Категорія №2.29
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 квітня 2010 року Справа № 2а-101/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Любімовій Г.Ю.,
за участю представників
позивача: Анчиної М.М. (довіреність від 23.10.2009),
відповідача: Компанієць М.О. (довіреність від 23.03.2010),
третьої особи: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області, третя особа – відділ Держкомзему у Лутугинському районі Луганської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
21 січня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області, третя особа – відділ Держкомзему у Лутугинському районі Луганської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 27.10.2009 позивачем до відповідача надіслано заяву в порядку ст.ст.116, 118, 121, 151 Земельного кодексу України про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. До теперішнього часу відповідачем не повідомлено про результати розгляду звернення.
Позивач вважає, що відповідачем порушено порядок розгляду заяв даної категорії, так, відповідач повинен був в тижневий строк направити її копії на розгляд до територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, а також до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду. Після отримання висновків від цих органів про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), відповідний орган державної влади або місцевого самоврядування, у двотижневий строк розглядає матеріали вибору земельної ділянки та приймає рішення або мотивоване рішення про відмову. Відповідачем не зроблено належних дій, спрямованих на розгляд заяви, таким чином порушено порядок розгляду.
У зв’язку з викладеним позивач просив: визнати незаконною бездіяльність відповідача в частині порушення порядку розгляду заяви від 27.10.2009 про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель; визнати незаконною бездіяльність відповідача в частині не спрямування у встановлений законом строк заяви на адресу територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, а також до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду; зобов’язати відповідача в тижневий строк після винесення рішення у справі спрямувати заяву про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель на адресу територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, а також до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду; зобов’язати відповідача після одержання відповідей від цих органів належним чином розглянути заяву від 27.10.2009 про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель; стягнути з відповідача на користь позивача витрати з оплати юридичних послуг в сумі 500 грн., а також витрати з оплати державного мита в сумі 3,40 грн., а всього 503,40 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні надав заперечення на адміністративний позов, у яких зазначив, що на адресу райдержадміністрації надійшла заява ОСОБА_3 (вх. № 19/1742 від 29.10.2009) з питання передачі у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,10га, на території Веселотарасівської селищної ради. Відповідь на заяву було підготовлено 24.11.2009 за № 1/2521-19 та надіслана позивачу за адресою: м. Луганськ, кв. Шевченко, 62/19. Також, зазначив, що заяву позивача було надіслано саме до відділу Держкомзему у Лутугинському районі, та саме цим органом було підготовлено відповідь. Надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні.
Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що позивачем до заяви не було додано повного пакету документів, саме тому позивачу надіслали відповідь, у якій зазначили про необхідність надати потрібні документи та звернутися до Держкомзему у Лутугинському районі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З матеріалів справи вбачається, що 27.10.2009 ОСОБА_3 звернулася до Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області із заявою в порядку ст.ст.116, 118, 121, 151 Земельного кодексу України про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель (а.с.4), у якій зазначила бажане місце розташування земельної ділянки, категорію земель за основним цільовим призначенням та орієнтовний розмір земельної ділянки. До заяви додано копію паспорту та ідентифікаційного коду, графічний матеріал.
Заяву від 27.10.2009 відповідачем направлено до відділу Держкомзему у Лутугинському районі Луганської області, яку останнім отримано 05.11.2009, про що свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції на заяві (а.с.35).
На заяву від 27.10.2009 відповідачем разом з третьою особою підготовлено та направлено позивачу відповідь за № 1/2521-19 від 24.11.2009, що підтверджується копією відповіді та відповідним записом про надіслання у журналі реєстрації вихідної кореспонденції № 3 Лутугинської райдержадміністрації (а.с.34, 45-47).
У відповіді позивачу було повідомлено, що для визначення бажаного місця розташування земельної ділянки потрібно звернутися до відділу Держкомзему у Лутугинському районі Луганської області та відділу містобудування та архітектури Лутугинської райдержадміністрації для погодження місця розташування земельної ділянки, а також для подальшого узгодження згідно вимог ст.151 Земельного кодексу України.
Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовано Земельним кодексом України.
Вирішуючи адміністративний позов в частині визнання незаконною бездіяльності відповідача в частині порушення порядку розгляду заяви від 27.10.2009 про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель суд враховує таке.
Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни набувають право власності та користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 Земельного кодексу України).
Суд, вважає доречним визначити термін - «бездіяльність».
Бездіяльність суб’єкта владних повноважень – це пасивна поведінка суб’єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи.
У судовому засіданні встановлено, що заяву позивача відповідачем було розглянуто, про що йому 24.11.2009 за № 1/2521-19 надіслано відповідь.
З відповіді Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області № 1/2521-19 від 24.11.2009 (а.с.34) вбачається, що в порушення вимог ст.118 ЗК України, відповідачем не надано позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні, а запропоновано звернутися до відділу Держкомзему у Лутугинському районі Луганської області та відділу містобудування та архітектури Лутугинської райдержадміністрації для погодження місця розташування земельної ділянки, а також для подальшого узгодження.
З огляду на те, що відповідач заяву розглянув та надіслав відповідь, суд вважає, що до таких дій не можна застосовувати термін «бездіяльність».
При цьому, у судовому засіданні встановлено, що відповідачем при розгляді заяви ОСОБА_3 від 27.10.2009 не дотримано порядку розгляду, встановленого ст.118 ЗК України.
Частиною 2 ст.11 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Незважаючи на те, що позивач просив визнати незаконною бездіяльність відповідача в частині порушення порядку розгляду заяви від 27.10.2009 про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав позивача, та, з урахуванням положень ст.162 КАС України, визнати протиправними дії Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області в частині порушення порядку розгляду заяви ОСОБА_3 від 27.10.2009 про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
Що стосується вимог позивача щодо визнання незаконною бездіяльності відповідача в частині не спрямування у встановлений законом строк заяви на адресу територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, а також до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду; зобов’язання відповідача в тижневий строк після винесення рішення у справі спрямувати заяву про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель на адресу територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, а також до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду; зобов’язання відповідача після одержання відповідей від цих органів належним чином розглянути заяву від 27.10.2009 про надання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Порядок, на порушення якого посилається позивач, визначений ст.151 Земельного кодексу України.
Статтею 151 Земельного кодексу України встановлено порядок погодження питань, пов’язаних в вилученням (викупом) земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності.
Як вбачається з тексту заяви ОСОБА_3 від 27.10.2009, вона звернулася до Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області із заявою про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, а не із заявою про вилучення земельної ділянки, наданої у постійне користування із земель державної чи комунальної власності, для суспільних потреб та про викуп земельної ділянки, що перебуває у власності громадян чи юридичних осіб, для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності. Отже, суд робить висновок, що порядок визначений ст.151 ЗК України не розповсюджується на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем.
Саме тому, доводи позивача про порушення з боку відповідача порядку розгляду заяв, встановленого ст.151 ЗК України, суд вважає необґрунтованими.
Що стосується вимоги позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу у розмірі 500 грн., суд зазначає, що вона є необґрунтованою та задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Питання витрат на правову допомогу врегульовано ст.90 КАС України, якою встановлено, що витрати, повязані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони.
Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006, визначено, що граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справ, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, не повинна перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано до суду копію договору про надання юридичних послуг від 28.12.2009, укладеного між відокремленим підрозділом «Правовий захист підприємств та громадян» ДП «Донбаснафтопродукт» ТОВ «Донбаснафтопродукт» та ОСОБА_3 (а.с.6) та квитанцію прибуткового касового ордеру № 63 про оплату послуг за вказаним договором у сумі 500 грн.
Однак, до суду не надано жодних документів про те, що Анчина М.М., яка здійснює представництво інтересів позивача на підставі довіреності від 23.10.2009, є адвокатом або іншим фахівцем в галузі права.
Крім того, калькуляція витрат та вартості послуг за договором про надання юридичних послуг позивачем та його представником до суду також не надана.
Таким чином, суду не надано доказів фактичних витрат робочого часу адвокату або іншого фахівця у галузі првава на здійснення захисту інтересів позивача у суді, а саме витрати робочого часу є підставою для розрахунку компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006.
За таких обставин, суд вважає, необґрунтованими вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 500 грн.
Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а у випадку часткового задоволення позову – відповідно до задоволених вимог.
Відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області, третя особа – відділ Держкомзему у Лутугинському районі Луганської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Лутугинської районної державної адміністрації Луганської області в частині порушення порядку розгляду заяви ОСОБА_3 від 27.10.2009 про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
Зобов'язати Лутугинську районну державну адміністрацію Луганської області розглянути заяву ОСОБА_3 від 27.10.2009 про надання їй безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель відповідно до вимог ст.118 Земельного кодексу України.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 1,70грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено та підписано 19 квітня 2010 року.
СуддяПляшкова К.О.