Категорія №3.4
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 березня 2010 року Справа № 2а28875/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Любімовій Г.Ю.,
за участю представників
позивача: не з’явився,
відповідача: Старикової Н.М. (довіреність № 51/4050 від 02.04.2009),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Рубіжанського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України про поновлення строку для звернення до суду та стягнення невиплаченої допомоги для оздоровлення при щорічній основній відпустці, -
ВСТАНОВИВ:
17 грудня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду з Рубіжанського міського суду Луганської області передано справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Рубіжанського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України про поновлення строку для звернення до суду та стягнення невиплаченої допомоги для оздоровлення при щорічній основній відпустці.
24 червня 2009 року ОСОБА_2 звернулася до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовною заявою, в якій просила суд відновити пропущений строк звернення до суду за 2008 рік, визнати неправомірними дії Рубіжанського МВ УМВС в Луганській області, зобов’язати Рубіжанський МВ УМВС в Луганській області виплатити суму допомоги на оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі 3460,70 грн.
У обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що вона проходила службу в органах внутрішніх справ України безперервно з 01.08.1993 по 05.12.2008 та була звільнена за віком згідно з наказом УМВС України в Луганській області № 401 о/с від 05.12.2008. Вважає, що в порушення п.10.1 Наказу УМВС України № 499 від 31.12.2007, Наказу УМВС України № 501 від 30.06.2005, Указу Президенту України № 600/2005 від 03.04.2005 їй не виплачена допомога на оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі 3460,70 грн.
24.11.2009 ОСОБА_2 надала доповнення до позовної заяви, в якому зазначила, що 2006 році матеріальна допомога для вирішення соціально – побутових питань виплачена у розмірі 1504,47 грн., а допомога на оздоровлення у розмірі 1504,47 грн. не виплачена, за 2007 рік матеріальна допомога виплачена у розмірі 1797 грн., а допомога на оздоровлення не виплачена.
У зв’язку з чим просить суд доповнити позовні вимоги наступним: поновити пропущений строк звернення до суду за 2006 рік, зобов’язати відповідача виплатити суму допомоги на оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі 3301,47 грн.
Позивач у судове засідання не з’явилася, надіслала заяву, в якій зазначила, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд розглянути справу без її участі.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю позивача, на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог щодо виплати матеріальної допомоги за 2006-2007роки за пропуском строку звернення до суду, пославшись на ст.ст.99, 100 КАС України. Крім цього наголосила, що позивач за цей період отримала матеріальну допомогу відповідно до чинного законодавства та у повному обсязі, тобто їй була виплачена матеріальна допомога у розмірі місячного грошового забезпечення, що відповідає п.2 Указу ПУ № 926/96 від 04.10.1996. Щодо виплати матеріальної допомоги у 2008 році, то позивачеві надавалася матеріальна допомога у розмірі середньомісячного грошового забезпечення. Рапорту позивача з проханням надати матеріальну допомогу на оздоровлення, який був завізований начальником міського відділу, до фінансового сектору не надходило.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.
У судовому засіданні встановлено, що між сторонами виник спір щодо правомірності дій Рубіжанського МВ УМВС України в Луганській області з приводу невиплати допомоги на оздоровлення при щорічній основній відпустці.
З матеріалів справи вбачається, що позивач - ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) проходила службу в органах внутрішніх справ України з 01.08.1993 по 05.12.2008 та була звільнена за віком згідно з наказом УМВС України в Луганській області №401 о/с від 05.12.2008 (а.с.7-10).
З довідки начальника Рубіжанського МВ УМВС України в Луганській області від 21.05.2009 (а.с.12) вбачається, що ОСОБА_2 було виплачено матеріальну допомогу у 2006 році у розмірі 1504,47 грн. (платіжне доручення № 42 від 02.03.2006), у 2007 році – 1797 грн. (платіжне доручення № 43 від 20.02.2007), у 2008 році – 3460,70 грн. (платіжне доручення № 394 від 20.11.2008).
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог позивача та заперечень відповідача, суд враховує таке.
Відповідно до Указу Президента України «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» № 926/96 від 04.10.1996 (втратив чинність 01.01.2008) було встановлено: «Виплачувати: особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік».
ОСОБА_2 у 2006 та 2007 роках зверталася до Начальника МВ УМВС в Луганській області з рапортами щодо надання їй матеріальної допомоги у зв’язку з тяжким матеріальним становищем (а.с.35-36).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 у 2006 році матеріальна допомога надавалася у розмірі 1504,47 грн., у 2007 році в розмірі 1797 грн.
ОСОБА_2 зауважує, що відповідачем за 2006-2007 рік була виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально – побутових питань, а допомога на оздоровлення при основній щорічній відпустці у відповідних розмірах виплачена не була, у зв’язку з чим просить суд поновити строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.
Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на відмові позивачу у задоволенні адміністративного позову в частині визнання неправомірними дій Рубіжанського МВ УМВС України в Луганській області щодо невиплати у 2006-2007 роках матеріальної допомоги на оздоровлення та зобов’язання відповідача виплатити на користь позивача суми допомоги для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі 3301,47 грн. у зв’язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст.99 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Оглядом 1 аркушу адміністративного позову ОСОБА_2 (а.с.2) встановлено, що вона з позовом звернулася до суду лише 24.06.2009, тобто з пропуском річного строку встановленого КАС України.
Однією з позовних вимог зазначено, що позивач просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду, але жодних обґрунтувань поважності пропуску строку не зазначено та до суду не надано.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Враховуючи, що представник відповідача у судовому засіданні наполягав на застосуванні ст.100 КАС України, а позивачем не надано жодного доказу поважності причин пропуску строку звернення з адміністративним позовом, суд прийшов до висновку про необхідність відмови позивачу у задоволенні адміністративного позову в частині визнання неправомірними дій Рубіжанського МВ УМВС України в Луганській області щодо невиплати у 2006-2007 роках матеріальної допомоги на оздоровлення та зобов’язання відповідача виплатити на користь позивача суми допомоги для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі 3301,47 грн. за пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій Рубіжанського МВ УМВС в Луганській області, стягнення допомоги на оздоровлення при основній щорічній відпустці за 2008 рік у сумі 3460,70 грн. з огляду на таке.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 14.11.2008 ОСОБА_2 звернулася до Начальника Рубіжанського МВ УМВС в Луганській області з рапортом щодо надання їй матеріальної допомоги (а.с.38).
Як вбачається зі списку співробітників Рубіжанського МВ УМВС України від 20.11.2008 для зарахування зарплати та грошового забезпечення за листопад 2008 року, особової картки на ім’я ОСОБА_2, накопичувальної відомості на виплату матеріальної допомоги співробітникам Рубіжанського МВ УМВС України в Луганській області у листопаді 2008 року, позивачу надано матеріальну допомогу за 2008 рік у сумі 3396,56 грн. (платіжне доручення № 394 від 20.11.2008).
З пояснювальної завідуючого фінансового сектору (а.с.50) вбачається, що від позивачки крім рапорту від 14.11.2008, ніяких більше не надходило.
Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст.2 КАС України у справах про оскарження рішень суб’єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п.п.2.16.1 п.2.16 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС України від 31.12.2007 № 499 (далі Інструкція) особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Підпункт 2.16.5 п.2.16 вищезазначеної Інструкції передбачає, що фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення.
Частиною 2 ст.62 Закону України від 28.12.2007 № 107 «Про Державний бюджет України на 2008 рік» зі змінами і доповненнями, встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України, та у разі їх відповідності бюджетним паспортам.
Відповідно до ч.3 вищезазначеної статті Закону розпорядники бюджетних коштів беруть зобов'язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету.
Як вбачається з кошторису на 2008 рік (а.с.58), довідок про зміни річного розпису бюджету (кошторису) (а.с.59-61) та розшифровки видатків по оплаті праці в розрізі бюджетних програм за 2008 рік (а.с.57) відповідачем у 2008 році отримано фактичні асигнування – 3434200 грн., у тому числі матеріальна допомога – 29781 грн., необхідний обсяг асигнувань для матеріальної допомоги складає – 241316 грн. Таким чином, нестача фінансування для матеріальної допомоги складає – 211535 грн.
Отже, у судовому засіданні встановлено, що протягом 2008 року з державного бюджету відповідачем отримано значно менший розмір асигнувань, ніж необхідний розмір асигнувань для виплати матеріальної допомоги, у зв’язку з чим матеріальна допомога співробітникам Рубіжанського МВ УМВС України в Луганській області виплачувалася в межах асигнувань, які фактично було отримано з державного бюджету.
Проаналізувавши викладене, суд прийшов до висновку про відсутність будь-яких порушень з боку відповідача.
Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 до Рубіжанського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 05 березня 2010 року.
Суддя
Пляшкова К.О.