ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2010 року №9617/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Ніколіна В.В., Старунського Д.М.,
при секретарі судового засідання Ткач О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії,
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії.
Позивач посилався на те, що у зв’язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого йому було нараховано пенсію, в 2006-2008 роках відповідач зобов’язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та рішеннями Конституційного суду України розмір виплати його пенсії з врахуванням права на надбавку як дитині війни.
Позивач просив стягнути з відповідача на його користь недоплачену як дитині війни доплату до пенсії за 2006-2008 роки.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2009 року позов задоволено частково.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального права.
Апелянт звертає увагу на те, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Крім того, позивач пропустив строк звернення до суду, визначений ст. 99 КАС України.
Апелянт просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у повному обсязі заявлених позовних вимог.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дитини війни, а тому він має право на встановлене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії. Оскільки Конституційний Суд України своїми рішеннями від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнав неконституційними окремі положення Законів України Про Державний бюджет України на 2007 та 2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, відмова управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі у проведенні перерахунку пенсії позивача з врахуванням вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є неправомірною.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права та є правильними.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мав право на отримання підвищення виплачуваної йому управлінням Пенсійного фонду України в Луцькому районі пенсій за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, тому вимоги позивача в частині соціальних виплат з 09.07.2007р. є обгрунтованими.
Ч.2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом 08.12.2008 року, а на застосуванні річного строку звернення до суду наполягав відповідач.
Посилання суду на застосування до спірних правовідносин ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є необґрунтованим, оскільки вказана стаття регламентує строки звернення до суду щодо нарахованих та невиплачених пенсій. Підвищення до пенсії в розмірі 30% не було нараховано позивачу, а тому строк звернення до суду з таким позовом визначено ст. 99 КАС України.
Колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст. 99 КАС України та задоволення позовних вимог позивача за 2007 рік з 10.12.2007 року по 31.12.2007 року.
Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року нова редакція ст.. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, тому з 22.05.2008 року почала діяти колишня редакція статті 6 Закону.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення підвищення до пенсії як дитині війни за період з 10.12.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Колегія суддів приходить до висновку щодо відмови у підвищенні пенсії за 2006 рік, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-ІV дію цієї статті було відновлено, але установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5, запроваджується з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Отже, ці підвищення повинні бути здійснені у випадку вищезазначених умов, оскільки такі умови не настали, то в задоволенні позовних вимог в частині виплати позивачу підвищення до пенсії за 2006 рік слід відмовити.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розмірі колегія суддів не вбачає.
З огляду на наведене, колегія судів приходить до висновку про неправомірність постанови суду першої інстанції щодо застосування до спірних відносин ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тому оскаржувана постанова підлягає до скасування з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області задоволити частково.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2009 року по справі № 2а-1230/08 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області в частині відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачене підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з 10.12.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : В.В. Ніколін
Д.М. Старунський
Повний текст виготовлено 12.03.2010 р.