Категорія №2.8
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 березня 2010 року Справа № 2а-25992/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Любімовій Г.Ю.,
за участю
позивача: ОСОБА_1,
представника 1 відповідача: Горбенка Є.С. (довіреність № УДЗР/3063
від 30.12.2009),
представника 2 відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, до Луганського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання незаконною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
21 вересня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, до Луганського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання незаконною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії.
У обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 05.09.2008 позивач звернувся зі скаргою на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи до начальника УМВС України в Луганській області ОСОБА_3, у якій було зазначено чому саме ОСОБА_1 не згоден з постановою про відмову у порушенні кримінальної справи за його заявою. Також, у скарзі було зазначено про незаконні дії працівників Ленінського РВ ГУМВС України в Луганській області щодо неналежного проведення перевірки за його заявою.
На зазначену скаргу отримано відповідь від 27.10.2008 за підписом ОСОБА_4 про те, що звернення стосовно незгоди з прийнятим співробітниками Ленінського РВ ЛМУ УМВСУ рішенням про відмову в порушенні кримінальної справи за попереднім зверненням за фактом висловлювання гр. ОСОБА_5 погроз фізичною розправою, а також неналежного розгляду співробітниками ЛМУ УМВСУ скарги за цим фактом, Управлінням МВС України в Луганській області уважно розглянуто. За викладеними фактами проведено службову перевірку, за результатами якої рішення співробітників Ленінського РВ ЛМУ УМВСУ в частині обґрунтованості прийнятого рішення за повідомленням про злочин та співробітників ЛМУ УМВСУ в частині об’єктивності проведеної службової перевірки визнано такими, що не суперечать вимогам чинного законодавства України. Додатково інформують, що прокуратурою Луганської області в порядку нагляду вивчено матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи за зверненнями ОСОБА_1 до Ленінського РВ ЛМУ УМВСУ та прокуратури Ленінського району м. Луганська, в результаті чого постанови про відмову в порушенні кримінальної справи визнано обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню. Також, отримано відповідь від 19.09.2008 за підписом начальника Луганського міського управління УМВС України в Луганській області ОСОБА_6, у якому зазначено, що за дорученням Управління МВС України в Луганській області, Луганським міським управлінням скаргу на дії співробітників Ленінського РВ ЛМУ УМВСУ уважно розглянуто, проведено ретельну службову перевірку. За результатами перевірки встановлено, що дії співробітників Ленінського РВ ЛМУ УМВСУ не протирічать вимогам діючого законодавства. За фактом втрати речових доказів, а саме безпідставного зникнення аудіокасети з записами нібито погроз з боку гр. ОСОБА_7, матеріали направлені до прокуратури Ленінського району м. Луганська для прийняття рішення згідно ст.97 КПК України.
З такими відповідями позивач не згоден, оскільки, його думку, вони є необґрунтованими, незаконними та порушують його права та законні інтереси, суперечать вимогам Закону України «Про звернення громадян», оскільки відсутні відповіді на конкретно поставлені питання. Крім того, відповідь ОСОБА_6 суперечлива, так як з одного боку він згоден з результатами службової перевірки, про те що дії співробітників Ленінського РВ ЛМУ УМВСУ не суперечать вимогам діючого законодавства, а з іншого боку матеріал за фактом зникнення речових доказів спрямований до прокуратури.
Також, позивач зауважує про те, що перевірка за його зверненням не проведена або проведена недостатньо, формально, з метою відписки або з метою не притягнення до відповідальності ОСОБА_7 та працівників Ленінського РВ ЛМУ УМВСУ.
Крім того, Ленінським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області перевірку в порядку ст.97 КПК України проведено не належним чином, про що свідчить постанова про порушення кримінальної справи № 02/09/2007 за ч.1 ст.367 КК України стосовно працівника Ленінського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області ОСОБА_8 та постанова Ленінського районного суду м. Луганська від 18.12.2008, якою скасовано постанову про відмову у порушенні кримінальної справи від 25.08.2008 та направлено матеріали перевірки за скаргами ОСОБА_1 до прокуратури Ленінського району м. Луганська для поновлення дізнання.
На думку позивача, всі ці факти незаконних дій органу дізнання пов’язані з перевіркою його заяви про порушення кримінальної справи за фактом погроз з боку ОСОБА_7 та його заяви від 05.09.2008 начальнику УМВС України в Луганській області, відповіді від 27.10.2008 за підписом ОСОБА_4 та від 19.09.2008 за підписом ОСОБА_6 свідчать про бездіяльність посадових осіб.
У зв’язку з викладеним позивач просив суд визнати незаконною бездіяльність посадових осіб - заступника начальника Управління МВС України в Луганській області ОСОБА_4 та начальника Луганського міського Управління МВС України в Луганській області ОСОБА_9, щодо відсутності контролю за незаконною діяльністю підлеглого органу – Ленінського РВ УМВС України в Луганській області та невжиття заходів для законного вирішення його звернення за фактом погроз фізичною розправою з боку ОСОБА_5 та ОСОБА_10
У попередньому судовому засіданні ухвалою суду від 19.10.2009 закрито провадження у справі в частині визнання бездіяльності посадових осіб ГУМВС України в Луганській області та ЛМУ ГУМВС України в Луганській області щодо неприйняття заходів для законного, своєчасного розгляду скарги від 13.02.2008 про вчинений злочин та неприйняття заходів для припинення порушень законодавства України підлеглим органом – Ленінським РВ ГУМВС України в Луганській області щодо проведення дізнання за зверненням ОСОБА_1
Також, позивачем у попередньому судовому засіданні уточнено позовні вимоги. В уточнених позовних вимогах ОСОБА_1 просив визнати незаконною бездіяльність суб’єктів владних повноважень – ГУМВС України в Луганській області та ЛМУ ГУМВС України в Луганській області. Зобов’язати відповідачів вчинити дії, передбачені законодавством України щодо проведення перевірки скарги позивача від 05.09.2008 та ініціювати дисциплінарну відповідальність посадових осіб працівників цих органів ОСОБА_4 та ОСОБА_9 у зв’язку з неналежною перевіркою відомостей викладених у скарзі.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Також, зазначив, що він звертався зі скаргою 05.09.2008 на підставі Закону України «Про звернення громадян». Відповіді, які надані на звернення, не містять інформації щодо об’єктивного, всебічного розгляду скарги, не перевірено поставлені у скарзі питання, не забезпечено поновлення порушених прав, немає посилання на Закон при обґрунтуванні відмови, також, не роз’яснено порядок оскарження. Також, з наданих відповідей вбачається, що відповідачем порушено строк розгляду скарги, оскільки її розглянуто у термін більший ніж один місяць, тим самим порушено вимоги ст.20 Закону України «Про звернення громадян».
Крім того, позивач зазначив, що неналежним розглядом скарги від 05.09.2008 відповідачі порушили також вимоги Законів України «Про державну службу», «Про міліцію», «Про інформацію».
Представники відповідачів у судовому засіданні заперечували проти задоволення адміністративного позову. Зазначили, що звернення позивача від 05.09.2008 було розглянуто належним чином у строки визначені Законом України «Про звернення громадян». Повідомили, що дійсно 05.09.2008 до ГУМВС України в Луганській області надійшла скарга ОСОБА_1 адресована начальнику ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_3 Начальником ГУМВС України в Луганській області було доручено начальнику ЛМУ ГУМВС України в Луганській області провести перевірку звернення та надати відповідь заявнику. Начальником ЛМУ ГУМВС України в Луганській області 19.09.2008 було надано відповідь ОСОБА_1, у якій зазначено, що за його зверненням проведено ретельну перевірку, в ході якої порушень з боку працівників Ленінського РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області не встановлено. Про проведену перевірку також свідчить висновок, складений за результатами перевірки, а також рапорт на ім’я начальника ГУМВС України в Луганській області.
Що стосується відповіді від 27.10.2008, представники відповідачів повідомили, що вказана відповідь була надана на скаргу позивача від 30.09.2008, а не на скаргу від 05.09.2008.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 05.09.2008 ОСОБА_1 звернувся до начальника ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_3 зі скаргою (а.с.6), у якій просив заслухати аудіокасету з погрозами від ОСОБА_10; скасувати постанову Ленінського РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області про відмову у порушенні кримінальної справи від 25.08.2008 стосовно ОСОБА_10, як незаконну; організувати розслідування вказаного злочину на відповідному професійному рівні.
Зазначену скаргу отримано ГУМВС України в Луганській області 05.09.2008, про що свідчить вхідний номер та підпис особи, яка отримала скаргу, а також копія картки прийому громадян (а.с.82) та запис за № 265 у журналі реєстрації звернень громадян, що надійшли під час особистого прийому начальником УМВС (а.с.83-84).
Як вбачається з картки прийому громадян та журналу реєстрації звернень громадян, що надійшли під час особистого прийому начальником УМВС, начальником ГУМВС України в Луганській області доручено начальнику ЛМУ ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_6 провести ретельну перевірку скарги від 05.09.2008, за результатами розгляду відреагувати в суворій відповідності з чинним законодавством, матеріали доповісти.
На виконання доручення начальника ГУМВС України в Луганській області виконуючою обов’язки начальника чергової частини ЛМУ УМВСУ ОСОБА_11 проведено службову перевірку на дії співробітників Ленінського РВ ЛМУ УМВСУ за скаргою ОСОБА_1, за результатами якої складено висновок від 18.09.2008 (а.с.77), погоджений з заступником начальника управління – начальником штабу ЛМУ УМВСУ в Луганській області та затверджений начальником ЛМУ УМВС України в Луганській області.
За результатами проведеної перевірки прийнято рішення дії співробітників Ленінського РВ ЛМУ УМВСУ вважати такими, що не протирічать вимогам діючого законодавства; за фактом втрати речових доказів, а саме безпідставного зникнення аудіокасети з записами нібито погроз з боку гр. ОСОБА_7 на адресу гр. ОСОБА_1, матеріали ЖРЗПЗ ЛМУ від 09.09.2008 № 2848 направити до прокуратури Ленінського району м. Луганська для прийняття рішення згідно ст.97 КПК України.
Про результати проведеної перевірки начальник ЛМУ УМВСУ в Луганській області рапортом повідомив начальника ГУМВС України в Луганській області (а.с.80-81).
Про результати проведеної перевірки за скаргою ОСОБА_1 від 05.09.2009 підготовлено відповідь позивачу за підписом начальника ЛМУ УМВСУ в Луганській (а.с.9).
У відповіді від 19.09.2008 за № 38/Е-555 зазначено, що за дорученням Управління МВС України в Луганській області, Луганськім міським управлінням скаргу на дії співробітників Ленінського РВ ЛМУ УМВСУ уважно розглянуто, проведено ретельну службову перевірку. За результатами перевірки встановлено, що дії співробітників Ленінського РВ ЛМУ УМВСУ не протирічать вимогам діючого законодавства. За фактом втрати речових доказів, а саме безпідставного зникнення аудіокасети з записами нібито погроз з боку ОСОБА_7 на адресу заявника, матеріали направлені до прокуратури Ленінського району м. Луганська для прийняття рішення згідно ст.97 КПК України.
Також, у судовому засіданні встановлено, що відповідь від 27.10.2008 за № 3/2-Е-94 за підписом заступника начальника УМВС України в Луганській області (а.с.8) була надана позивачу за скаргою від 30.09.2008 (а.с.68), у якій він просив захистити його права та свободи, порушені протиправними діями ОСОБА_7; організувати дізнання за наведеними у скарзі від 05.09.2008 фактами відповідно до закону; ініціювати питання про проведення службової перевірки стосовно дій (бездіяльності) начальника ЛМУ УМВС України в Луганській області; ознайомити з результатами, матеріалами перевірки, про яку повідомив ОСОБА_6
Оцінюючи обґрунтованість заявлених позовних вимог та наданих на них заперечень, суд враховує таке.
Згідно із ст.1 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст.3 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Звернення відповідно до вимог ст.20 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.
Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду (ст.16 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян»).
Відповідно до ст.17 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.
Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.
Суд вважає такими, що відповідають вищезазначеним положенням Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян», дії відповідачів щодо розгляду скарги позивача від 05.09.2008 та повідомлення про результати розгляду листом від 19.09.2008, оскільки такий розгляд здійснено повноважним органом – ЛМУ ГУМВС України в Луганській області за дорученням вищестоящого органу – ГУМВС України в Луганській області, у строки прямо визначені цим Законом.
Доводи позивача щодо незаконності, на його думку, доручення розгляду його скарги ЛМУ ГУМВС України в Луганській області, суд вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається з тексту скарги від 05.09.2008 ОСОБА_1 оскаржує дії Ленінського РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області, а Луганське міське управління по відношенню до районного відділу є контролюючим органом вищого рівня.
Що стосується доводів позивача про неналежне проведення дослідчої перевірки та незаконність винесення постанови про відмову у порушенні кримінальної справи за його повідомленням, суд не бере їх до уваги, оскільки відповідно до ст.12 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним законодавством, тому вони не можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.
Відповідачі як суб’єкти владних повноважень, на яких ч.2 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень, довели суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, до Луганського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено та підписано 06 квітня 2010 року.
Суддя
Пляшкова К.О.