Номер провадження 2/754/1368/21

Справа №754/12908/20

РІШЕННЯ

Іменем України

02 квітня 2021 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Івченка В.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ" звернулися до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що 12.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ" та ОСОБА_1 укладено договір №1004836 про надання кредиту, на підставі якого кредитор надав позичальнику грошові кошти в кредит в сумі 50000,00грн, для власних потреб на умовах строковості, зворотності, платності, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку Кредитодавця на рахунок Позичальника. Позивач свої зобов`язання перед відповідачем відповідно до договору виконав у повному обсязі. Відповідач своєчасно кошти на погашення заборгованості не повернув у зв`язку з чим, станом на 01.06.2020 виникла заборгованість у розмірі 103 411,94грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 21372,24грн, заборгованість по відсоткам в розмірі 18482,62грн, заборгованість по комісії в розмірі 36991,53грн, заборгованість за штрафними санкціями в розмірі 16200,00грн, заборгованість по рахунку інфляції в розмірі 7139,12грн, заборгованість 3%річних в розмірі 3226,44грн.

Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 08.10.2020 провадження у цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

29.03.2021 до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності від представника відповідача - адвоката Цурки Н.О. відповідно до якої зазначила, що з розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж в погашення суми нарахування процентів, комісії та кредиту було здійснено у травні 2017 року, таким чином з травня 2017 року позивач знав про порушення власних інтересів неналежним виконанням зобов`язань з оплати кредиту, відсотків та комісії. Враховуючи викладе представник відповідача - адвокат Цурка Н.О. просить суд застосувати строк позовної давності до заявлених у позовні заяві вимог.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи. До суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. Проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача - адвокат Цурка Н.О. в судові засідання не з`явились, до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача та представника відповідача, просили суд застосувати строк позовної давності до заявлених у позовні заяві вимог.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.

Як установлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 12.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ" та ОСОБА_1 укладено договір №1004836 про надання кредиту, на підставі якого кредитор надав позичальнику грошові кошти в кредит в сумі 50 000,00грн, для власних потреб на умовах строковості, зворотності, платності, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку Кредитодавця на рахунок Позичальника.

Судом було установлено, що Банком зобов`язання за кредитним договором №1004836 від 12.04.2016 виконанні належним чином, в свою чергу відповідачем зобов`язання не виконалися, оскільки не здійснились погашення обов`язкових платежів.

Тому Банк вважає, що внаслідок невиконання відповідачем умов укладеного договору станом на 01.06.2020 виникла заборгованість в розмірі 103 411,94грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 21372,24грн, заборгованість по відсоткам в розмірі 18482,62грн, заборгованість по комісії в розмірі 36991,53грн, заборгованість за штрафними санкціями в розмірі 16200,00грн, заборгованість по рахунку інфляції в розмірі 7139,12грн, заборгованість 3% річних в розмірі 3226,44грн.

Вказаний розмір заборгованості здійснений відповідно до умов договору та підтверджений наданими до суду розрахунками.

Однак, відповідачем вказаний розрахунок жодними доказами не спростований та доказів на підтвердження належного виконання вимог договору з боку відповідача суду надано не було.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання».

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Під час розгляду справи відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності до нарахувань позивача та просив суд застосувати строки позовної давності до позовних вимог та відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами ст. 257 ЦК України передбачено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

У зобов`язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Судом установлено, що згідного пункту 1.3. договору № 1033647 про надання кредиту, дата остаточного повернення кредиту 03 жовтня 2019 року, згідно розрахунку нарахування та оплати процентів станом на 01.06.2020 встановлено, що остання сума оплачених процентів відповідачем здійснювалась 31.05.2017, остання сума оплаченої комісії відповідачем здійснювалась 31.05.2017, остання сума оплаченого кредиту відповідачем здійснювалась 31.05.2017, остання сума сплачених штрафів відповідачем здійснювалась 31.05.2017.

Таким чином, згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За правилами частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.

Також, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32). ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки останній платіж відповідачем було здійснено в травні 2017 року, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 05.10.2020, тобто з пропуском строку позовної давності.

Однак порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Дані кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Положення ст. 625 ЦК України, застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов`язання в не залежності від наявності вини в його діях. Кредитор реально грошові кошти не отримав. Відтак, встановлені ст. 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Строк користування кредитом закінчився 03.10.2019, згідно із п.1.3 Кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені тиловими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях, перше - це одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс-18) сформульовано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, згідно з якими право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси кредиторів забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в позовних вимогах щодо стягнення суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 21372,24грн, заборгованість по відсоткам в розмірі 18482,62грн, заборгованість по комісії в розмірі 36991,53грн, заборгованість за штрафними санкціями в розмірі 16200,00грн, передбачених кредитним договором у зв`язку з пропуском строків позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав.

Однак беручи до уваги, що сума основного боргу відповідачем несплачена, а наданий розрахунок позивачем відповідає нормам закону, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 3226,44грн - 3% річних на прострочену суму та 7139,12грн - збитки від інфляції на прострочену суму, згідно ст. 625 ЦК України.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 10365,56грн, з яких: нараховані 3% річних - 3226,44грн тавтрати від інфляції -7139,12грн.

У зв`язку з задоволенням позову частково, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2102грн, відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 11, 207, 252-257, 261, 267, 525-526, 530, 610, 626, 629, 631, 1046-1056 ЦК України, ст. 2, 7, 10-13, 76-83, 141, 263-268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ" заборгованість в розмірі 3226,44грн - 3% річних на прострочену суму та 7139,12грн - збитки від інфляції на прострочену суму, що разом становить 10365,56грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ" судовий збір в розмірі 2102грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання через Деснянський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ", ЄДРПОУ 38604217, адреса місцезнаходження: м.Київ, вулиця Лейпцизька, 16.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст складено та підписано 02.04.2021.

Суддя В.В. Бабко