Категорія №2.33

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 квітня 2010 року Справа № 2а-1062/10/1270

             Луганський окружний адміністративний суд у складі

судді                                         Пляшкової К.О.,

при секретарі судового засідання          Любімовій Г.Ю.,

за участю представників

від позивача -                                Слінкіна Н.П.,

від відповідача –                              Черненко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Успенської селищної ради Лутугинського району Луганської області до Лутугинського районного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» про скасування державної реєстрації майна та закриття реєстраційної справи,

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2010 року Успенська селищна рада Лутугинського району Луганської області звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лутугинського районного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», в якому просить:

- списати з обліку та зняти з державної реєстрації прав на нерухоме майно домоволодіння № 72 по вулиці Радянській в смт. Успенка Успенської селищної ради Лутугинського району Луганської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

На територій населеного пункту смт. Успенка по вулиці Радянській, 72 знаходився житловий будинок, який належав ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого в Успенській селищній раді 29.01.1990 за реєстровим № 64. Власник будинку – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

Згідно акту депутата Успенської селищної ради ОСОБА_4 з 2003 року на території земельної ділянки розміром 1845кв.м відсутні всі забудови.

Успенська селищна рада звернулась до КП Лутугинське БТІ з питанням списання з обліку та зняття з державної реєстрації прав на нерухоме майно домоволодіння № 72 по вулиці Радянській в смт. Успенка та відповідач відмовився списати з обліку та зняти з реєстрації прав нерухоме майно домоволодіння у зв’язку з тим, що відсутній власник.

У судовому засіданні представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив скасувати державну реєстрацію майна по вулиці Радянській, 72 в смт. Успенка, яке належало ОСОБА_3 та закрити реєстраційну справу. Надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що відповідно до ст.ст.346, 349 Цивільного кодексу України однією із підстав для припинення права власності на майно, у тому числі на нерухоме майно, є його знищення. У випадку знищення нерухомого майна, права на яке підлягає державній реєстрації (тобто внесенню до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно), право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до Державного реєстру прав. Таким чином, неможливо припинити право власності померлої ОСОБА_3 на належне їй знищене домоволодіння, розташоване за адресою: смт. Успенка Лутугинського району Луганської області та внести відповідні зміни до записів Державного реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі припинення існування самого суб’єкта права власності (її смерті).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Під справою адміністративної юрисдикції відповідно до ст.3 КАС України розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб’єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб’єктом владних повноважень, відповідно до п.7 ст.3 КАС України, визнається орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п.5 розділу 5 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об’єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Отже, на даний час вчинення вказаних дій делеговано державою комунальним підприємствам бюро технічної інвентаризації.

Вказане свідчить, що БТІ на основі законодавства виконує делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов’язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, та у цих відносинах виступає суб’єктом владних повноважень.

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, у приватній власності ОСОБА_3 перебував житловий будинок за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, який розташований на земельній ділянці загальною площею 1845 кв.м. (а.с.8, 9).

Власник будинку - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, про що свідчить копія свідоцтва про смерть від 21.01.2005 (а.с.10).

Депутатом Успенської селищної ради ОСОБА_4 встановлено, що починаючи з 2003 року на території земельної ділянки, розташованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні всі будівлі (житлові та господарські), про що 15.11.2008 складено відповідний акт (а.с.11). Факт зруйнування нерухомого майна, також, підтверджується актом Лутугинського районного КП «БТІ» від 25.11.2009 про знищення нерухомого майна, розташованого в ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.47).

У зв’язку зі знищенням нерухомого майна – житлового будинку, розташованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, Успенською селищною радою прийнято рішення № 124 від 20.11.2008 про списання та зняття з обліку зруйнованих домоволодінь, розташованих на території селищної ради (а.с.12).

Успенська селищна рада Лутугинського району Луганської області 04.11.2009 звернулася до відповідача з клопотанням про списання та зняття з обліку зруйнованих будинків згідно рішення виконавчого комітету № 124 від 20.11.2008 (а.с.13).

Листом № 2456 від 09.11.2009 позивачу було відмовлено у списанні та знятті з обліку нерухомого майна на підставі ст.349 ЦК України (а.с.14).

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог та наданих заперечень суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав визначено Законом України від 01.07.2004 № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Відповідно до ч.2 ст.8 цього Закону державний реєстратор прав у межах своїх повноважень: здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обмежень, правочинів щодо нерухомого майна або відмовляє в такій реєстрації; присвоює в установленому законом порядку кадастровий номер об'єкту нерухомого майна; скасовує в установленому законом порядку державну реєстрацію прав та кадастровий номер у разі поділу, об'єднання чи знищення об'єкта нерухомого майна; встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на об'єкт нерухомого майна, наявності інших підстав для державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації; відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні дані; веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна, речові права на які зареєстровані у Державному реєстрі прав; надає відомості та витяги з Державного реєстру прав або відмовляє у наданні таких у встановлених цим Законом випадках; видає свідоцтво, яке підтверджує реєстрацію права власності на нерухомість та містить кадастровий номер; видає документ установленого зразка про реєстрацію інших речових прав, обмежень речових прав.

Частиною 4 вищевказаної статті передбачено, що державний реєстратор прав самостійний у прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та відмову в такій реєстрації і здійснює повноваження тільки відповідно до закону. Дії державного реєстратора прав щодо державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.

Стаття 24 цього Закону передбачає підстави для відмови у державній реєстрації прав, а саме: у державній реєстрації права може бути відмовлено зокрема у разі, якщо, із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта.

Відповідно до п.1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, зареєстрованого Наказом  МЮУ  N 7/5 від 07.02.2002 (далі - Тимчасове положення) державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно – це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв’язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням об’єктів нерухомого майна на підставі право встановлювальних документів коштом особи, що звернулася до бюро.

Згідно до приписів п.1.12 Тимчасового положення бюро технічної інвентаризації наділені правом приймати рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав. Відмова в реєстрації прав власності на нерухоме майно може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Зі ст.ст.346, 349 ЦК України вбачається, що знищення майна є підставою для припинення права власності.

У разі знищення майна, право на яке підлягає державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру (ч.2 ст.349 ЦК України).

Реєстраційна справа закривається на підставі рішення реєстратора прав у разі, зокрема, знищення нерухомого майна за заявою власника майна, до якої додаються акт відповідного органу, що засвідчує факт знищення майна, правовстановлювальні документи (у разі наявності) на знищене майно, які підлягають анулюванню у порядку, встановленому цим Положенням (пункт 4.2 Тимчасового положення).

У судовому засіданні встановлено та не оспорено сторонами, що із заявою про знищення нерухомого майна - житлового будинку, розташованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, звернувся не власник - ОСОБА_3, а орган місцевого самоврядування - Успенська селищна рада Лутугинського району Луганської області, тобто особа, якій не належить право звернення із такою заявою, тому відповідачем обґрунтовано відмовлено позивачу у списанні та знятті з обліку об’єкту нерухомого майна.

Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що власник житлового будинку, розташованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, помер. З листа завідуючої Лутугинської державної нотаріальної контори (а.с.48) надісланого за запитом суду вбачається, що до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 спадкова справа не заведена, свідоцтво про право на спадщину не видавалося. З чого суд робить висновок, що у померлої відсутні спадкоємці.

Тобто, склалася така ситуація, що із заявою про припинення права власності у зв’язку зі знищенням об’єкту нерухомого майна взагалі не може звернутися жодна особа.

Відповідно до ст.80 Земельного кодексу України суб’єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Статтею 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (стаття 78 Земельного кодексу України).

З листа заступника начальника відділу Держкомзему у Лутугинському районі від 20.04.2010 за № 01-05/1033 (а.с.49) вбачається, що по рішенню виконкому Успенської селищної ради від 26.06.1997 за № 93/46 ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 не одержувала.

Отже, у судовому засіданні встановлено, що вищезазначена земельна ділянка знаходиться у комунальній власності, право власності на яку реалізується Успенською селищною радою Лутугинського району Луганської області.

Через те, що на земельній ділянці за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 до теперішнього часу зареєстровано у Лутугинському КП БТІ житловий будинок, що належить на праві приватної власності померлій ОСОБА_3 (який вже знищено, що підтверджено актом Лутугинського районного КП «БТІ» від 25.11.2009 про знищення нерухомого майна, розташованого в ІНФОРМАЦІЯ_2), позивач фактично позбавлений свого законного права користуватися та розпоряджатися вказаною земельною ділянкою.

З урахуванням викладеного, а також, у зв’язку з тим, що Закон України від 01.07.2004 № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 10.02.2002 за № 157/6445 не містять положень, які б урегульовували правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, керуючись ч.7 ст.9 КАС України, суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону та визнає позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації нерухомого майна по вулиці Радянській, 72 в смт. Успенка, яке належало ОСОБА_3, та закриття реєстраційної справи обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про зобов’язання відповідача вчинити певні дії.

Питання по судових витратах вирішується наступним чином, відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 20 квітня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 17, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Успенської селищної ради Лутугинського району Луганської області до Лутугинського районного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» про скасування державної реєстрації майна та закриття реєстраційної справи задовольнити повністю.

Зобов'язати Лутугинське районне комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації" скасувати державну реєстрацію нерухомого майна - житлового будинку по ІНФОРМАЦІЯ_2 та закрити відповідну реєстраційну справу.

           Стягнути з Державного бюджету України на користь Успенської селищної ради Лутугинського району Луганської області судові витрати у сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 26 квітня 2010 року.

           СуддяПляшкова К.О.