Категорія №3.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 квітня 2010 року Справа № 2а-1874/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Пляшкової К.О.,
при секретарі – Любімовій Г.Ю.,
за участю:
представника позивача – ОСОБА_2 (довіреність від 06.04.2010 № 15),
відповідачі – не з’явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом начальника Територіальної державної інспекції праці у Луганській області – головного державного інспектора праці Луганської області Нестеренка Костянтина Борисовича до першого заступника директора Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю – заступника головного державного інспектора праці України Філоненка Володимира Сільвестровича, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України про визнання дій першого заступника директора Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю – заступника головного державного інспектора праці України щодо видання наказу від 02.03.2010 № 37 «Про оголошення догани Нестеренку Костянтину Борисовичу» незаконним та його скасування,
ВСТАНОВИВ:
16 березня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в обґрунтування якого вказав наступне. Він працює на посаді начальника Територіальної державної інспекції праці у Луганській області – головного державного інспектора праці області з 01.09.2001 (наказ Міністра праці та соціальної політики України від 27.08.2001 № 357, наказ Держнаглядпраці від 05.09.2001 № 13 та наказ Територіальної державної інспекції праці у Луганській області (далі – ТДІП) від 05.09.2001 № 1-к ). 02.03.2010 першим заступником директора Держнаглядпраці - заступником Головного державного інспектора праці України B.C.Філоненко було підписано наказ від 02.03.2010 № 37 «Про оголошення догани Нестеренку К.Б.» за неналежне виконання мною службових обов’язків.
З оголошеною доганою позивач не згоден з наступних підстав.
09.02.2010 до Територіальної державної інспекції праці у Луганській області факсом надійшло доручення Держнаглядпраці від 05.02.2010 № 013-КО033/12-46 про проведення перевірки додержання законодавства про працю у ЗАТ «Старобільський ЗЗЦМ» за підписом начальника відділу контролю за додержанням законодавства про працю Коновалової O.A. в строк до 18.02.2010р.
На підставі того, що головний державний інспектор праці Старобільського району Савкова Т.Є. знаходиться у відпустці по вагітності та пологах з 01.12.2009 по 05.04.2010 та у зв’язку з тим, що в ТДІП відсутні кошти на відрядження інспектора з іншого району, 11.02.2010 за підписом заступника начальника інспекції - заступника Головного державного інспектора праці області Кувичка О.В. було надіслано листа до Управління праці та соціального захисту населення Старобільської райдержадміністрації щодо розгляду звернення гр. Кобиляцького Ю.В., про що одночасно було повідомлено заявника.
12.02.2010 про ці заходи було проінформовано начальника відділу контролю за додержанням законодавства про працю Коновалову O.A. листом від 12.02.2010. Інформація була надана за 6 днів до настання останнього дня виконання доручення.
26.02.2010 із телефонної бесіди Кувичка О.В. з начальником Управління праці та соціального захисту населення Старобільської райдержадміністрації Черненко В.А. встановлено, що звернення гр. Кобиляцького Ю.В. не розглянуто, про що ТДІП проінформувала листом від 26.02.2010 № 733/1 прокурора Старобільського району для відповідного реагування та повідомила про це Держнаглядпраці.
Станом на 12.02.2010, 26.02.2010 та на цей час в ТДІП відсутні кошти на відрядження. ТДІП неодноразово зверталася до Держнаглядпраці з проханням щодо вирішення питання про виділення коштів на відрядження, але на теперішній час воно залишається не вирішеним. Таким чином, позивачем та посадовими особами ТДІП у Луганській області було вжито всіх можливих заходів у межах наданих повноважень, з метою своєчасного та об’єктивного виконання доручення Держнаглядпраці. Фактично керівництвом Держнаглядпраці не були створені належні умови для виконання ТДІП доручення.
Позивач також посилається, що при вирішенні питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності в порядку ст. 149 КЗпП України не було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяної шкоди, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. 02.03.2010 ТДІП інформувала Держнаглядпраці про результати розгляду Управлінням праці та соціального захисту населення Старобільської РДА Луганської області звернення Кобиляцького Ю.В.
Позивач просить визнати дії першого заступника директора Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю – заступника головного державного інспектора праці України Філоненка В.С. щодо видання наказу № 37 від 02.03.2010 незаконними; визнати наказ першого заступника директора Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю – заступника головного державного інспектора праці України № 37 від 02.03.2010 в частині оголошення йому догани – протиправним та скасувати його.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Відповідач перший заступник директора Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю – заступник головного державного інспектора праці України Філоненко В.С. у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, заперечень проти позову не надав.
Представник відповідача Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України в судове засідання не з’явився, до його початку надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, та заперечення проти позову, в яких зазначив таке. На виконання доручення заступника Міністра праці та соціальної політики України Степаненко О.А. від 29.01.2010 № К-2064/12 щодо розгляду депутатського звернення народного депутата України Тищенко О.І. за скаргою гр-на Кобиляцького Ю.В. Держнаглядпраці надано доручення начальнику начальнику ТДІП – головному державному інспектору праці Луганської області Нестеренку К.Б. від 05.02.2010 № ОК 13-К0033/12-46 на проведення перевірки додержання законодавства про працю у ЗАТ «Старобільський ЗЗЦМ». 12.02.2010 до Держнаглядпраці надійшов факсом лист від 12.02.2010 № 555/1 за підписом заступника начальника ТДІП – заступника головного державного інспектора праці Луганської області Кувичка О.В. щодо неможливості проведення перевірки додержання законодавства про працю за зверненням Кобиляцького Ю.В. у зв’язку з тим, що головний державний інспектор праці Савкова Т.В., яка працює у Старобільському районі, перебуває у відпустці по вагітності і пологах, направлення іншого державного інспектора праці неможливе у зв’язку з відсутністю коштів на відрядження. Звернення Кобиляцького Ю.В. позивачем направлено для розгляду до управління праці та соціального захисту населення Старобільської РДА без достатніх на те правових підстав, оскільки перевірка наведених фактів порушень трудового законодавства належить до повноважень його установи. Станом на 01.01.2010 у ТДІП Луганської області налічувалося 7 вакантних посад, при цьому фонд оплати праці використовувався в повному обсязі на проведення преміювання керівництва ТДІП. Таким чином, позивачем свідомо не здійснюються заходи щодо заповнення вакантних посад державних інспекторів праці у кожній адміністративній одиниці Луганської області для виконання доручень та забезпечення контролю за додержанням законодавства про працю. Листом Держнаглядпраці від 26.02.2010 у позивача витребувані пояснення щодо причин невиконання доручення про проведення перевірки. Строк надання пояснень визначений до 17 год. 26.02.2010. Фактично пояснення були надані о 18 год. 26.02.2010. На даний час доручення щодо проведення перевірки виконано не було. На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Територіальна державна інспекція праці у Луганській області здійснює свою діяльність на підставі ст. 259 КЗпП України, Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.03 № 50, Положення про Територіальну державну інспекцію праці у Луганській області, затвердженого директором Держнаглядпраці 01.02.06 (надалі - Положення), Порядку проведення перевірок стану додержання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Держнаглядпраці та його територіальних органів, затвердженого наказом Мінпраці України від 21.03.03 № 72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 04.06.03 № 441/7762 (надалі - Порядок), Конвенцій Міжнародної організації праці, ратифікованих Законами України «Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» від 08.09.2004 № 1985-IV та «Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві» від 08.09.2004 № 1986-IV (набрали чинності 12.10.04р.), ст. 35 Закону України «Про оплату праці», ст. 27 Закону України «Про відпустки» тощо.
Згідно п. 1.1. Положення, Територіальна державна інспекція праці у Луганській області є територіальним органом урядового органу державного управління, а саме – Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю (Держнаглядпраці).
ТДІП підпорядковується Держнаглядпраці, а також Міністерству праці та соціальної політики України (п. 1.2 Положення).
Відповідно до Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю (Держнаглядпраці) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці і підпорядковується йому.
Основним завданням Держнаглядпраці є забезпечення захисту прав працівників шляхом здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю (крім питань охорони праці) та загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві, та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі – загальнообов’язкове державне соціальне страхування) на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю (далі – роботодавці).
Держнаглядпраці очолює директор – Головний державний інспектор праці України, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра праці та соціальної політики (п. 7 Постанови КМУ № 50).
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 працює на посаді начальника Територіальної державної інспекції праці у Луганській області – головного державного інспектора праці області з 01.09.2001 (наказ Міністра праці та соціальної політики України від 27.08.2001 № 357, наказ Держнаглядпраці від 05.09.2001 № 13 та наказ ТДІП від 05.09.2001 № 1-к ) (а.с. 10,11).
На виконання доручення заступника Міністра праці та соціальної політики України Степаненко О.А. від 29.01.2010 № К-2064/12 щодо розгляду депутатського звернення народного депутата України Тищенко О.І. за скаргою гр-на Кобиляцького Ю.В. Держнаглядпраці надано доручення начальнику начальнику ТДІП – головному державному інспектору праці Луганської області Нестеренку К.Б. від 05.02.2010 № ОК 13-К0033/12-46 на проведення перевірки додержання законодавства про працю у ЗАТ «Старобільський ЗЗЦМ». Дорученням зобов’язано особливу увагу приділити питанням, викладеним у депутатському зверненні, та повідомити заявника та Держнаглядпраці про наслідки перевірки та вжиті заходи до 18.02.2010 (а.с. 23, 24).
Доручення було спрямовано на виконання заступнику начальника інспекції - заступнику Головного державного інспектора праці області Кувичко О.В.
У зв’язку з тим, що головний державний інспектор праці Савкова Т.В., яка працює у Старобільському районі, перебуває у відпустці по вагітності і пологах, направлення іншого державного інспектора праці не можливе у зв’язку з відсутністю коштів на відрядження, 11.02.2010 за підписом заступника начальника інспекції – заступника головного державного інспектора праці області Кувичка О.В. було надіслано листа до Управління праці та соціального захисту населення Старобільської райдержадміністрації щодо розгляду звернення гр. Кобиляцького Ю.В., про що одночасно було повідомлено заявника (а.с. 26).
Листом від 12.02.2010 № 555/1 за підписом заступника начальника ТДІП – заступника головного державного інспектора праці Луганської області Кувичка О.В. про ці заходи було проінформовано начальника відділу контролю за додержанням законодавства про працю Коновалову O.A. (а.с. 27).
Листом від 26.02.2010 № 733/1 ТДІП у Луганській області проінформувала прокурора Старобільського району про те, що звернення гр. Кобиляцького Ю.В. не розглянуто, для відповідного реагування (а.с. 28) та повідомила про це Держнаглядпраці листом від 26.02.2010 № 737/1 (а.с. 29).
ТДІП у Луганській області неодноразово зверталася до Держнаглядпраці з проханням щодо вирішення питання про виділення коштів на відрядження (а.с. 33, 36, 39).
У листі ТДІП у Луганській області від 22.02.2010 № 676/1, зокрема, повідомляється, що тимчасовим кошторисом на перший квартал 2010 року по КЕКВ 1140 «Видатки та відрядження» було передбачено 60,00 грн., які були витрачені в січні 2010 року. Річна потреба на відрядження працівників – 116200 грн. (а.с. 36).
Наказом першого заступника директора Держнаглядпраці – заступника Головного державного інспектора праці України В.Філоненка від 02.03.2010 № 37 за невжиття вичерпних заходів щодо виконання доручення Держнаглядпраці від 05.02.2010 № ОК13-К0033/12-46 позивачеві оголошено догану (а.с. 21).
Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
При вирішенні питання, щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності в порядку ст. 149 КЗпП України не було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника. 02.03.2010 ТДІП інформувала Держнаглядпраці про результати розгляду Управлінням праці та соціального захисту населення Старобільської РДА Луганської області звернення гр. Кобиляцького Ю.В. (лист від 02.03.2010 № 800/1 (а.с. 35).
Суд уважає, що нефінансування видатків на відрядження ускладнює виконання функціональних обов’язків, покладених на ТДІП, у повному обсязі.
Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що в ТДІП налічувалося 7 вакантних посад, при цьому фонд оплати праці використовувався в повному обсязі на проведення преміювання керівництва ТДІП. Питання преміювання працівників ТДІП не є предметом даної адміністративної справи та не може розглядатися як причина невиконання (несвоєчасного виконання) доручень про проведення перевірок.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та посадовими особами ТДІП було вжито всіх можливих заходів у межах наданих повноважень з метою своєчасного та об’єктивного виконання доручення Держнаглядпраці.
Суд вважає посилання відповідача на те, що позивачем неправомірно надіслано доручення про проведення перевірки до управління праці та соціального захисту населення Старобільської РДА, такими, що не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до Типового положення про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської державної адміністрації, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації основними завданнями управління, серед інших, є забезпечення на відповідній території реалізації державної політики у сфері соціально-трудових відносин, оплати і належних умов праці, забезпечення в межах своїх повноважень додержання законодавства про працю. Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за своєчасною виплатою заробітної плати працівникам, запровадженням підприємствами всіх форм власності мінімальних державних гарантій з оплати праці, додержанням підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, а також фізичними особами-підприємцями законодавства з питань зайнятості та соціального захисту населення. Згідно Типового положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у м.м. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2007 № 790, управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за додержанням законодавства про соціальний захист та соціальне обслуговування населення, своєчасною виплатою заробітної плати, запровадженням підприємствами всіх форм власності мінімальних державних гарантій з оплати праці, а також за наданням працівникам пільг і компенсацій, передбачених законодавством.
Відповідно до положень ст. 51 Бюджетного кодексу України, відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України. Затвердження змін до кошторисів вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності у зв’язку із зміною обсягів доходів і видатків відповідно до затвердженого бюджетного розпису здійснюється керівниками цих закладів. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.
Розпорядники бюджетних кошів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.
Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Будь-які зобов’язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов’язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов’язань не можуть здійснюватися.
Статтею 121 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.
Виходячи з положень ст. 19 Конституції України, суд приходить до висновку, що позивач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності не було.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.9 Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ № 50 від 18.01.2003, керівників територіальних державних інспекцій праці та їх заступників призначає на посаду і звільняє з посади Міністр праці та соціальної політики в установленому порядку.
Пунктом 4.1 Положення про Територіальну державну інспекцію у Луганській області, затвердженого Директором Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю – Головним державним інспектором праці України 01.02.2006, також визначено, що начальника ТДІП – Головного державного інспектора праці Луганської області призначає на посаду та звільняє з посади Міністр праці та соціальної політики за поданням директора Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Головного державного інспектора праці України, узгодженим з головою облдержадміністрації.
Отже з викладеного вбачається, що роботодавцем по відношенню до начальника ТДІП виступає Міністр праці та соціальної політики України.
Частиною 1 статті 147-1 КЗпП України визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
З викладеного вбачається, що до начальника ТДІП Нестеренка К.Б. дисциплінарне стягнення міг застосувати Міністр праці та соціальної політики України.
У судовому засіданні встановлено, що наказ № 37 від 02.03.2010 про оголошення догани Нестеренку К.Б. (а.с.21) підписано першим заступником директора Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю – заступником Головного державного інспектора праці України Філоненком В.С. всупереч положенням ст. 147-1 КЗпП України.
Посилання відповідача на те, що відповідно до п.8 Положення директор Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю притягає до дисциплінарної відповідальності працівників територіальних державних інспекцій праці та їх заступників, а за його відсутності, відповідно до п. 9 Розподілу та розмежування обсягів і напрямків роботи між працівниками Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, затверджених наказом Директора Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю від 19.02.2009 № 39, перший заступник директора Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю суд вважає необґрунтованими та не бере до уваги з огляду на таке.
Частиною 4 статті 9 КАС України визначено, що у разі не відповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи викладене, а також те, що п.8 Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ № 50 від 18.01.2003, суперечить положенням ч.1 ст. 147-1 КЗпП України, суд вважає за потрібне застосувати саме норми КЗпП України, оскільки він має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 22 квітня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги начальника Територіальної державної інспекції праці у Луганській області – головного державного інспектора праці Луганської області Нестеренка Костянтина Борисовича задовольнити в повному обсязі.
Визнати дії першого заступника директора Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю – заступника головного державного інспектора праці України Філоненка В.С. щодо видання наказу від 02.03.2010 № 37 протиправними.
Визнати протиправним та скасувати наказ першого заступника директора Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю – заступника головного державного інспектора праці України Філоненка В.С. від 02.03.2010 № 37 про оголошення догани Нестеренку К.Б.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Нестеренка Костянтина Борисовича судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп.).
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складено 27 квітня 2010 року.
СуддяПляшкова К.О.