Категорія №2.11.17
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 травня 2010 року Справа № 2а-27075/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Любімовій Г.Ю.,
за участю представників
позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 24.09.2009)
від відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області про поновлення строку на оскарження вимог податкового органу та скасування податкових вимог, -
ВСТАНОВИВ:
26 жовтня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області, у якому позивач просив поновити строк на оскарження податкових вимог № 1/51 від 15.07.2008 на суму 272,22 грн., № 2/62 від 11.09.2008 на суму 872,22 грн., та скасувати зазначені податкові вимоги.
У обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив таке.
З податковими вимогами № 1/51 від 15.07.2008 на суму 272,22 грн., № 2/62 від 11.09.2008 на суму 872,22 грн. позивач не згоден, оскільки у грудні 2002 року був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності та стала платником єдиного податку. На той час ставку єдиного податку на теслярне виробництво було визначено рішенням Фащівської селищної ради від 13.02.2001 у розмірі 40 грн.
16.04.2003 Фащівською селищною радою були прийняті нові ставки єдиного податку, при цьому не було скасовано ставки єдиного податку за рішенням від 2001 року. 28.01.2008 Фащівською селищною радою знову було прийнято рішення про прийняття нових ставок єдиного податку, при цьому старі ставки знову не було скасовано. Тобто, разом з новими ставками єдиного податку діяли і старі ставки.
У зв’язку з викладеним, позивач вважає, що відповідачем безпідставно направлено податкові вимоги, оскільки такі дії суперечать положенням Указу Президента України № 727 від 03.07.1998, яким передбачено право підприємців самостійно обирати вид своєї діяльності, а також ставку єдиного податку за цим видом діяльності. При прийнятті нових ставок єдиного податку депутати Фащівської селищної ради не скасували старі ставки, це свідчить про те що одночасно діють ставки 2001, 2003 та 2008 року.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Також, зауважив, що податкова безпідставно намагається стягнути з позивача суми більші ніж було визначено рішенням Фащівської селищної ради у 2001 році.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав до суду заперечення на адміністративний позов (а.с.26, 54,55), у яких зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду за оскарженням податкових вимог, та наполягав на відмові у задоволенні позову за пропуском строку звернення до суду. Крім того, зазначив, що позивач перебуває на податковому обліку в Перевальському відділенні Алчевської ОДПІ та відповідно до свідоцтва серії «Д» № 114439 знаходиться на спрощеній системі оподаткування та звітності зі сплатою єдиного податку.
Згідно Указу Президента України № 727 ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 грн. та більше 200 грн. на місяць.
Рішенням Фащівської селищної ради Перевальського району Луганської області № 22 від 28.01.2008 затверджені ставки єдиного податку для фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи. Вказане рішення набрало законної сили з 01.02.2008 та на підставі саме цього рішення, в обсягах передбачених Додатком № 1 до рішення, позивач повинен був сплачувати єдиний податок. Всупереч цьому позивач не сплатив єдиний податок в повному обсязі, в результаті чого виник податковий борг. У зв’язку з чим позивачу були направлені перша та друга податкові вимоги.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають в повному обсязі з огляду на таке.
Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст.2 КАС України у справах про оскарження рішень суб’єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України від 04.12.1990 № 509 «Про державну податкову службу України» (із змінами та доповненнями) визначено, що завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, та неоспорено сторонами, що суб’єкт підприємницької діяльності (підприємець) – фізична особа – ОСОБА_2 зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності Перевальською районною державною адміністрацією 23.12.2002, реєстраційний № 2 373 017 0000 001029, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.7, 8).
Позивач знаходиться на податковому обліку в Перевальському відділенні Алчевської ОДПІ як платник податків з 26.12.2002 за № 288 та знаходиться на спрощеній системі оподаткування та звітності зі сплатою єдиного податку.
Відповідачем позивачу направлено першу податкову вимогу від 15.07.2008 № 1/51, якою повідомлено, що станом на 5.07.2008 позивач має узгоджений податковий борг у сумі 272,22 грн. зі сплати єдиного податку на підприємницьку діяльність та повідомлено про необхідність сплати суми податкового боргу (а.с.16). Вказану податкову вимогу одержано позивачем 08.08.2008, про що свідчить відмітка на корінці поштового відправлення (а.с.28).
У зв’язку з несплатою податкового боргу, позивачу направлено другу податкову вимогу від 11.09.2008 № 2/62 з вимогою сплатити узгоджений податковий борг з єдиного податку на підприємницьку діяльність у сумі 872,22 грн. (а.с.17). другу податкову вимогу отримано позивачем 30.09.2008, про що свідчить відмітка на корінці поштового відправлення (а.с.83).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позивачем вимог на наданих відповідачем заперечень суд виходить з такого.
Указом Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (в редакції Указу Президента № 746/99 від 28.06.1999) установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Статтею 2 Указу № 727/98 визначено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що рішенням Фащівської селищної ради від 13.02.2001 встановлено ставки єдиного податку (а.с.9), з якого вбачається, що ставка єдиного податку за виготовлення столярних виробів складає 40 грн.
Рішенням Фащівської селищної ради від 16.04.2003 № 5/11 затверджено ставки єдиного податку (а.с.10-11), відповідно до якого ставка єдиного податку за виготовлення столярних виробів складає 50 грн.
Рішенням Фащівської селищної ради від 28.01.2008 № 22/10 встановлено ставки єдиного податку для фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи (а.с.12-15), відповідно до якого ставка єдиного податку за обробку деревини та виробництво виробів з деревини складає 200 грн. Як зазначено у самому рішенні, воно набирає чинності з 01.02.2008.
Отже з викладеного вбачається, що починаючи з лютого 2008 року позивач повинен був сплачувати ставку єдиного податку у розмірі 200 грн.
Суд не бере до уваги доводи позивача щодо невідповідності зазначеного рішення Указу Президента України № 727/98 та безпідставного збільшення ставок єдиного податку з огляду на таке.
Рішенням Перевальського районного суду Луганської області від 01.09.2009 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Фащівської селищної ради Перевальського району Луганської області про скасування рішень Фащівської селищної ради № 22/10 від 28.01.2008 про збільшення ставок єдиного податку фізичним особам, № 5/11 від 16.04.2003 відмовлено за необґрунтованістю (а.с.56-59).
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2010 постанову Перевальського районного суду Луганської області від 01.09.2009 у справі № 2а-132/09/1221 залишено без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 – без задоволення (а.с.66).
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, обставини встановлені постановою Перевальського районного суду Луганської області від 01.09.2009 у справі за позовом ОСОБА_2 до Фащівської селищної ради Перевальського району Луганської області про скасування рішень Фащівської селищної ради № 22/10 від 28.01.2008 про збільшення ставок єдиного податку фізичним особам, № 5/11 від 16.04.2003 звільнені від доказування.
Так, у постанові Перевальського районного суду Луганської області від 01.09.2009 зазначено, що суд прийшов до висновку, що рішення Фащівської селищної ради Перевальського району Луганської області № 22/10 від 28.01.2008 «Про встановлення ставки єдиного податку для фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи» прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, тому немає підстав для його скасування та визнання незаконним.
Що стосується доводів позивача щодо незгоди з рішенням Фащівської селищної ради Перевальського району Луганської області № 22/10 від 28.01.2008 та ставкою єдиного податку, суд вважає, що вони також є необґрунтованими з огляду на таке.
Порядком про видачу Свідоцтва про сплату єдиного податку (далі – Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 29.10.1999 № 599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 752/4045 визначено, що підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць. Заява має бути подана не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви.
Свідоцтво видається на зазначений в заяві термін, але в межах календарного року. У разі щомісячної сплати єдиного податку, його сплата здійснюється не пізніше 20-го числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася попередня сплата єдиного податку.
Якщо протягом терміну дії отриманого Свідоцтва відповідною місцевою радою змінюються (збільшуються чи зменшуються) ставки єдиного податку, то перерахунок сум платежів за період, за який проведена оплата, не провадиться.
З викладеного вбачається, що ОСОБА_2 повинна була сплачувати єдиний податок у розмірі 200 грн. починаючи з 01.02.2008 (дата набрання чинності рішення Фащівської селищної ради) за виключенням єдиного податку за лютий 2008 року, платіж за який було зроблено у січні 2008 року, що підтверджується квитанцією про сплату № 5600781 (а.с.75).
Крім того, проаналізувавши Указ Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (в редакції Указу Президента № 746/99 від 28.06.1999) та Порядок про видачу Свідоцтва про сплату єдиного податку (далі – Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 29.10.1999 № 599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 752/4045, суд дійшов висновку, що звертаючись до ДПІ із заявою про видачу Свідоцтва про сплату єдиного податку суб’єкт підприємницької діяльності автоматично бере на себе зобов’язання сплачувати єдиний податок у розмірі встановленому рішенням місцевої ради за місцем своєї державної реєстрації. Отже, з викладеного, суд робить висновок, що податкове зобов’язання зі сплати єдиного податку є самостійно узгодженими платником податку з дня видачі йому Свідоцтва.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 цього Закону Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків визнається сумою податкового боргу платника податків.
Статтею 6 Закону № 2181 встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
У разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.
У судовому засіданні встановлено, що позивачу відповідачем було надіслано першу податкову вимогу від 15.07.2008 № 1/51, якою повідомлено, що станом на 5.07.2008 позивач має узгоджений податковий борг у сумі 272,22 грн. зі сплати єдиного податку на підприємницьку діяльність та повідомлено про необхідність сплати суми податкового боргу (а.с.16). Вказану податкову вимогу одержано позивачем 08.08.2008, про що свідчить відмітка на корінці поштового відправлення (а.с.28). У зв’язку з несплатою податкового боргу, позивачу направлено другу податкову вимогу від 11.09.2008 № 2/62 з вимогою сплатити узгоджений податковий борг з єдиного податку на підприємницьку діяльність у сумі 872,22 грн. (а.с.17). другу податкову вимогу отримано позивачем 30.09.2008, про що свідчить відмітка на корінці поштового відправлення (а.с.83).
З викладеного вбачається, що відповідачем - Алчевською об’єднаною державною податкової інспекції Луганської області при надісланні податкових вимог до позивача дотримано вимоги діючого законодавства, жодних порушень з боку відповідача судом не встановлено, тому позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та задоволенню не підлягають в повному обсязі.
Крім того, суд зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду встановлений ст.99 КАС України.
Так, у судовому засіданні встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення позивачем отримано 08.08.2008 та 30.09.2008.
Оглядом позовної заяви встановлено, що адміністративний позов надійшов до суду 26.10.2009, що підтверджено відбитком штампу вхідної кореспонденції на 1 аркуші (а.с.3), тобто з пропуском річного строку.
Відповідно до ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач наполягає на застосуванні строків звернення до адміністративного суду як підстави для відмови у задоволенні позову.
Також, суд зазначає, що позивачем у позові та представником позивача у судовому засіданні не наведено жодних обставин, які б свідчили про поважність пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Враховуючи викладене, вимога позивача щодо поновлення строку на оскарження вимог податкового органу, також визнається судом необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Згідно ст.94. Кодексу адміністративного судочинства України у випадку відмови у задоволенні позову особі, яка не є суб’єктом владних повноважень, сплачені нею судові витрати не повертаються.
Відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
Керуючись ст.ст.2, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції Луганської області про поновлення строку на оскарження вимог податкового органу та скасування податкових вимог відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складено та підписано 10 травня 2010 року.
< Текст >
СуддяПляшкова К.О.