Категорія №2.26
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 квітня 2010 року Справа № 2а-1406/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Любімовій Г.Ю.,
за участю представників
позивача: Павлюченка І.В. (довіреність № 9 від 01.01.2010),
відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» в особі директору департаменту правової роботи Кебус Маргарити Володимирівни до прокурора м. Луганська Рєдіна І.О. про визнання протиправним та скасування припису прокурора м. Луганська, -
ВСТАНОВИВ:
24.02.2010 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» в особі директору департаменту правової роботи Кебус Маргарити Володимирівни до прокурора м. Луганська Рєдіна І.О. про визнання протиправним та скасування припису прокурора м. Луганська.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що припис прокурора не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню з огляду на таке.
Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» регулює тільки ті обов’язки ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання», що виникають у нього у зв’язку зі споживанням питної води. Дотепер нормативно-правові акти, які б містили положення про пряму заборону енергопостачальникам відключати об’єкти постачання питної води від систем енергозабезпечення не прийняті, а відтак механізм реалізації задекларованого ст.6 цього Закону принципу відсутній. Законодавство також не містить жодного припису щодо заборони відключення від систем енергозабезпечення підприємств водопостачальників. За таких обставин, на думку позивача, вказівка у оскаржуваному приписі на порушення ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» положень Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» є необґрунтованою.
Відповідно до ст.24 Закону України «Про електроенергетику», п.1 Порядку обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання, затвердженого постановою КМУ від 28.01.2004 № 93, у разі невиконання споживачем зазначеного обов’язку енергопостачальник вправі обмежити його електроспоживання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу. Тому, оскаржуваний припис, на думку позивача, суперечить Закону України «Про електроенергетику», а дії ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» відповідають приписам цього Закону.
Позивач вважає, що прокурором м. Луганська оскаржуваний припис був внесений за відсутністю передбачених ст.22 Закону України «Про прокуратуру» підстав, з перевищенням наданих йому повноважень, та просить визнати протиправним та скасувати припис прокурора м. Луганська Рєдіна І.О. про усунення порушень Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 17.02.2010 № 07/469 вих.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Зауважив, що розпорядженням КМУ від 07.04.2001 № 133-р «Про систему заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для розвитку електроенергетичної галузі» забезпечено принцип невтручання органами виконавчої влади в діяльність енергопостачальних компаній, пов’язану з відключенням від джерел енергопостачання споживачів, які мають заборгованість з оплати за спожиту електроенергію.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, до початку судового засідання подав до суду заперечення на адміністративний позов (а.с.30-31), у яких зазначив, що перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів – також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству. Одним із видів прокурорського реагування, у разі виявлення порушень, є внесення припису про усунення порушень Законів України. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. За результатами розгляду звернення директора ВП «ЛУТОВ «Луганськвода» ОСОБА_4 щодо відключення ТОВ «ЛЕО» від електроенергії каналізаційно-насосні станції м. Луганська прокурором прийнято рішення про внесення припису про усунення порушень Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» до ТОВ «ЛЕО». Наголошував, що прокуратура не є органом виконавчої влади та немає наміру втручатися в господарську діяльність. Просив у позовних вимогах відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 02.04.2001 за № 1 382 105 0010 000206, ідентифікаційний код 31443937 (а.с.14-15).
З матеріалів справи вбачається, що прокуратурою м. Луганська за зверненням директора ВП «ЛУТОВ «Луганськвода» ОСОБА_4 від 17.02.2010 щодо відключення від електропостачання ТОВ «ЛЕО» каналізаціно-насосних станцій м. Луганська (а.с.33) проведено перевірку.
За результатами розгляду звернення та проведення перевірки, прокурором м. Луганська Рєдіним І.О. 17.02.2010 за № 07/469 вих. до ТОВ «ЛЕО» внесено припис щодо усунення порушень Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» (а.с.36-37).
У приписі прокурора від 17.02.2010 № 07/469 вих. зазначено, що проведеною прокуратурою перевіркою встановлено, що ЛФ ТОВ «ЛЕО» порушує вимоги Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».
Так, відповідно до ст.6 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах гарантованого першочергового забезпечення питною водою населення – для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб; заборони відключення об’єктів питного водопостачання та водовідведення від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об’єктів життєзабезпечення і стратегічного призначення.
В порушення вказаних вимог чинного законодавства ЛФ ТОВ «ЛЕО» проводить необґрунтоване відключення на каналізаційних насосних станціях ТОВ «Луганськвода» та його структурних підрозділів.
Підставою для відключення стала наявність боргу у ТОВ «Луганськвода», тобто несвоєчасне та не в повному обсязі виконання умов договору на електрозабезпечення № 120 від 16.04.2004, що укладений між ТОВ «ЛЕО» та ТОВ «Луганськвода».
У зв’язку з тим, що відключення визначених об’єктів може призвести до порушення прав споживачів, які здійснюють своєчасний та у повному обсязі розрахунок за житлово-комунальні послуги, що не може бути припустимим та прямо порушить їх конституційні права на отримання належних житлово-комунальних послуг при належному здійсненні розрахунків за них, прокурором м. Луганська приписано ТОВ «ЛЕО» негайно вжити вичерпних заходів до усунення порушень вимог Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».
Як вбачається з листа від 18.02.2010 за № 01-32/2/152 за підписом генерального директора ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» направленого на ім’я прокурора м. Луганська (а.с.38), ТОВ «ЛЕО» отриманий припис прокурора виконало, постачання електричної енергії на каналізаційні насосні станції ТОВ «Луганськвода» відновило.
Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст.2 КАС України у справах про оскарження рішень суб’єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Повноваження органів прокуратури визначено Законом України № 1789 від 05.11.1991 «Про прокуратуру».
Статтею 1 цього закону передбачено прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Відповідно до ст.19 Закону України № 1789 предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів, зокрема, є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; додержання законів, що стосуються економічних відносин. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.
Повноваження прокурора щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів передбачено ст.20 Закону України «Про прокуратуру». При виявлені порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції має право, у тому числі, давати приписи про усунення очевидних порушень закону.
Згідно зі ст.22 Закону України № 1789 письмовий припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому у порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищестоящому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів, або до суду.
Відповідно до ст.25 Закону України № 1789 у приписі прокурора обов'язково зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення.
Позивач, вважаючи припис прокурора незаконним посилався на те, що нормативно-правові акти, які б містили положення про пряму заборону енергопостачальникам відключати об’єкти постачання питної води від систем енергозабезпечення не прийняті, а відтак механізм реалізації задекларованого ст.6 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» принципу відсутній.
Проте ці доводи суд вважає безпідставними, оскільки дії відповідача щодо відключення електропостачання на каналізаційних насосних станціях ТОВ «Луганськвода» та його структурних підрозділів порушують принципи державної політики у сфері питного водопостачання, викладених у ст.6 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», якими прямо заборонено відключення об’єктів питного водопостачання та водовідведення від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об’єктів життєзабезпечення і стратегічного значення. Відсутність встановлення нормативно-правовими актами механізму реалізації ст.6 цього Закону не позбавляє ТОВ «ЛЕО» від обов’язку додержуватися принципів державної політики у сфері питного водопостачання.
Тобто, прокурор, при внесенні припису до ТОВ «ЛЕО» від 17.02.2010 № 07/469 вих. забезпечував виконання принципів державної політики, а також попереджав порушення прав споживачів, які здійснюють своєчасний та у повному обсязі розрахунок за житлово-комунальні послуги. Дії прокурора щодо внесення припису не можна вважати втручанням у господарську діяльність позивача, тому що заборона відключення електроенергії від зазначених у приписі об’єктів прямо передбачена законодавством і, вносячи припис, прокурор виконував покладені на нього державою функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, закріплену ст.121 Конституції України.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач довів правомірність своїх дій, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України.
У судовому засіданні представником позивача не надано доказів щодо протиправності припису прокурора м. Луганська від 17.02.2010 № 07/469 вих., а також доказів втручання прокурора у господарську діяльність.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що припис прокурора м. Луганська Рєдіна І.О. від 17.02.2010 № 07/469 вих. винесено у відповідності до вимог Конституції України та Закону України «Про прокуратуру», тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно ст.94. Кодексу адміністративного судочинства України у випадку відмови у задоволенні позову особі, яка не є суб’єктом владних повноважень, сплачені нею судові витрати не повертаються.
Відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» в особі директору департаменту правової роботи Кебус Маргарити Володимирівни до прокурора м. Луганська Рєдіна І.О. про визнання протиправним та скасування припису прокурора м. Луганська відмовити за необґрунтованістю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено та підписано 16 квітня 2010 року.
Суддя
Пляшкова К.О.