Категорія №6.18
ПОСТАНОВА
Іменем України
07 квітня 2010 року Справа № 2а-881/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Глазунової О.О.
та
представників сторін:
від позивача – начальник СГІРФО Краснодонського РВ ГУМВС
України в Луганській області
Шпалова Г.О. (довіреність від 26.03.2010 б/н)
від відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
Краснодонського районного відділу Головного управління
Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області
до громадянки Російської Федерації ОСОБА_2
про примусове видворення за межі України,
ВСТАНОВИВ:
04 лютого 2010 року Краснодонський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до громадянки Російської Федерації ОСОБА_2 про примусове видворення за межі України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.
01 лютого 2010 року співробітниками СГІРФО Краснодонського РВ ГУМВС України в Луганській області сумісно з співробітниками ДАЇ Краснодонського РВ ГУМВС України в Луганській області в ході проведення відпрацювання по протидії нелегальній міграції, був виявлений незаконний мігрант громадянка Російської Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка АДРЕСА_1 національний НОМЕР_1, виданий 31 травня 2003 року ОВС Каменського району Ростовської області, тимчасово мешкає за адресою: АДРЕСА_2
При подальшій перевірці особи іноземця та обставин її перебування на території України, було встановлено, що в серпні 2007 року громадянка Російської Федерації ОСОБА_2 в’їхала на територію України поза пунктом пропуску с. Ізварине Краснодонського району, по приватним справам без імміграційної картки. На території України мешкала без реєстрації, посвідки на проживання та імміграційної картки.
06 лютого 2007 року СГІРФО ГУМВС України в Луганській області було винесено постанову про видворення за межі України.
До Краснодонського РВ ГУМВС України в Луганській області громадянка Російської Федерації ОСОБА_2 з питання продовження свого перебування в України не зверталася, заходів щодо легалізації свого перебування в Україні не приймала за межі України не виїхала.
22 березня 2008 року на підставі статті 32 Закону України від 04 лютого 1994 року № 3929-ХІІ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (зі змінами внесеними Законом України від 18 листопада 2003 року № 1277-ІV) УМВС України в Луганській області прийняло рішення про видворення громадянки Російської Федерації ОСОБА_2 за межі України.
З квітня 2008 року та до теперішнього часу громадянка Російської Федерації ОСОБА_2 мешкає у будинку свого колишнього знайомого за адресою: Луганська область, Краснодонський район, село Нижня Герасимівка, вул. Мостова, буд. 9, особистих та законних джерел існування не має.
Враховуючи вищевикладене. позивач просить видворити в примусовому порядку громадянку Російської Федерації ОСОБА_2, оскільки остання тривалий час ухиляється від виїзду за межі України.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
У судовому засіданні відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог.
Правом подати суду письмові заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів відповідач не скористався.
Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Вислухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 березня 2008 року в ході проведення комплексного адміністративно-профілактичного відпрацювання по протидії нелегальній міграції в селище Нижня Герасімівка міста Краснодон Луганської області співробітниками СГІРФО Краснодонського РВ ГУМВС України в Луганській області сумісно з співробітниками ДАЇ Краснодонського РВ ГУМВС України в Луганській області виявлений незаконний мігрант - громадянка Російської Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка АДРЕСА_1 національний НОМЕР_1, виданий 31 травня 2003 року ОВС Каменського району Ростовської області, тимчасово мешкає за адресою: АДРЕСА_2
При подальшій перевірці особи іноземця та обставин її перебування на території України, було встановлено, що в серпні 2007 року громадянка Російської Федерації ОСОБА_2 в’їхала на територію України поза пунктом пропуску с. Ізварине Краснодонського району, по приватним справам без імміграційної картки. На території України мешкала без реєстрації, посвідки на проживання та імміграційної картки.
Про те, що на територію України ОСОБА_2 в’їхала поза пунктом пропуску через державний кордон свідчить національний паспорт відповідача № 60 03 993311, виданий 31 травня 2003 року відділом внутрішніх справ Каменського району Ростовської області, оскільки в ньому в порушення вимог пункту 25 Правил в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транспортного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року № 1074, не стоїть реєстрація, яка включає в себе, серед іншого, проставлення в паспортному документі та/або імміграційній картці іноземця чи особи без громадянства відмітки «В’їзд» («Виїзд») (арк. справи 6-7).
В органи внутрішніх справ з питання легалізації свого перебування в Україні громадянка Російської Федерації ОСОБА_2 не зверталась, територію України не покинула, проживає до теперішнього часу на території України нелегально, у зв’язку з чим постановою відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 22 березня 2008 року на підставі статей 30, 32 Закону України від 04 лютого 1994 року № 3929-XII «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» громадянку Російської Федерації ОСОБА_2 видворено за межі України та заборонено в’їзд на територію України на два роки терміном до 21 березня 2010 року (арк. справи 8).
Про винесення зазначеної постанови ОСОБА_2 була повідомлена 27 березня 2008 року під розписку (арк. справи 8 зворотній бік).
Незважаючи на наявність такої постанови, громадянка Російської Федерації ОСОБА_2 до теперішнього часу проживає без реєстрації та без законних підстав перебування на території України.
В письмових поясненнях на ім’я начальника Краснодонського РВ ГУМВС України в Луганській області від 01 лютого 2010 року ОСОБА_2 повністю підтвердила обставини, зазначені в адміністративному позові, та пояснила, що за межі території України вона не виїхала по причині того, що всі родичі знаходяться на території України (арк. справи 5). З цих же причин у судовому засіданні ОСОБА_2 просила суд примусово не видворяти її за межі України.
Правовий статус іноземців, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов'язки, порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України від 04 лютого 1994 року № 3929-XII «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Згідно із статтею 30 Закону України від 04 лютого 1994 року № 3929-XII «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Статтею 32 Закону України від 04 лютого 1994 року № 3929-XII «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» регламентовано, що іноземець та особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в’їзду в Україну строком до п’яти років. Строки заборони подальшого в’їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в’їзду в Україну визначається законодавством України.
За правовою природою видворення за межі України є заходом припинення протиправної поведінки іноземців і осіб без громадянства.
Пунктом 44 Правил в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транспортного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року № 1074, встановлено, що іноземець та особа без громадянства зобов’язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні. Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
Відповідно до частини 5 статті 32 Закону України від 04 лютого 1994 року № 3929-XII «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
У разі відсутності в іноземця та особи без громадянства коштів, необхідних для відшкодування витрат, пов’язаних з їх видворенням, та встановлення факту їх в’їзду з Україну без запрошення юридичних чи фізичних осіб, фінансування витрат здійснюється за рахунок коштів, передбачених на цю мету в державному бюджеті, у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ і Державним комітетом у справах охорони державного кордону за погодженням з Міністерством фінансів, згідно з пунктом 54 Правил в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транспортного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року № 1074.
Враховуючи те, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_2 порушує чинне законодавство України, перебуваючи на території України без документів, підтверджуючих законність такого перебування, ухиляється від добровільного виїзду з території України, суд вважає, що позов Краснодонського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 07 квітня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 30, 32 Закону України від 04 лютого 1994 року № 3929-XII «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Примусово видворити за межі України громадянку Російської Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Краснодонського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 12 квітня 2010 року.
СуддяЧернявська Т.І.