"14" квітня 2021 р.

Справа №642/1122/21

Провадження 2/642/903/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Гомади В.А.

за участю секретаря Нікіфорової К.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому зазначив, що з 30.11.2016 працював у Харківському казенному експериментальному протезно-ортопедичному підприємству на посаді головного інженера. 12 травня 2020 року він звільнився за угодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП України, про що видано наказ № 54/к від 12.05.2020. При звільненні підприємство не здійснило повний розрахунок, у зв`язку з чим станом на 15.02.2021 має місце заборгованість з оплати праці перед позивачем у розмірі 36368,59 грн., в тому числі компенсація за невикористану щорічну відпустку в сумі 16359,40 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати в розмірі 36368,59 грн., а також середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку.

Ухвалою від 25 лютого 2021 року відкрито провадження у справі і її розгляд призначено в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позов, де зазначив, що дійсно 12.05.2020 наказом №54/к позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади головного інженера за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. На момент звільнення остаточний розрахунок не проведено. Сума заборгованості по заробітній платі перед позивачем станом на 18.03.2021 складає 36368,59 грн., у т.ч. компенсація за дні невикористаної щорічної відпустки в сумі 16359,40 грн. Разом із цим, відсутність остаточного розрахунку не пов`язана з провиною підприємства. Основним джерелом фінансування ХКЕПОП є кошти, що надходять підприємству від органів соціального захисту населення на підставі договорів на забезпечення осіб з інвалідністю та інших осіб технічними засобами реабілітації. З 12.03.2020 у зв`язку із запровадженням карантинних заходів на території України, значна кількість осіб з інвалідністю та інших осіб фактично припинили звертатися до органів соціального захисту населення щодо забезпечення їх технічними засобами реабілітації. Тому, підприємство опинилося у дужу скрутному становищі. Через неможливість забезпечення повної і стабільної зайнятості працівників і своїх виробничих потужностей, у ХКЕПОП виник дефіцит оборотних коштів та утворилася заборгованість з виплати заробітної плати працівникам.

Суд, перевіривши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з копії трудової книжки НОМЕР_1 , та копії наказу №54/К від 12.05.2020 ОСОБА_1 з 02.11.2015 по 12.05.2020 працював на Харківському казенному експериментальному протезно-ортопедичному підприємстві на посаді начальника відділу правового забезпечення та кадрової роботи та звільнений за угодою сторін в порядку п.1 ст.36 КЗпП України.

За довідками Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства від15.02.2021, середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 складала 811,16 грн., а заборгованість з оплати праці склала 36368,59 грн., у тому числі грошова компенсація за всі не використані відпустки 16359,40 грн.

Згідно ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст.94. ч. 5 ст.95 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

За ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ч.1,2 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012р. у справі №1-5/2012 зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

В рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №1-13/2013 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100.

Відповідно до п. 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно із пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна)заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні)дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивачем не надано розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку. Судом встановлено, що з наступного після звільнення позивача дня, тобто з 13.05.2021 по день ухвалення рішення 14.04.2021 пройшло 232 робочих днів. Оскільки, як у своїй довідці визначив відповідач, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 811,16 грн., то середній заробіток за весь час затримки розрахунку складатиме 188189,12 грн. (811,16*232=188189,12)

Постановою ВСУ від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) наведено висновки щодо розміру виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки. Так, зокрема зазначено, що мета відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Розмір цього відшкодування може бути зменшений із врахуванням: 1) розміру простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (див. пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц).

Саме такі правові висновки наведено у п.90-93 Постановою ВСУ № 14-623цс18.

Таким чином, суд враховує, що 1) розмір простроченої заборгованості складає 36368,59 грн.; 2) період затримки остаточного розрахунку з 13.05.2020 по 14.04.2021 складає 10 місяців, і викликаний, з пояснень відповідача, тяжким матеріальним станом підприємства, але при цьому, позивач не зазначає обставин, чому він звернувся до суду лише через 10 місяців; 3) позивач не зазначає розмір своїх майнових втрат, пов`язаних з несвоєчасним остаточним розрахунком; 4) відповідач не надає доказів, що підприємство дійсно перебуває у скрутному матеріальному становищі, проте, позивач також не зазначає, чи був він працевлаштований після звільнення, а також не наводить жодної аргументації щодо можливості чи неможливості працевлаштування.

Тому, враховуючи компенсаторний характер виплат, передбачених ст.117 КЗпП України, суд вважає, що пропорційним до порушених прав позивача буде стягнення частки середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі, який дорівнює заборгованості із заробітної плати, тобто 36368,59 грн.

Оскільки відповідачем порушені права позивача на виплату всіх сум, що належать йому від підприємства на користь позивача з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в розмірі 36368,59 грн. та частка середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 36368,59 грн., а всього 72737,18 грн.

Посилання відповідача у запереченнях на скрутний стан підприємства не можуть бути прийняті судом у якості підстави для звільнення від цивільно-правової відповідальності, оскільки, згідно ст.ст. 116, 117 КЗпП України, виплата всіх сум провадиться в день звільнення, а в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Знаходження Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства в скрутному матеріальному стані не може бути підставою для відмови позивачу в виплаті заборгованості по заробітній платі.

Згідно до п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про, присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивачі при поданні позову про стягнення заробітної плати звільняються від сплати судового збору.

Відповідно до ч.1ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку задоволені на 32,39%, що є підставою для стягнення на користь держави з відповідача 1518 грн. 00 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 211, 247, 259, 263, 264, 273 ЦПК України, ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про оплату праці» -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 112, код ЄДРПОУ 03187743) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі в сумі 36368,59 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 36368,59 грн., а всього 72737,18 (сімдесят дві тисячі сімсот тридцять сім ) грн. 08 коп.

Рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Стягнути з Харківського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (61017, м.Харків, вул. Велика Панасівська, 112, код ЄДРПОУ 03187743) на користь держави судовий збір в розмірі 1518 (одна тисяча п`ятсот вісімнадцять) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.А. Гомада