УХВАЛА

іменем України

15 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 385/646/19

провадження № 51-1295ск21

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Матієк Т. В.,

суддів Марчука О.П., Слинька С. С.,

розглянув касаційну скаргу захисника Гурської С. В. на вирок Ульяновського

районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2020 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 9 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019120120000186 від 14 квітня 2019 року

встановив:

За вироком Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 26 травня

2020 року визнано винуватими:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя

АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 185 КК і призначено покарання у виді арешту на строк 6 місяців;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя

АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 185 КК і призначено покарання у виді арешту на строк 6 місяців;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 185 КК і призначено покарання у виді арешту на строк 6 місяців.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_4 :

- 6 612 грн на відшкодування матеріальної шкоди;

- 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди;

- по 1 333 грн витрат на правову допомогу з кожного.

Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 9 грудня 2020 року апеляційну скаргу захисника Гурської С.В. залишив без задоволення, а вирок місцевого суду від 26 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 - без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винуватими за те, що вони 13 квітня 2019 року приблизно о 23:20, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення належного ОСОБА_4 майна, прибули на берег ставка, розташованого в с. Жакчик Гайворонського району Кіровоградської області, який знаходився у користуванні ОСОБА_4 , де умисно, з корисливих мотивів за допомогою полотна для різки металу, перепиляли один із навісних замків металевої клітки, звідки таємно викрали рибу виду «короп» вагою 114 кг, спричинивши потерпілій майнову шкоду на загальну суму 6 612 грн.

Суть питання

У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції на підставах, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК. На обґрунтуванням своїх вимог вказує, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості її підзахисних. Зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду (неповно досліджено протокол огляду місця події від 14 квітня 2019 року). Вказує, що суд в порушення вимог ст. 55 КПК визнав ОСОБА_4 потерпілою, оскільки вона не надала будь-яких доказів, що веде господарську діяльність і що риба належить саме їй; вона не надала доказів про понесені нею витрати на правову допомогу. Захисник стверджує, що апеляційний суд, залишаючи її апеляційну скаргу без задоволення, не

перевірив викладених у ній доводів, не надав на ці доводи вичерпних відповідей, через що рішення цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Мотиви Верховного Суду

Перевіривши доводи, наведені у касаційній скарзі, та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій і перегляду у касаційному порядку відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК не підлягають.

Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що вказує захисник в касаційній скарзі, натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Свій висновок місцевий суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до ст. 94 КПК, та в їх сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373-374 КПК, є обґрунтованим та вмотивованим, а кваліфікація дій засуджених за ч. 2 ст. 185 КК - правильною.

Так, свої висновки в частині винуватості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував показаннями: потерпілої ОСОБА_4 , яка пояснила, що її сім`я за договором суборенди з сільською радою орендує ставок

за кадастровим номером 3521181700:51:000:0085, що розташований в с. Жакчик Гайворонського району Кіровоградської області, для розведення риби. Вранці 14 квітня 2019 року вона з чоловіком виявила, що у них з металевого ящика, який знаходився в ставку, викрали рибу виду «короп», яка була виловлена для передачі вранці покупцеві; свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які були понятими при огляді місця події 14 квітня 2019 року у домоволодінні покійної бабки ОСОБА_3 , який проводився з дозволу власника ОСОБА_7 та ОСОБА_3 . При цьому ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 показали, що в коморі знаходиться викрадена риба у мішках, що належить ОСОБА_8 . Вказані свідчення узгоджуються між собою та підтверджуються даними, що містяться в: протоколі огляду місця події від 14 квітня 2019 року з фототаблицями, в ході якого у приміщенні погребу, на сходовій клітці виявлено та вилучено три поліпропіленових мішки з рибою виду «короп», загальною вагою 114 кг; протоколі огляду предметів від 14 квітня 2019 року; висновку товарознавчої експертизи від 16 квітня 2019 року; протоколах проведення слідчих експериментів від 22 квітня 2019 року за участю ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в ході яких останні у присутності понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у деталях розповіли та на місці злочину показали, як і при яких обставинах вони разом після вживання алкогольних напоїв, розпилявши один із навісних замків, з металевої клітки викрали рибувиду «короп», яка належить ОСОБА_4 , помістили її у мішки і сховали у погребі домоволодіння покійної бабки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Доводи сторони захисту про те, що суд в порушення вимог ст. 55 КПК визнав потерпілою ОСОБА_4 , оскільки вона не надала будь-яких доказів про те, що веде господарську діяльність і що саме їй належить викрадена риба виду «короп», є необґрунтованими.

Договірні відносини на підставі суборенди охоплюються поняттям користування об`єктом. Тому ОСОБА_4 , як такого користувача, обґрунтовано визнано потерпілою.

Крім того, статтею 55 КПК регламентовано, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Тобто для набуття статусу потерпілого достатньо подання заяви про вчинення щодо особи кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Як убачається з вироку суду, саме ОСОБА_4 після того, як з чоловіком виявили про викрадення риби, повідомила про це поліцію, а потім разом з поліцією та понятими була присутня при тому, як ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнали себе винуватими у викраденні її риби виду «короп» та показали, де вона захована. Після чого їй повернули рибу, яка була зіпсована.

У ході досудового слідства, судового розгляду, а також у касаційній скарзі сторона захисту не зазначала на викрадення іншого виду, ніж короп. Тому експертом було обгрунтовано надано оцінку вартості 1 кг риби виду «короп» станом на 13 квітня 2019 року у той місцевості. Тому вважати висновок товарознавчої експертизи недопустимим доказом підстав немає, як правильно дійшли висновку суди попередніх інстанцій.

Місцевий суд належним чином дослідив докази по справі, детально виклав їх зміст у вироку і дав їм належну юридичну оцінку. Зазначені докази у справі узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх належності, допустимості, достовірності, а в сукупності достатності для висновку про доведеність винуватості, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про вчинення засудженими крадіжки за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, доводи касаційної скарги є аналогічними за змістом доводам, які були наведені в апеляційній скарзі захисника та були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, за результатами якої визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Доводи захисника про те, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги ст. 404 КПК, який належним чином не розглянув і не надав належної оцінки її доводам, є безпідставними. Як убачається з судового рішення, апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК, розглянув справу в межах поданої апеляційної скарги та в ухвалі навів мотивовані відповіді на всі доводи сторони захисту.

Що стосується доводів захисника про те, що потерпіла ОСОБА_4 не надала доказів про понесені нею витрати на правову допомогу, то вони не є слушними.

Як убачається з вироку, судом було задоволено вимоги потерпілої про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрат на правову допомогу в сумі 4000 грн відповідно до документів, які підтверджують такі витрати. У касаційній

скарзі захисник не наводить аргументів на підтвердження доводів про порушення місцевим судом положень ст. 120 КПК щодо невідповідності стягнення понесених витрат на правову допомогу потерпілої.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, ст. 441 КПК, Суд

постановив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Гурської С. В. на вирок Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2020 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 9 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Т. В. Матієк О. П. Марчук С. С. Слинько