Категорія №2.8
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 березня 2010 року Справа № 2а-28880/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Любімовій Г.Ю.,
за участю представників
позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 19.05.2009),
відповідача: Стоянова Д.В. (довіреність № 11 від 30.09.2009),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про скасування рішення від 26.01.2009 № 11/9-Д-686 та зобов’язання видалення записів про анулювання реєстрації, накладення арешту та винесення постанови про розшук автомобіля ВАЗ 21099, 2003 року випуску, -
ВСТАНОВИВ:
21 грудня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про скасування рішення від 26.01.2009 № 11/9-Д-686 та зобов’язання видалення записів про анулювання реєстрації, накладення арешту та винесення постанови про розшук автомобіля ВАЗ 21099, 2003 року випуску.
У обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.12.2008 на автомобільному ринку м. Луганська ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_4 автомобіль НОМЕР_1, згідно доручення ВМА № 047694, яке було завірене приватним нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за № 13789.
24.12.2008 вищезазначений автомобіль було знято з обліку ВРЕР м. Краснодону, 30.12.2008 зареєстровано на ім’я позивача у ВРЕР м. Старобільська та видано державні номерні знаки НОМЕР_5.
Тобто, на момент купівлі та державної реєстрації автомобілю НОМЕР_1 порушень порядку державної реєстрації, обліку автомобілів та видачі реєстраційних документів і номерних знаків органами Державної автомобільної інспекції МВС України не встановлено.
На початку лютого 2009 року на адресу позивача надійшов лист УДАІ ГУМВС України в Луганській області, в якому повідомлялося, що згідно проведеної перевірки, реєстрацію автомобіля НОМЕР_1 було анульовано.
Відповідач мав право скасувати реєстрацію транспортного засобу у разі встановлення факту, що документи, які посвідчують особу власника, підтверджують правомірність придбання транспортного засобу або право на користування та розпорядження ним, є фіктивними чи підробленими.
Але, жодна з вищезазначених підстав для анулювання реєстрації автомобіля, відповідачем до теперішнього часу не встановлена.
Крім того, співробітниками відповідача, в рамках проведеної перевірки, накладено арешт на автомобіль та оголошено його у розшук, чим перевищено службові повноваження, оскільки жодної кримінальної справи за даним фактом до теперішнього часу не порушено.
У зв’язку з викладеним, позивач просив скасувати рішення відповідача – УДАІ ГУМВС України в Луганській області від 26.01.2009 № 11/9-д-686 про анулювання реєстрації, накладення арешту та винесення постанови про розшук автомобіля НОМЕР_1; зобов’язати відповідача видалити відповідні записи про анулювання реєстрації та накладення арешту на автомобіль НОМЕР_1, які було внесено до автоматизованої інформаційно-пошукової системи «Автомобіль».
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову, зазначив, що рішення про скасування реєстрації автомобіля є правомірним, надав до суду заперечення на адміністративний позов, у яких зазначив, що 26.12.2008 до УДАІ ГУМВС України в Луганській області звернулася ОСОБА_5 із письмовою заявою, в якій виклала спірні питання щодо розпорядження автомобілем НОМЕР_2
Проведеною перевіркою встановлено, що згідно з рішенням Верховного Суду України від 03.09.2008, а також відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, власником спірного автомобіля є ОСОБА_6 У зв’язку з чим відповідачем прийнято рішення про анулювання всіх реєстраційних операцій з автомобілем НОМЕР_1
Представник відповідача зауважив, що наявність документів, які свідчать про досягнення угоди щодо купівлі-продажу транспортного засобу та її укладення, не визначають її законності та не усувають підстав для скасування реєстрації транспортного засобу.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд приходить до такого.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2008 до УДАІ ГУМВС України в Луганській області звернулася ОСОБА_5 із письмовою заявою, в якій виклала спірні питання щодо розпорядження автомобілем НОМЕР_2
За результатами розгляду заяви ОСОБА_5 старшим інспектором відділу розшуку УДАІ ГУМВС України в Луганській області 26.01.2009 складено висновок (а.с.36-39) та прийнято рішення: ВРЕР м. Старобільськ при УДАІ реєстрацію автомобіля НОМЕР_1 анулювати; відділу розшуку УДАІ орієнтувати особовий склад підрозділів ДАІ Луганської області на необхідність затримання вказаного транспортного засобу; відділенню ДАІ з обслуговування Старобільського району вжити заходів щодо розшуку та затримання автомобіля НОМЕР_3 відділу розшуку УДАІ у відповідності до заяви та наданих матеріалів після затримання автомобіля НОМЕР_3 передати його ОСОБА_5 Висновок затверджено заступником начальника УДАІ ГУМВС України в Луганській області.
У обґрунтування прийнятого рішення зазначено, що 21.10.2003 ОСОБА_7, 02.02.1940р.н., у торгівельній організації «Автоленд» придбав автомобіль НОМЕР_1 та зареєстрував його на своє ім’я у ВРЕР м. Луганськ. На вказаний транспортний засіб було видано свідоцтво про реєстрацію АІС № 595002 та державні номерні знаки НОМЕР_4
21.10.2003 ОСОБА_7 нотаріально оформив довіреність терміном на 3 роки на право розпорядження вказаним автомобілем на ім’я ОСОБА_8, в якій уповноважив її укласти договір купівлі-продажу належного йому автомобіля.
21.05.2005 на підставі вказаної довіреності ОСОБА_8 продала цей транспортний засіб ОСОБА_4. При цьому, ОСОБА_8 отримала від ОСОБА_4 гроші у сумі 30000 грн., а ОСОБА_4 отримала автомобіль, ключі від нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Однак, договір купівлі-продажу автомобіля у встановленому законом порядку, не уклали.
19.06.2005 ОСОБА_7 помер. 07.02.2006 донька ОСОБА_7, ОСОБА_5, отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після його смерті, згідно з яким успадкувала майно померлого, а саме автомобіль НОМЕР_2, який на цей момент знаходився у користуванні ОСОБА_4, в результаті чого виникли спірні питання.
У березні 2006 року ОСОБА_4 звернулася до Артемівського районного суду м. Луганська із позовом до ОСОБА_8 та ОСОБА_6 про визнання частково недійсним свідоцтва про спадщину за заповітом та визнання дійсним договору купівлі-продажу вказаного автомобіля, який було укладено 21.05.2005 між нею та ОСОБА_8, визнання за нею права власності на зазначений автомобіль.
Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 19.02.2007, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 05.09.2007, позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу автомобіля НОМЕР_2, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 Визнано частково недійсним свідоцтво про спадщину за заповітом, згідно з яким ОСОБА_6 успадкувала автомобіль НОМЕР_2 Визнано за ОСОБА_4 право власності на вказаний автомобіль.
03.09.2008 ухвалою Верховного Суду України касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено, рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 19.02.2007 та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 05.09.2007 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_8 та ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля, визнання добросовісним набувачем, визнання права власності на автомобіль, визнання недійсним свідоцтва про спадщину, відмовлено.
09.12.2008 ОСОБА_4 у ВРЕР м. Луганськ при УДАІ знято з обліку автомобіль НОМЕР_2 2003р.в., НОМЕР_1 на підставі рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 05.09.2007.
10.12.2008 ОСОБА_4 у ВРЕР м. Краснодона при УДАІ зареєстровано зазначений автомобіль, з видачею державних номерних знаків ВВ 6114 ВК, на підставі рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 05.09.2007.
24.12.2008 ОСОБА_4 у ВРЕР м. Краснодона при УДАІ знято з обліку вказаний автомобіль.
30.12.2008 у ВРЕР м. Старобільськ при УДАІ вказаний транспортний засіб було зареєстровано на ім’я ОСОБА_3 та видано державні номерні знаки НОМЕР_5 на підставі заяви про постановку на облік та довідки-рахунку ПБР № 259891 від 26.12.2008, з якої вбачалося, що ОСОБА_3 придбала транспортний засіб в ПП Ткаченко.
Враховуючи те, що згідно з рішенням Верховного Суду України від 03.09.2008 ОСОБА_4 не була власником вказаного транспортного засобу, вона не мала правових підстав для продажу автомобіля та інших право чинів з ним.
Відповідно до п.1 ст.216 ЦК України «…Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю…У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину».
У зв’язку з викладеним, відповідачем зроблено висновок, що всі операції, що були здійснені ОСОБА_4 з автомобілем НОМЕР_6 2003р.в., НОМЕР_1, не є дійсними.
Також, з повідомлення № 11/9-Д-686 від 26.01.2009 за підписом заступника начальника УДАІ ГУМВС України в Луганській області на ім’я ОСОБА_3 (а.с.5-7) вбачається, що відповідачем прийнято рішення реєстрацію автомобіля НОМЕР_3, 2003р.в., НОМЕР_1, анулювати. Особовий склад підрозділів ДАІ області орієнтовано на розшук та затримання автомобіля НОМЕР_3, під час нагляду за дорожнім рухом. Крім того, на вказаний транспортний засіб внесено відповідні записи по накладенню арешту до автоматизованої інформаційно-пошукової системи «Автомобіль», що унеможливлює його перереєстрацію.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та наданих на нього заперечень, суд зазначає таке.
Спір між сторонами виник з приводу прийняття рішення про анулювання реєстрації автомобіля НОМЕР_3, 2003р.в., НОМЕР_1, здійсненої 30.12.2008 ВРЕР м. Старобільськ при УДАІ на ім’я ОСОБА_3.
Як встановлено у судовому засіданні, вищевказане рішення прийнято відповідачем на підставі рішення Верховного Суду України від 03.09.2008 та ст.216 ЦК України.
Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст.2 КАС України у справах про оскарження рішень суб’єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Процедуру державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів встановлено Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі – Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388.
Пунктом 3 Порядку визначено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться підрозділами Державтоінспекції.
Відповідно до п.40 цього Порядку, у разі виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в підрозділах Державтоінспекції, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами працівники підрозділів Державтоінспекції оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортних засобів і передають усі відповідні документи та за наявності транспортні засоби до органів внутрішніх справ для подальшого проведення перевірки.
Суд зауважує, що відповідачем в ході проведеної перевірки за заявою ОСОБА_5, не встановлено жодної з вищезазначених підстав для скасування реєстрації автомобіля НОМЕР_3, здійсненої 30.12.2008 у ВРЕР м. Старобільськ при УДАІ на ім’я ОСОБА_3.
Посилання представника відповідача на рішення Верховного Суду України від 03.09.2008 (а.с.47-49), суд вважає необґрунтованими, оскільки вказаним рішенням було вирішено справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8 та ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним, визнання добросовісним набувачем, визнання права власності на автомобіль, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вирішила рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 19.02.2007 та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 05.09.2007 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_8 та ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним, визнання добросовісним набувачем, визнання права власності на автомобіль, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину відмовити.
Як вбачається з тексту вказаного рішення суду, договір купівлі-продажу автомобіля НОМЕР_1 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не був предметом розгляду у справі, та не був визнаний недійсним.
З викладеного вбачається, що висновок про недійсність вказаного договору купівлі-продажу зроблено відповідачем, а не зазначено у рішенні суду, на яке посилається представник відповідача.
Через те, що договір купівлі-продажу автомобіля НОМЕР_1 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 недійсним не визнавався, посилання представника відповідача на ст.216 ЦК України також є необґрунтованими, оскільки цією статтею визначено правові наслідки недійсної угоди.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті рішення про анулювання реєстрації автомобіля НОМЕР_3, 2003р.в., НОМЕР_1, здійсненої 30.12.2008 ВРЕР м. Старобільськ при УДАІ, оголошення у розшук, накладення арешту на вказаний автомобіль діяв всупереч Порядку та з перевищенням наданих йому повноважень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З урахуванням положень ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування рішення, а також зобов’язання відповідача вчинити певні дії.
На підставі ст.11 Кодексу адміністративного судочинства для повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про анулювання реєстрації, накладення арешту та оголошення у розшук автомобіля ВАЗ 21099, 2003 року випуску, НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_5 Зобов’язати відповідача видалити відповідні записи про анулювання реєстрації та накладення арешту на автомобіль ВАЗ 21099, 2003 року випуску, НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_5 внесені до автоматизованої інформаційно-пошукової системи «Автомобіль».
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 26.01.2009 про анулювання реєстрації, накладення арешту та оголошення у розшук автомобіля ВАЗ 21099, 2003 року випуску, НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_5
Зобов'язати Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області видалити відповідні записи про анулювання реєстрації та накладення арешту на автомобіль ВАЗ 21099, 2003 року випуску, НОМЕР_1, державний номер НОМЕР_5 внесені до автоматизованої інформаційно-пошукової системи "Автомобіль".
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 3,40грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено та підписано 15 березня 2010 року.
СуддяПляшкова К.О.