ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 лютого 2010 року № 11910/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого судді – Стародуба О.П.,
суддів – Пліша М.А., Довгополова О.М.,
при секретарі судового засідання – Поворознику Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Володимир-Волинському Волинської області на постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 26 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Володимир-Волинському Волинської області про зобов’язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 в січні 2009 року звернувся до суду із адміністративним позовом, яким просив зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Володимир-Волинському Волинської області нарахувати та виплатити в його користь невиплачене як дитині війни підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за 2006-2007 роки та 11 місяців 2008 року.
Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 26 лютого 2009 року позов задоволено частково. Зобов»язано управління Пенсійного фонду України в м.Володимир-Волинському Волинської області провести нарахування ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 09.07.2007 р по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що виплата підвищення пенсії дітям війни здійснювалась в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків, а також, що законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід виходити при визначенні розміру підвищення до пенсії дітям війни.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи вимоги позивача за 2008 рік суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. визнано неконституційними положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» в частині обмеження розміру підвищення пенсії дітям війни на 2008 рік.
В задоволенні позовних вимог за 2006 рік відмовлено оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими розмір підвищення пенсії дітям війни на 2006 рік було обмежено, діяли і неконституційними не визнавались.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у апеляційній скарзі, висновки суду в цій частині не спростовують і є безпідставними, оскільки чинним законодавством повноваження по нарахуванні та виплаті пенсій в Україні покладені саме на органи Пенсійного фонду, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, на 30% якої підвищується пенсія дітям війни, визначається відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням відповідних положень Закону України «Про державний бюджет України» щодо розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік.
Поряд з тим, колегія суддів приходить до переконання щодо відмови у задоволенні позовних вимог за 2007 рік за пропуском строку звернення до суду, оскільки відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свої прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Покликання позивача на те, що про порушення своїх прав він дізнався із засобів масової інформації, без зазначення конкретної дати, не є достатнім доказом того, що такий строк пропущено з поважних причин.
Покликання суду першої інстанції на застосування до спірних правовідносин ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є необґрунтованим, оскільки відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», згаданий вище закон підлягає застосуванню в частині, що йому не суперечить.
Відповідно, до спірних правовідносин слід застосовувати положення ст.46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», якими передбачено виплату пенсій за минулий час лише в разі їх попереднього нарахування пенсійним органом.
Оскільки спірні суми підвищення пенсій дітям війни позивачу нараховані не були, тому положення ст.46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» на них не поширюються, а підлягає застосуванню річний строк звернення до суду, передбачений ст.99 КАС України.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нової, якою позов слід задоволити в частині виплати підвищення до пенсії за період з 22.05.2008 р. по 30.11.2008 р. (в межах заявлених позовних вимог).
Керуючись ст.ст.160, 195, 198, п.4 ст.202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Володимир-Волинському Волинської області задоволити частково.
Постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 26.02.2009 р. по справі №2а-48/09 скасувати.
Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м.Володимир-Волинському Волинської області протиправними та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Володимир-Волинському Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого на 2008 рік розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22.05.2008 р. по 30.11.2008 р., з врахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. СТАРОДУБ
СУДДІ: М.А. ПЛІШ
О.М. ДОВГОПОЛОВ
В повному обсязі постанову складено 02.03.2010 р.