ц

провадження № 22-ц/818/1375/21

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Хорошевського О.М.

суддів         Бурлака І.В., Яцини В.Б.

за участю секретаря Пузікової Ю.С.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення  Московського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2020 року, постановлене суддею Майстренко О.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 25,7 кв.м., загальною площею 58,7 кв.м. спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спірної квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 23 лютого 2007 року по 31 травня 2012 року. Під час перебування у шлюбі сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2008 року. Квартиру було оформлено на ім`я відповідачки. Після розірвання шлюбу сторонами не досягнуто домовленості про добровільний поділ зазначеної квартири.

У червні 2015 року ОСОБА_2 пред`явила зустрічний позов після уточнення якого просила припинити право ОСОБА_1 на частку в розмірі 11/100 у квартирі АДРЕСА_1 , виплатити ОСОБА_1 грошові кошти, внесені ОСОБА_2 на депозитний рахунок Московського районного суду м. Харкова в якості компенсації вартості частини квартири АДРЕСА_1 61 145,70 грн., визнати квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_2 .

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 28.10.2005 ОСОБА_2 (прізвище до шлюбу – ОСОБА_3 ), працюючи економістом відділу збуту ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря», звернулась до Голови Правління ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» ОСОБА_4 із заявою про виділення їй квартири (том 1, а.с. 39).

17.08.2006 вказана заява була розглянута Головою Правління Висоцьким Г.В. і прийнято рішення про виділення ОСОБА_5 (прізвище до шлюбу) квартири АДРЕСА_1 , про що свідчить відповідна резолюція на заяві (том 1, а.с. 39).

02.10.2006 ОСОБА_2 (прізвище до шлюбу – ОСОБА_3 ) сплатила на користь ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» грошові кошти у розмірі 4 000 грн. за призначенням: сплата за квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується квитанцією (том 1, а.с. 60).

23.02.2007 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову №1 Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 238 (том 1, а.с. 4).

16.03.2007 ОСОБА_2 (прізвище до шлюбу – ОСОБА_3 ) сплатила на користь ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» грошові кошти у розмірі 6 000 грн. за призначенням: сплата за квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується квитанцією (том 1, а.с. 60).

15.12.2008 між ОСОБА_2 та ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» було укладено договір позики № 2316. Згідно цього договору ОСОБА_2 отримала грошові кошти у сумі 119 140 грн. для придбання квартири АДРЕСА_1 . Строк надання позики складав згідно п.4 договору – 10 років, відповідно до п. 6 договору було встановлено, що позика повертається щомісяця по 993 гривень у період з 01.01.2009 року по 01.01.2019 року. Отримання грошей по вказаному договору позики підтверджено квитанцією від 15.12.2008 року на суму 119 140 грн., що міститься у матеріалах справи (том 1, а.с. 61).

Разом з цим 15.12.2008 між ОСОБА_2 та ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» було укладено договір поруки, за яким поручителем ОСОБА_2 за договором позики від 15.12.2008 у розмірі 119 140 грн., одержаних на купівлю квартири АДРЕСА_1 , є ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 (батько ОСОБА_2 ).

 23.12.2008 ОСОБА_2 та ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» уклали договір купівлі-продажу однокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 , яка складається з однієї кімнати, житловою площею 25,7 кв.м., загальною площею 58,7 кв.м. Вартість квартири на момент укладення договору складала 129 140,00 грн., 00 коп. (том 1, а.с. 6-7).

Поряд із цим 23.12.2008 між ОСОБА_2 та ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» було укладено договір іпотеки щодо вищевказаної квартири.

 З 01.01.2009 по 31.12.2011, виконуючи зобов`язання по поверненню коштів у відповідності до п. 1 договору позики, ОСОБА_2 сплатила на користь ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» грошові кошти в розмірі 21 000 грн. у рахунок погашення заборгованості.

Це підтверджується квитанціями за 2009 рік: 1) квитанція від 23.01.2009 року – 1 000 грн.; 2) квитанція за лютий 2009 року – 1000 грн.; 3) квитанція від 25.03.2009 року – 1000 грн.; 4) квитанція від 21.04.2009 року – 500 грн.; 5) квитанція від 25.05.2009 року 1000 – грн.; 6) квитанція від 22.06.2009 року – 1000 грн.; 7) квитанція від 08.07.2009 року – 1000 грн.; 8) квитанція від 17.08.2009 року – 500 грн.; 9) квитанція від 25.09.2009 року – 500 грн.; 10) квитанція від 22.10.2009 року – 500 грн.; 11) квитанція за листопад 2009 року – 500 грн.;12) квитанція за грудень 2009 року – 500 грн. (том 1, а.с. 65-67) – а усього сплачено за 2009 рік 9 000 грн.

У 2010 році: 1) квитанція від 22.01.2010 року – 500 грн.; 2) квитанція від 23.02.2010 року – 500 грн.; 3) квитанція за березень 2010 року – 500 грн.; 4) квитанція за квітень 2010 року – 500 грн.; 5) квитанція від 12.05.2010 року – 500 грн.; 6) квитанція за червень 2010 року – 500 грн.; 7) квитанція за липень 2010 року – 500 грн.; 8) квитанція від 26.08.2010 року – 500 грн.; 9) квитанція за вересень 2010 року – 500 грн.; 10) квитанція за жовтень 2010 року – 500 грн.; 11) квитанція за листопад 2010 року – 500 грн.; 12) квитанція за грудень 2010 року – 500 грн. (том 1, а.с. 67-70) – а усього сплачено за 2010 рік 6 000 грн.

У 2011 році: 1) квитанція за січень 2011 року – 500 грн.; 2) квитанція за березень 2011 року – 500 грн.; 3) квитанція від 04.03.2011 року – 500 грн.; 4) квитанція за квітень 2011 року – 500 грн.; 5) квитанція за травень 2011 року – 500 грн.; 6) квитанція від 30.06.2011 року – 500 грн.; 7) квитанція за липень 2011 року – 500 грн.; 8) квитанція за серпень 2011 року – 500 грн.; 9) квитанція за вересень 2011 року – 500 грн.; 10) квитанція за жовтень 2011 року – 500 грн.; 11) квитанція за листопад 2011 року – 500 грн.; 12) квитанція за грудень 2011 року – 500 грн. (том 1, а.с. 71-73) – а усього сплачено за 2011 рік 6 000 грн.

31.05.2012 рішенням Московського районного суду м. Харкова у справі № 2027/6589/12 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. При цьому судом встановлено, що шлюбні відносини подружжя фактично припинені з січня 2012 року.

Таким чином, на час припинення шлюбних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 15.12.2008 складала 98 140 грн., а сума, що сплачена спільно подружжям за період з 2009 по 2011 роки, склала 27 000 грн.

Після припинення шлюбних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 98 140 грн. була сплачена на користь ВАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» особисто ОСОБА_2 за рахунок її власних коштів, а саме у 2012 році – 6 000 грн., та у 2013 році – 92 140 грн., що підтверджується матеріалами справи.

25.07.2013 довідкою № 827 ПАТ Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» підтвердив факт отримання усієї суми позики та відсутності будь-яких претензій до ОСОБА_2 .

Із загальної вартості спірної квартири 129 140,00 грн. було сплачено:

-02.10.2007 до укладення шлюбу – 4 000 грн.;

-16.03.2007 після укладення шлюбу – 6 000 грн.;

-з 2009 по 2011 роки за період шлюбу – 21 000 грн.;

-з 2012 по 2013 роки після припинення шлюбу 98 140 грн.

Так, особисто ОСОБА_2 сплатила із загальної вартості квартири – 102 140 грн.

За період перебування ОСОБА_2 у шлюбних відносинах з ОСОБА_1 – 27 000 грн

Враховуючи те, що 27 000 грн. було сплачено спільно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , частки спірної квартири у відсотковому відношенні становлять:

-89,55% – належить ОСОБА_2 ;

-10,45% – належить ОСОБА_1 ,

Отже, частка ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 складає – 89/100; частка ОСОБА_1 – 11/100.

Поділ спірної однокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 , яка складається з однієї кімнати, житловою площею 25,7 кв.м., загальною площею 58,7 кв.м. на два окремі ізольовані приміщення є неможливим.Спільне володіння і користування вказаною квартирою є неможливим також і тому, що фактичні шлюбні відносини між сторонами були припинені ще з 2012 року, з цього часу вони не проживають разом, між ними склалися неприязні стосунки, які тривають і досі.

Станом на момент подання уточненого зустрічного позову згідно висновку про оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 вартість спірної квартири станом становить 555 870,00 грн.

Таким чином, вартість частки ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 становить 61 145,70 грн.

Крім того, 09.03.2017 року ОСОБА_2 перерахувала кошти грошової компенсації за частину квартири, яка належить позивачу у сумі 40 213,00 гривень на депозитний рахунок Московського районного суду м. Харкова (одержувач ТУ ДСА України у Харківській області, код одержувача 26281249, МФО банку 820172, банк ДКСУ, поточний рахунок № НОМЕР_1 ).

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя. Визнано за ОСОБА_2 право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 з виплатою ОСОБА_1 компенсації ринкової вартості його частини квартири у сумі 41 5374,04 грн шляхом перерахування грошових коштів, внесених09 березня 2017 року ОСОБА_2 на депозитний рахунок Московського районного суду м. Харкова. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03 травня 2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію ринкової вартості його частини квартири АДРЕСА_1 всього у розмірі 41 537,04 грн шляхом перерахування ОСОБА_1 грошових коштів, внесених 09 березня 2017 року ОСОБА_2 на депозитний рахунок Московського районного суду м. Харкова, у розмірі 40 213 грн та грошових коштів, внесених ОСОБА_2 29 березня 2017 року на депозитний рахунок Московського районного суду м. Харкова, у розмірі 1 325 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного суду від 16 січня 2019 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 березня 2017 року, Додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задоволено частково.

Визнано квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 25,7 кв.м., загальною площею 58,7 кв.м. спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В інший частині у задоволені позовних вимог- відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя - задоволено повністю.

Припинено право ОСОБА_1 на частку в розмірі 11/100 у квартирі АДРЕСА_1 .

Визнано квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя.

Вирішено виплатити ОСОБА_1 грошові кошти, внесені ОСОБА_2 на депозитний рахунок Московського районного суду м. Харкова в якості компенсації вартості частини квартири АДРЕСА_1 в розмірі 61 145,70 грн. (шістдесят одну тисячу сто сорок п`ять гривень).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1470,43 гривен.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі судові витрати в розмірі 645,71 гривен.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду частково скасувати в частині відмови у задоволенні його позовних вимог як незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове, яким його вимоги задовольнити в повному обсязі, а позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Скарга містить посилання на те, що жодною нормою не передбачено зарахування боргових зобов`язань подружжя при поділі майна. Зарахування можливе лише у випадку коли таке майно відчужене не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховане таке майно.

Судом не прийнято до уваги відсутність у ОСОБА_1 іншого права власності на нерухоме майно. Вважає, що позбавлення його права власності на частину у спільному майні завдасть йому істотної шкоди.

Зазначає, що у суду відсутні правові засади відступати від рівності часток подружжя.

Сплата ОСОБА_2 одноособово боргових зобов`язань не збільшує її частку в спільному майні, а надає право на стягнення половини внесених нею коштів після розірвання шлюбу з іншого співвласника ОСОБА_1 .

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та повністю задовольняючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що у подружжя виникло право спільної сумісної власності на придбану частково за рахунок позичених під час шлюбу грошових коштів квартиру, вартість якої на момент поділу майна визначена судом у розмірі 519 213 грн, а також виникло солідарне зобов`язання за договором позики, укладеним одним із подружжя в інтересах сім`ї, по поверненню позики на суму 119 140 грн.  При поділі майна мають бути враховані борги подружжя (частина четвертої статті 65 СК України), у зв'язку з чим суд дійшов висновку про можливість виплати другому із подружжя компенсації вартості його частки у спільній сумісній власності, припинивши право особи на частку у спільному майні.

Судова колегія частково погоджується з висновком суду першої інстанції.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 23 лютого 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Московського районного суду м. Харкова від 31 травня 2012 року. Фактично шлюбні відносини між подружжям були припинені у січні 2012 року.

15 грудня 2008 року між ВАТ «Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» та ОСОБА_2 , яка працювала на вказаному підприємстві на посаді економіста, було укладено договір про безвідсоткову позику на суму у розмірі 119 140 грн строком на десять років для придбання вищевказаної квартири. За умовами договору повернення позики повинно відбуватися щомісяця по 993 грн уперіод з 01 січня 2009 року по 01 січня 2019 року шляхом утримання із заробітної плати ОСОБА_2 .

Виконання зобов`язань ОСОБА_2 за договором безвідсоткової позики було забезпечено договором поруки, укладеним 15 грудня 2008 року між ВАТ «Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря» та ОСОБА_6 (батьком ОСОБА_2 ), й іпотечним договором від 23 грудня 2008 року, укладеним між ОСОБА_2 та ВАТ «Харківський машинобудівельний завод «Світло шахтаря», предметом якого була спірна квартира.

Під час шлюбу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2008 року набула у власність квартиру АДРЕСА_1 . Купівлю-продаж вчинено за 129 140 грн. Квартира була придбана за згодою чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_1 (пункт 5 договору).

Після припинення шлюбних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за договором позики складала 98 140 грн. Вказана заборгованість була сплачена ОСОБА_2 у 2012 році – 6 000 грн., та у 2013 році – 92 140 грн.

Згідно ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом спільної сумісної власності.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Згідно ч. 7 ст. 57 СК України якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

У подружжя, крім права спільної сумісної власності на придбану частково за рахунок позичених грошових коштів квартиру, внаслідок укладення договору позики виникає також і зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення позиченої грошової суми, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники, оскільки договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Таким чином, праву спільної сумісної власності на квартиру кореспондується боргове зобов`язання - повернення грошової суми.

Проте, вимог про розподіл боргових зобов`язань за договором позики сторонами заявлено не було.

Таким чином, враховуючи, що спірне майно набуте сторонами за час шлюбу, воно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку з чим судом першої інстанції правильно зроблено висновок про його поділ між сторонами.

Проте, з висновком суду першої інстанції щодо розміру часток подружжя та про припинення права ОСОБА_1 на його частку у спірному майні з виплатою компенсації та визнання права особистої приватної власності за ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя судова колегія погодитись не може.

Так, вартість квартири АДРЕСА_1 на момент укладення договору купівлі-продажу складала 129 140 грн.

З вказаної вартості ОСОБА_2 до укладання шлюбу особисто сплатила 10000,00 грн., що підлягає урахуванню при визначенні часток належних сторонам.

Таким чином, необхідно вважати, що грошові кошти у сумі 119140,00 були спільною сумісною власністю подружжя, з урахуванням солідарного боргового зобов`язання за рахунок яких і було придбано спірну квартиру.

Якщо 129 140 грн. становить 100%, то 10000,00 грн. – 7,74%; то 119140 грн. – 92,26% 7,74% у спірній квартирі є особистою власністю ОСОБА_2

92,26% квартири складають спільну сумісну власність колишнього подружжя.

92,26 : 2 = 46,13% - частка ОСОБА_1

4613%+7,74% = 53,87% - частка ОСОБА_2 .

Згідно із статтею 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Таким чином, оскільки частка ОСОБА_1 у спільному сумісному майні подружжя не є незначною, вимоги зустрічної позовної заяви задоволені бути не можуть.

Що стосується сплачених особисто ОСОБА_2 коштів на погашення заборгованості за договором позики у сумі 98140,00 грн. судова колегія зазначає, що з урахуванням ст. 544 ЦК України остання не позбавлена можливості звернутись до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 Ѕ частини коштів сплачених особисто за солідарним зобов`язанням яке виникло у подружжя за договором укладеним одним із подружжя в інтересах сім`ї.

Судові витрати підлягають вирішенню в порядку передбаченому ст. 141 ЦПК України.

Оскільки судом першої інстанції не вірно застосовані норми матеріального права, судова колегія доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з підстав передбачених п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1,376, 381, 382-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2020 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 46/100 квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 25,7 кв.м., загальною площею 58,7 кв.м. в порядку поділу майна подружжя.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 54/100 квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 25,7 кв.м., загальною площею 58,7 кв.м. в порядку поділу майна подружжя.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Повернути ОСОБА_2 внесені останньою на депозитний рахунок Московського районного суду м. Харкова в якості компенсації вартості частини квартири АДРЕСА_1 в розмірі 61 145,70 грн. (шістдесят одну тисячу сто сорок п`ять гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за подачу апеляційної скарги судовий збір у сумі 1481,66 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий                                                                      О.М. Хорошевський

Судді:                                                                                  І.В. Бурлака

                                                                       В.Б. Яцина

Повне текст постанови складено 16 квітня 2021 року.