1Справа № 335/3662/21 3/335/945/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року                                                         м.Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Алєксєєнко А.Б., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який є фізичною особою-підприємцем, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.3 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2021 року до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з Головного управління держпраці у Запорізькій області надійшов протокол про адміністративне правопорушення №ЗП1185/126/АВ/П/ПТ від 22 березня 2021 року відповідно до якого  ОСОБА_1 ставиться в провину те, що він будучі фізичною особою-підприємцем, вчинив адміністративне правопорушення за місцем проживання та реєстрації фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_1 , під час виконання службових обов`язків, маючи організаційно-розпорядчі функції, допустив порушення законодавства про працю, які оформлені актом інспекційного відвідування від 22.03.2021 року № ЗП1185/126/АВ у 2020 році допустив 3-х працівників до роботи без оформлення трудового договору, за що передбачена відповідальність згідно ч.3 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 встановлено, що 3 особи ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) у 2020 і 2021 роках працювали за цивільно-правовими договорами.

Працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зобов`язуються надати послуги: з доставки та експедуванню товарів до торгівельних точок чотирьох областей. Коло обов`язків виконуваних робіт за даними договорами, відповідають трудовим функціям водія та експедитора транспорту, які передбачають виконання робіт за посадами (професіями) «Водій автотранспортних засобів» (код 8322) та «Експедитор транспортний» (код 3422:25389). Дані професії передбачено Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327 (зі змінами).

Працівник ОСОБА_2 виконував роботу за цивільно-правовими договорами протягом 2020 року, а саме: у січні - цивільно-правовий договір №13 від 20.01.2020 та акт виконаних робіт до нього від 31.01.2020; у лютому - цивільно-правовий договір №14 від 01.02.2020 та акт виконаних робіт до нього від 29.02.2020; у березні - цивільно-правовий договір №17 від 01.03.2020 та акт виконаних робіт до нього від 31.03.2020; у квітні, травні, червні, липні, серпні - цивільно-правовий договір №20 від 01.04.2020 та акти виконаних робіт до нього від 30.04.2020, 31.05.2020, 30.06.2020, 31.07.2020, 31.08.2020; у вересні - цивільно-правовий договір №21 від 01.09.2020 та акт виконаних робіт до нього від 30.09.2020; у жовтні - цивільно-правовий договір №22 від 01.09.2020 та акт виконаних робіт до нього від 31.10.2020; у листопаді - цивільно-правовий договір №23 від 01.11.2020 та акт виконаних робіт до нього від 30.11.2020; у грудні - цивільно-правовий договір №24 від 01.12.2020 та акт виконаних робіт до нього від 31.12.2020.

У 2021 році працівник ОСОБА_2 продовжує працювати у січні та лютому за цивільно-правовим договором №25 від 02.01.2021 та актами виконаних робіт до нього від 31.01.2021, 28.02.2021.

Працівник ОСОБА_3 виконував роботу за цивільно-правовими договорами протягом чотирьох місяців за чотирма договорами у 2020 року, а саме: у січні - цивільно-правовий договір №12 від 02.01.2020 та акт виконаних робіт до нього від 31.01.2020; у лютому - цивільно-правовий договір №15 від 01.02.2020 та акт виконаних робіт до нього від 29.02.2020; у березні - цивільно-правовий договір №18 від 01.03.2020 та акт виконаних робіт до нього від 31.03.2020; у квітні - цивільно-правовий договір №21/1 від 01.04.2020 та акт виконаних робіт до нього від 27.04.2020.

Працівник ОСОБА_4 виконував роботу за цивільно-правовими договорами протягом чотирьох місяців за чотирма договорами 2020 року, а саме: у січні - цивільно-правовий договір №11 від 02.01.2020 та акт виконаних робіт до нього від 31.01.2020; у лютому - цивільно-правовий договір №16 від 01.02.2020 та акт виконаних робіт до нього від 29.02.2020; у березні - цивільно-правовий договір №13 від 01.03.2020 та акт виконаних робіт до нього від 31.03.2020; у квітні - цивільно-правовий договір №21 від 01.04.2020 та акт виконаних робіт до нього від 27.04.2020.

Виконання робіт всіх трьох працівників мають постійний, систематичний характер праці.

У вищезазначених цивільно-правових договорах відсутні обсяги робіт та кінцевий результат наданих послуг із зазначенням кількісних і якісних показників, після досягнення яких договір вважається виконаним і дія його припиняється. Тобто, не мають на меті досягнення кінцевого результату, зазначені дії є процесом праці.

Зазначене характерно саме для строкових трудових відносин, так зокрема ст.23 КЗпП України, визначено що трудовий договір може бути укладений на визначений строк встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до Актів виконаних робіт (послуг) оплата за даними договорами здійснюється за період, а не за конкретний виконаний об`єм робіт, щомісячно, з чіткою періодичністю та у строки, що слідують за відпрацьованим місяцем, що зазвичай характерно для виплати заробітної плати за трудовими договорами, що притаманне вимогам ст.96 КЗпП України та ст.24 Закону України «Про оплату праці».

Розрахунок з працівниками за цивільно-правовими договорами у 2020 році проводився за видатковими касовими ордерами на підставі актів виконаних робіт, а саме: працівнику ОСОБА_2 виплачені розрахункові кошти за цивільно-правовими договорами: за січень 03.02.2020 - касовий ордер від 03.02.2020 у сумі 2 250 грн; за лютий 02.03.2020 - касовий ордер під 02.03.2020 у сумі 4 723 грн.; за березень 03.04.2020 - касовий ордер від 03.04.2020 у сумі 4 723 грн.; за квітень 04 05.2020 - касовий ордер від 04.05.2020 у сумі 4 723 грн.; за травень 03.06.2020 - касовий ордер від 03.06.2020 у сумі 4 723 грн.; за червень 02.07.2020 - касовий ордер від 02.07.2020 у сумі 4 723 грн.; за липень 03 08.2020 - касовий ордер від 03.08.2020 у сумі 4 723 грн.; за серпень 02.09.2020 - касовий ордер від 02.09.2020 у сумі 4 723 грн; за вересень 02.10.2020 - касовий ордер від 02.10.2020 у сумі 5 000 грн.; за жовтень 03.11.2020 - касовий ордер від 03.11.2020 у сумі 5 000 грн.; за листопад 03.12.2020 - касовий ордер від 03.12.2020 у сумі 5 000 грн.

Працівнику ОСОБА_3 виплачені розрахункові кошти за цивільно-правовими договорами: за січень 03.02.2020 - касовий ордер від 03.02.2020 у сумі 4 723 грн.; за лютий 02.03.2020 - касовий ордер від 02.03.2020 у сумі 4 723 грн.; за березень 03.04.2020 - касовий ордер від 03.04.2020 у сумі 4 723 грн.; за квітень 30.04.2020 - касовий ордер від 30.04.2020 у сумі 2 361,5 грн.

Працівнику ОСОБА_5 виплачені розрахункові кошти за цивільно-правовими договорами: за січень 03.02.2020 - касовий ордер від 03.02.2020 у сумі 4 723 грн.; за лютий 02.03.2020 - касовий ордер від 02.03.2020 у сумі 4 723 грн.; за березень 03.04.2020 - касовий ордер від 03.04.2020 у сумі 4 723 грн.; за квітень 30.04.2020 касовий ордер від 30.04.2020 у сумі 2 361,5 грн.

Розрахунки за цивільно-правовими договорами проводяться на підставі акту здавання-приймання наданих послуг. Проте, відповідно до видатково касових ордерів оплата здійснюється щомісячно та з чіткою періодичністю, шо передбачено ст. 115 КЗпП України. Працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були допущені до роботи без укладання трудового договору, чим порушено ч.1,3 ст.24 КЗпП України, ПКМУ №413 відповідно до якої «Працівник не може буди допущений до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому КМУ.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у інкримінованому йому адміністративному порушенні не визнав та пояснив, що з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ним були укладені цивільно-правові договори на надання послуг з доставки та експедуванню товару. Оскільки такі перевезення були не регулярними, були відсутні підстави для оформлення трудових договорів та оформлення даних працівників у ФОП.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Так, суд зобов`язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст.1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, як вбачається з диспозиції ч.3 ст.41 КУпАП відповідальність настає за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства.

Як вбачається із копій цивільно – правових договорів №25 від 02.01.2021, №15 від 01.02.2020, №13 від 20.01.2020, №11 від 02.01.2020, які наявні в матеріалах справи та які було укладено між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , предметом договору є надання послуг з доставки та експедуванню товару до торгових точок по Запорізькій-Дніпропетровській-Донецькій-Херсонській областях з зазначенням строку виконання робіт (надання послуг).

Відповідно до частин 1, 6 статті 6 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частина 2 статті 2 Кодексу законів про працю України визначає, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Частинами 1,3 статті 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні контракту.

Статтею 626 ЦК визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 928 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Згідно ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З аналізу вказаних норм можна визначити відмінні ознаки трудових і цивільно-правових відносин. Згідно з трудовим договором: працівник виконує роботу за трудовою угодою; працівник приймається на роботу (посаду), як правило, включену до штатного розпису підприємства для виконання певної роботи (функції) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; висновок оформляється наказом роботодавця про прийняття працівника (за його заявою) на роботу; працівник підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку; роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові зарплату і забезпечувати умови праці та соціальні гарантії необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. При виконанні робіт (наданні послуг) за цивільно-правовим договором: оплачується не процес праці, а його результат; результат визначається після закінчення роботи; результат оформляється актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг); оплата проводиться на підставі актів; фізична особа, що виконує роботи (надає послуги), не підкоряється правилам внутрішнього трудового розпорядку, сама організовує свою роботу і виконує її на свій ризик; підприємство не повинно дотримуватися трудового законодавства.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

У зв`язку із зазначеним, виконання особою робіт або надання послуг може здійснюватися як на підставі трудового договору, так і на інших юридичних підставах, зокрема на підставі цивільно-правового договору. При виконанні робіт, наданні послуг на підставі трудового договору повинні бути дотримані вимоги трудового законодавства, а при укладанні цивільно-правового договору на виконання певної роботи або за надання певних послуг слід керуватися цивільним законодавством. При цьому немає прямої заборони закону в укладанні договорів цивільно-правового характеру на виконання робіт, які можуть виконуватись окремими працівниками.

Статтею 204 ЦК України, закріплено презумпцію правомірності правочину, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, оцінюючи всі докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінюючи докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, зважаючи на наявність цивільно-правового договору між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які не визнані судом недійсними, не мають ознак нікчемного правочину, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП.

Посилання інспектора на те що, укладений цивільно-правовий договір має ознаки трудового є необґрунтованими, оскільки Верховний суд у постанові від 26.05.2020 року у справі № 160/5315/19 зазначив, що якщо укладені цивільно-правові договори не визнані недійсними в судовому порядку, не мають ознак нікчемного правочину, то інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 р., ратифікованою Україною передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 247, 252, 283, 284 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за  ч.3 ст. 41 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя:                                                                 А.Б. Алєксєєнко