ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

04 лютого 2010 року                                                                                        № 10999/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

в складі: головуючого – Стародуба О.П.,

                суддів – Пліша М.А., Довгополова О.М.

        при секретарі судового засідання – Золотому Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області про зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 в січні 2009 року звернулася до суду із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області про нарахування та виплату, передбаченого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії як дитині війни за 2006-2008 роки.

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі Волинської області в проведенні ОСОБА_1 перерахунку щомісячної соціальної допомоги як дитині війни. Зобов»язано  управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі Волинської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченого підвищення пенсії за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. включно та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. включно відповідно до положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і в межах передбачених ним видатків, крім того, законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком.

Вимоги щодо підвищення пенсії за 2007-2008 роки задоволено, оскільки положення Закону України «Про державний бюджет України» на 2007-2008 роки, якими було зупинено підвищення пенсії дітям війни у відповідні періоди, визнані неконституційними і втратили чинність з 09.07.2007р. та з 22.05.2008р. – часу ухвалення відповідних рішень Конституційним судом України.

В задоволенні позову в частині вимог за 2006 рік відмовлено, оскільки в цей період виплату підвищення пенсії дітям війни було обмежено відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» (з відповідними змінами), які неконституційними не визнавались і діяли у вказаний період.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у апеляційній скарзі, висновки суду не спростовують і є безпідставними та не впливають на правомірність прийнятої судом постанови.

Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, на 30% якої підвищується пенсія дітям війни, визначається відповідно до положень статті 62 Закону України «Про державний бюджет України» та статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін, уточнивши її резолютивну частину.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2009 року по справі №2а-484/09 – без змін, доповнивши третій абзац резолютивної частини словами: «…виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність на 2007-2008 роки, з врахуванням виплачених сум».

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

ГОЛОВУЮЧИЙ:         О.П. СТАРОДУБ

СУДДІ                                         М.А. ПЛІШ

                                            О.М. ДОВГОПОЛОВ

В повному обсязі ухвалу складено 09.02.2010 р.