Категорія №2.6.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 квітня 2010 року Справа № 2а-2182/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Пляшкової К.О.
при секретарі Любімовій Г.Ю.
за участю сторін:
представника позивача Мальнова О.В.
представник відповідача не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції про визнання незаконною постанови про відмову у відкритті провадження, зобов’язання прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження за вимогою ,-
ВСТАНОВИВ:
25 березня 2010 року управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області звернулось до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області, в якому просить:
- визнати незаконною постанову від 19.02.2010 ВП №17661692 про відмову у відкритті виконавчого провадження за вимогою управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області від 15.02.2010 № Ю-684/2 про сплату боргу відокремленого підрозділу «Вантажно-транспортне управління» державного підприємства «Свердловантрацит»;
- зобов’язати відповідача прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження за вимогою управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області від 15.02.2010 № Ю-684/2 про сплату боргу відокремленого підрозділу «Вантажно-транспортне управління» державного підприємства «Свердловантрацит».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
На виконання вимог статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивач надіслав відокремленому підрозділу «Вантажно-транспортне управління» державного підприємства «Свердловантрацит» вимогу про сплату боргу на суму 1218152,59 грн. У зв’язку з несплатою пред’явленої боржнику суми недоїмки, позивач 15.02.2010 року передав вимогу про сплату боргу від 15.02.2010 № Ю-684/2 на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області. Позивач зазначив, що боржником у вимозі вказано відокремлений підрозділ «Вантажно-транспортне управління» державного підприємства «Свердловантрацит», тобто, юридична особа - державне підприємство «Свердловантрацит», відображена у виконавчому документі, а тому посилання державного виконавця на те, що виконавчий документ виписано не на юридичну особу, на думку позивача, є безпідставним. В позові позивач зазначив, що відокремлений підрозділ «Вантажно-транспортне управління» державного підприємства «Свердловантрацит» вказаний у вимозі з метою конкретизації боргу.
Також, в обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідачем порушений встановлений статтею 27 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» строк для винесення та надсилання заявникові постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження – постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 19.02.2010 до управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області була надана особисто державним виконавцем 19.03.2010 року.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав суду заперечення проти позову від 30 березня 2010 року № 4146. У запереченнях проти позову відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю за необґрунтованістю та безпідставністю. Зокрема, вказує на те, що 15.02.2010 до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області від управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області надійшла вимога про сплату боргу від 15.02.2010 № Ю-684/2, яка відповідно до пункту 14 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та пункту 9 статті 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та підлягає виконанню державною виконавчою службою. Боржником у вимозі про сплату боргу від 15.02.2010 № Ю-684/2 зазначений відокремлений підрозділ «Вантажно-транспортне управління» державного підприємства «Свердловантрацит», який згідно довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України не є юридичною особою. Враховуючи, що боржником згідно із статтею 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» є лише юридична особа, і пунктом 3 частини 1 статті 19 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» передбачені вимоги до виконавчого документа щодо найменування для юридичних осіб стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), постановою від 19.02.2010 ВП №17661692 у зв’язку з тим, що боржник не є юридичною особою та не може бути стороною у виконавчому провадженні, у відкритті виконавчого провадження за вимогою управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області від 15.02.2010 № Ю-684/2 про сплату боргу відокремленого підрозділу «Вантажно-транспортне управління» державного підприємства «Свердловантрацит» було відмовлено.
Також у запереченнях проти позову відповідач звернув увагу суду на те, що згідно із спільним наказом Міністерства юстиції України та Пенсійного фонду України від 17 березня 2004 року № 25/5/39 «Про взаємодію органів державної виконавчої служби та Пенсійного Фонду України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 березня 2004 року за № 330/8929, з урахуванням положень частини другої статті 1071 Цивільного кодексу України органам Пенсійного фонду України наказано забезпечувати стягнення боргу до Пенсійного фонду України шляхом подання позовних заяв до суду, в першу чергу - щодо сум, які перевищують 5000,00 грн.
Представник відповідача у судове у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно із частиною 3 статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки (абзац 8 частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до частини 4 статті 106 зазначеного Закону України вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», який у зазначених питаннях є спеціальним.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» вимога про сплату недоїмки підлягає виконанню державною виконавчою службою.
Вимоги до виконавчого документа встановлені ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої у виконавчому документі повинні бути зазначені:
1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;
2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
3) найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання чинності рішенням;
6) строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.
Невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 19, згідно із п. 6 ч.1 ст. 26 зазначеного Закону є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, заявою від 15.02.2010 року № 1395/03-10 управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області надіслало відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області вимогу про сплату боргу від 15.02.2010 № Ю-684/2 про стягнення з відокремленого підрозділу «Вантажно-транспортне управління» державного підприємства «Свердловантрацит» боргу в сумі 1218152,59 грн. (а.с. 7).
Постановою від 19.02.2010 ВП №17661692 відділ державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області у відкритті виконавчого провадження за вимогою управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області від 15.02.2010 № Ю-684/2 про стягнення з відокремленого підрозділу «Вантажно-транспортне управління» державного підприємства «Свердловантрацит» боргу в сумі 1218152,59 грн. на підставі статті 26 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» відмовив, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам статей 11 та 19 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (арк. справи 9).
Як вбачається з вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про сплату боргу від 15.02.2010 № Ю-684/2, боржником у вимозі зазначений відокремлений підрозділ «Вантажно-транспортне управління» державного підприємства «Свердловантрацит», який згідно довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та положення про відокремлений підрозділ «Вантажно-транспортне управління» державного підприємства «Свердловантрацит» не є юридичною особою (а.с. 11, 13-17). Ідентифікаційний код та місцезнаходження у вимозі також зазначені відокремленого підрозділу «Вантажно-транспортне управління» державного підприємства «Свердловантрацит».
З огляду на викладене, суд погоджується з висновком відповідача про невідповідність вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про сплату боргу від 15.02.2010 № Ю-684/2 вимогам, передбаченим ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», що, в свою чергу, згідно із п. 6 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Порушення відповідачем встановленого статтею 27 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» строку для надсилання заявникові постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження носить формальний характер і не є достатньою та беззаперечною підставою для скасування оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 19.02.2010 ВП №17661692, оскільки невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження», яка стала підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи.
Посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на вимоги спільного наказу Міністерства юстиції України та Пенсійного фонду України від 17 березня 2004 року № 25/5/39 «Про взаємодію органів державної виконавчої служби та Пенсійного Фонду України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 березня 2004 року за № 330/8929, яким, з урахуванням положень частини другої статті 1071 Цивільного кодексу України органам Пенсійного фонду України наказано забезпечувати стягнення боргу до Пенсійного фонду України шляхом подання позовних заяв до суду, в першу чергу - щодо сум, які перевищують 5000,00 грн., відхиляються судом за безпідставністю та необґрунтованістю через те, що згідно зі статтею 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» будь-яка вимога про сплату недоїмки, незважаючи на зазначену у вимозі суму недоїмки, є виконавчим документом і виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з наведеного суд вважає, що позивач не довів, що дії відповідача порушили його права та інтереси.
Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідач довів, що він діяв правомірно, в межах своїх повноважень і компетенції, на підставі чинного законодавства та не порушив прав, свобод і законних інтересів позивача.
Враховуючи, що під час судового розгляду справи знайшли своє підтвердження обставини щодо невідповідності вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про сплату боргу від 15.02.2010 № Ю-684/2 вимогам, передбаченим статтею 19 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, п. 9 ч. 1 ст. 3, ст. ст.19, п. 6 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції про визнання незаконною постанови про відмову у відкритті провадження, зобов’язання прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження за вимогою 15.02.2010 № Ю-684/2 про сплату боргу відокремленого підрозділу «Вантажно-транспортне управління» державного підприємства «Свердловантрацит» відмовити.
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції про визнання незаконною постанови про відмову у відкритті провадження, зобов'язання прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження за вимогою 15.02.2010 № Ю-684/2 про сплату боргу відокремленого підрозділу "Вантажно-транспортне управління" державного підприємства "Свердловантрацит" відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу — з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складено 12 квітня 2010 року.
Суддя
Пляшкова К.О.