Категорія №2.6.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 квітня 2010 року Справа № 2а-1469/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Пляшкової К.О.,
при секретарі – Любімовій Г.Ю.,
за участю представників сторін:
від позивача – Скачкова І.О. (довіреність від 25.11.2009)
від відповідача – головний державний виконавець
Снегірьов М.А. (довіреність від 06.04.2010 № 4230)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства «Термо» до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання дій протиправними,
ВСТАНОВИВ:
26 лютого 2010 року закрите акціонерне товариство «Термо» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції з приводу винесення постанов про арешт коштів боржника від 09.09.2009; визнати протиправними дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції з приводу проведення дій примусового списання грошових коштів з розрахункових рахунків ЗАТ «Термо»; скасувати накладені арешти на рахунки в банківських установах, а саме: р/р 26000039901102 в Акціонерно-комерційному інноваційному банку «Укрсиббанк», м. Харків, МФО 351005; р/р 2600001002939 російський рубль, р/р 2600001002939 долар США, р/р 2600001002939 євро, р/р 2600001002939 українська гривня в ВАТ «Укрексімбанк» м. Луганськ, МФО 304289; р/р 26000040000065, № 260090011055 у ВАТ «Український банк реконструкції та розвитку» м. Київ, МФО 380883; р/р 26000121005759 російський рубль, р/р 26000121005759 долар США, р/р 26000121005759 євро, р/р 2600212100575 українська гривня в АБ «Укркомунбанк» м. Луганськ, МФО 304988; р/р 26008301138830 Луганська міська філія ВАТ «Ощадбанк» м. Луганськ, МФО 364393; р/р 26000040000140 російський рубль, р/р 26006040000144 долар США, № 26000040000560 євро, № 26007040000002 українська гривня, ЛФ АКБ «Індустріалбанк» м. Луганськ, МФО 304751.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на таке. 17.02.2010 ЗАТ «Термо» при зверненні до банківської установи для перевірки стану рахунку стало відомо, що державним виконавцем Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ на рахунки підприємства був накладений арешт, а також здійснюються дії по списанню грошових коштів з указаних рахунків, не дивлячись на те, що відносно зведеного провадження державним виконавцем були винесені постанови про зупинення виконавчих проваджень, які входять у склад зведеного. У порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій у постановах про накладення арешту державний виконавець не зазначив, на виконання якого судового рішення накладено арешт на рахунки.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, посилаючись на таке. У Жовтневому ВДВС Луганського міського управління юстиції на виконанні з 02.10.2008 знаходиться зведене виконавче провадження № 3/673 про стягнення з ЗАТ «Термо» на користь фізичних, юридичних осіб та держави боргу на загальну суму 2225046,93 грн. Для перевірки майнового стану боржника з метою виконання виконавчого провадження державним виконавцем 25.09.2008 надсилалися запити до УДАІ УМВС, ДПІ, МКП БТІ, управління статистики та боржнику.
11.02.2009 у зв’язку з надходженням до відділу скарги на дії державного виконавця з відміткою про отримання судом, згідно з вимогами п. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесена постанова про зупинення зведеного провадження. У зв’язку з тим, що відповіді з реєстраційно-облікових установ не надійшли, державним виконавцем 13.02.2009 зроблені повторні запити. 11.03.2009 винесена постанова про поновлення виконавчого провадження. 16.03.2009 державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження. 28.05.2009 поновлено виконавче провадження. Цього ж дня виконавче провадження знову було зупинене. 17.08.2009 винесено постанову про поновлення виконавчого провадження.
17.08.2009 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме – арештовані транспортні засоби ЗАТ «Термо». 17.08.2009 винесено постанову про зупинення виконавчого провадження. 09.09.2009 ця постанова була скасована начальником відділу ДВС.
09.09.2009 державним виконавцем, згідно вимогам ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника та надіслано до установ АБ «Укркомунбанк», ВАТ «Український банк реконструкції та розвитку», ВАТ «Укрексімбанк», ЛФ АКБ «Індустріалбанк», АІБ «Укрсиббанк», ВАТ «Ощадбанк» та боржнику до відома.
10.09.2009 у зв’язку з надходженням скарги на дії державного виконавця винесено постанову про зупинення виконавчого провадження. 23.09.2009 до відділу ДВС надійшов лист ЗАТ «Термо», в якому повідомлялося, що все майно, належне боржнику, знаходиться в заставі банків. 16.02.2010 у зв’язку з тим, що тривалий час скарга на дії ДВС у суді не розглядається, державним виконавцем виставлено платіжні вимоги для списання коштів з арештованих рахунків боржника. 25.02.2010 на депозитний рахунок відділу надійшли кошти в сумі 31,26 грн., які були перераховані, як витрати на виконавче провадження. Всі інші вимоги повернулися без виконання, оскільки кошти на арештованих рахунках боржника відсутні.
У задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності зі ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».
Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).
Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Частиною 4 статі 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Згідно зі статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» визначено права та обов’язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до статті 4 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на майно боржника;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника врегульовано главою 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».
Згідно із статтею 50 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.
У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов’язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.
Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів указаний певний номер рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження звертається до органу, який видав виконавчий документ, з клопотанням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Судом установлено, що на виконанні в Жовтневому ВДВС Луганського міського управління юстиції з 02.10.2008 знаходиться зведене виконавче провадження № 3/673 про стягнення з ЗАТ «Термо» на користь фізичних, юридичних осіб та держави боргу, що підтверджується обліковою карткою на зведене провадження (а.с. 46-49). Для перевірки майнового стану боржника з метою виконання виконавчого провадження державним виконавцем 25.09.2008 надсилалися запити до УДАІ УМВС, ДПІ, МКП БТІ, управління статистики та боржнику (а.с. 51-55).
Відповідно до положень ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 4.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15.12.99 № 74/5, виконавче провадження зупиняється у випадку прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення.
11.02.2009 у зв’язку з надходженням до відділу скарги на дії державного виконавця, на підставі п. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесена постанова про зупинення зведеного провадження (а.с. 56). 13.02.2009 державним виконавцем були надіслані повторні запити до УДАІ, Управління статистики, ДПІ Жовтневого району м. Луганська та МКП БТІ (а.с. 57-58). 11.03.2009 державним виконавцем винесена постанова про поновлення виконавчого провадження (а.с. 59). 16.03.2009 державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження (а.с. 61). Постановою від 28.05.2009 поновлено виконавче провадження (а.с. 64). Постановою від 28.05.2008 виконавче провадження знову було зупинене (а.с. 65). 17.08.2009 винесено постанову про поновлення виконавчого провадження (а.с. 67).
Арешт на майно боржника відповідно до статті 55 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» може накладатися державним виконавцем шляхом:
- винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;
- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;
- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов’язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк.
Арешт застосовується:
1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;
2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;
3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, а так само арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, накладається виключно за санкціонованою прокурором постановою слідчого, за постановою державного виконавця у випадках, передбачених законами України, або за рішенням суду.
Частиною шостою статті 59 зазначеного Закону було передбачено, що стягнення на грошові кошти та інші цінності фізичних чи юридичних осіб, що знаходяться у банку, може бути звернене за виконавчими документами, передбаченими законами України.
Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком та клієнтом.
Відповідно до п. 4.16.2. Інструкції про проведення виконавчих дій постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання, та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано. Розмір виконавчого збору визначається відповідно до вимог Закону. При подальших пред’явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.
17.08.2009 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме – арештовані транспортні засоби ЗАТ «Термо» (а.с. 68). 17.08.2009 винесено постанову про зупинення виконавчого провадження (а.с. 69). 09.09.2009 ця постанова була скасована начальником відділу ДВС (а.с. 70-72).
09.09.2009 державним виконавцем на підставі ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про арешт коштів боржника, які складаються з сум боргу та виконавчого збору, в установах банків: АБ «Укркомунбанк», ВАТ «Український банк реконструкції та розвитку», ВАТ «Укрексімбанк», ЛФ АКБ «Індустріалбанк», АІБ «Укрсиббанк», ВАТ «Ощадбанк» (а.с. 74-80).
Суд вважає, що вказані постанови про арешт коштів позивача не відповідають вимогам закону. Відповідно до п. 5.1.3. Інструкції про проведення виконавчих дій, за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних установах, на них накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця (додаток 36). Додатком 36 до п. 5.1.3 встановлено, що у постанові про арешт коштів боржника зазначається назва документу (документів), примусове виконання яких здійснюється, дата його (їх) видачі, назва органу чи посадової особи, яка видала документ, резолютивна частина документа(ів). Як убачається з наданих суду копій постанов про арешт коштів боржника, вказані вимоги державним виконавцем не було дотримано.
Крім того, з аналізу вищевказаних норм закону вбачається, що відповідачем неправомірно включено до коштів, на які накладено арешт, суми виконавчого збору.
10.09.2009 у зв’язку з надходженням скарги на дії державного виконавця винесено постанову про зупинення виконавчого провадження (а.с. 80). 23.09.2009 до відділу ДВС надійшов лист ЗАТ «Термо», в якому повідомлялося, що все майно, належне боржнику, знаходиться в заставі банків (а.с. 81).
16.02.2010 державним виконавцем виставлено платіжні вимоги для списання коштів з арештованих рахунків боржника (а.с. 82-84). 25.02.2010 на депозитний рахунок відділу надійшли кошти в сумі 31,26 грн., які були перераховані, як витрати на виконавче провадження.
Відповідно до п. 4.7.5. Інструкції про проведення виконавчих дій упродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, установленому статтями 28, 32, 33, 78, 79, 80 Закону (606-14), а також вживати заходів щодо розшуку боржника або його майна. Цей строк не входить у строки здійснення виконавчого провадження (за винятком випадків, коли судом було скасовано постанову державного виконавця про зупинення виконавчого провадження).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач здійснював виконавчі дії щодо списання коштів з арештованих рахунків позивача в період, коли виконавче провадження було зупинено, всупереч вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню. Відповідач не навів доводів, які б свідчили про правомірність вчинених ним дій щодо винесення постанов про накладення арешту на майно позивача та примусового стягнення грошових коштів з розрахункових рахунків, натомість судом встановлено, що вказані дії здійснені відповідачем з порушенням норм чинного законодавства.
Відповідно до ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 21 квітня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов закритого акціонерного товариства «Термо» задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції щодо проведення примусового списання грошових коштів з розрахункових рахунків закритого акціонерного товариства «Термо».
Визнати протиправними та скасувати постанови Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 09.09.2009 про накладення арештів на кошти закритого акціонерного товариства «Термо», які знаходяться на рахунках: р/р 26000039901102 в Акціонерно-комерційному інноваційному банку «Укрсиббанк», м. Харків, МФО 351005; р/р 2600001002939 російський рубль, р/р 2600001002939 долар США, р/р 2600001002939 євро, р/р 2600001002939 українська гривня в ВАТ «Укрексімбанк» м. Луганськ, МФО 304289; р/р 26000040000065, № 260090011055 у ВАТ «Український банк реконструкції та розвитку» м. Київ, МФО 380883; р/р 26000121005759 російський рубль, р/р 26000121005759 долар США, р/р 26000121005759 євро, р/р 2600212100575 українська гривня в АБ «Укркомунбанк» м. Луганськ, МФО 304988; р/р 26008301138830 Луганська міська філія ВАТ «Ощадбанк» м. Луганськ, МФО 364393; р/р 26000040000140 російський рубль, р/р 26006040000144 долар США, № 26000040000560 євро, № 26007040000002 українська гривня, ЛФ АКБ «Індустріалбанк» м. Луганськ, МФО 304751.
Стягнути з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства «Термо» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складено та підписано 26 квітня 2010 року.
СуддяПляшкова К.О.