ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 лютого 2010 року № 9349/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого судді – Стародуба О.П.,
суддів – Пліша М.А., Довгополова О.М.,
при секретарі судового засідання – Поворознику Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09.02.2009 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про зобов’язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 19 грудня 2008 року звернулась до суду із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про зобов»язання вчинити дії. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у зв»язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого їй було нараховано пенсію, в 2006-2008 роках відповідач зобов»язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішеннями Конституційного суду України розмір виплати її пенсії, з врахуванням права на надбавку як дитині війни. Просила зобов»язати відповідача нарахувати підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за 2006-2007 роки та 9 місяців 2008 року.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2009р. позов задоволено частково. Зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області провести нарахування з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно ОСОБА_1 підвищення пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що законом не передбачено, що підвищення пенсії дітям війни здійснюється органами Пенсійного фонду та за його кошти, а також, що законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід виходити при визначенні розміру підвищення до пенсії дітям війни. Крім того, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи частково вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007р. та 22.05.2008р. визнано неконституційними положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007-2008 роки» в частині обмеження розміру підвищення пенсії дітям війни на 2007-2008 роки.
В задоволенні позовних вимог за 2006 рік відмовлено оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими розмір підвищення пенсії дітям війни на 2006 рік було обмежено, діяли і неконституційними не визнавались.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у апеляційній скарзі, висновки суду в цій частині не спростовують і є безпідставними, оскільки чинним законодавством повноваження по нарахуванні та виплаті пенсій в Україні покладені саме на органи Пенсійного фонду, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, на 30% якої підвищується пенсія дітям війни, визначається відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням відповідних положень Закону України «Про державний бюджет України» щодо розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свої прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Посилання суду першої інстанції на застосування до спірних правовідносин ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є необґрунтованим, оскільки вказана стаття регламентує строки звернення до суду щодо невиплачених пенсій. Підвищення до пенсії в розмірі 30 % не було нараховано позивачці, а тому строк звернення до суду з таким позовом визначено ст.99 КАС України.
Таким чином, в частині вимог за період з 09.07.2007р. по 18.12.2007р. позивачем пропущено річний строк звернення до суду, відповідач наполягає на його застосуванню, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з 19.12.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 30.09.2008 р. Покликання позивача на те, що про порушення своїх прав він дізнався із засобів масової інформації, без зазначення конкретної дати, не є достатнім доказом того, що такий строк пропущено з поважних причин.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нової, якою позов слід задоволити частково.
Керуючись ст.ст.160, 195, 198, п.4 ст.202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області задоволити частково.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09.02.2009 р. по справі №2а-2561/08 скасувати.
Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 19.12.2007 р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008 р. по 30.09.2008 р., з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. СТАРОДУБ
СУДДІ: М.А. ПЛІШ
О.М. ДОВГОПОЛОВ
В повному обсязі постанову складено 16.02.2010 р.