Категорія №6.9

ПОСТАНОВА

                                                                 Іменем України

06 квітня 2010 року Справа № 2а-23674/09/1270

          Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чернявської Т.І.,

при секретарі судового засідання Глазуновій О.О.,

за участю сторін:

від позивача –           головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного сектору

Харченко О.О. (довіреність від 21.05.2009 № 34-03/2333)

від відповідача –       провідний юрисконсульт департаменту правової роботи

                                   Павлюченко І.В. (довіреність від 01.01.2010 № 9)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області

до товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об`єднання”

про стягнення економічних санкцій в сумі 2834036,16 грн.,

                                                               ВСТАНОВИВ:

           18 червня 2009 року Державна інспекція з контролю за цінами в Луганській області звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об`єднання” про стягнення економічних санкцій в сумі 2834036,16 грн.

           В позовній заяві позивач зазначив, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області у період з 21 квітня 2009 року по 08 травня 2009 року проводилась перевірка товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об`єднання” з питання дотримання порядку формування та застосування тарифів на електричну енергію за складовими витрат. За результатами перевірки складено акт від 08 травня 2009 року № 236. На підставі вказаного акта 12 травня 2009 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області винесено рішення № 97 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

    У зв’язку з тим, що сума економічних санкцій товариством з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об`єднання” протягом десяти днів після надходження рішення від 12 травня 2009 року № 97 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін не сплачена, позивач просить стягнути її в судовому порядку.

         Ухвалою суду від 16 липня 2009 року провадження у справі № 2а- 23674/09/1270 за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об`єднання” про стягнення суми економічних санкцій в розмірі 2834036,16 грн., застосованих рішенням від 12 травня 2009 року № 97 за порушення державної дисципліни цін, зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 2а-23435/09/1270 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об`єднання” до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 12 травня 2009 року № 97 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

          19 березня 2010 року ухвалою суду провадження у справі № 2а-23674/09/1270 за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об`єднання” про стягнення суми економічних санкцій в розмірі 2834036,16 грн., застосованих рішенням від 12 травня 2009 року № 97 за порушення державної дисципліни цін, поновлено, через те, що постанова Луганського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2009 року у справі № 2а-23435/09/1270, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об`єднання” до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення від 12 травня 2009 року № 97 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін задоволений повністю, набрала законної сили, оскільки залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2010 року.

        У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

          Відповідач у судовому засіданні просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю за необґрунтованістю та недоведеністю.

        Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

          Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Дія цього Закону поширюється на відносини, пов’язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

            Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” державним наглядом (контролем) є діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі — органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

        Згідно із ст. 12 Закону України від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ „Про ціни та ціноутворення”  координацію роботи по здійсненню політики цін, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін і вжиття заходів щодо регулювання цін і тарифів здійснюється відповідними державними органами управління України та їх структурними підрозділами.

       Цей Закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

             В народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Так, ст. 8 Закону України від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ „Про ціни та ціноутворення” передбачено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

- державних фіксованих цін (тарифів);

- граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Державний контроль за цінами відповідно до ст. 13 Закону України від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ „Про ціни та ціноутворення” здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

         Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

         Згідно з Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000  року № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.

           Основними завданнями Державної інспекції з контролю за цінами  є:

- організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб’єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів);

- проведення цінових спостережень на споживчому та товарних ринках.

        Державна інспекція з контролю за цінами відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого:

- у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування;

- надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, суб’єктів господарювання обов’язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів;

 - вживає відповідно до законодавства заходів за порушення суб’єктами господарювання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами;

- застосовує відповідно до законодавства адміністративно-господарські санкції за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

         Відповідно до підпунктів 5 та 12 пункту 5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами має право приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів) та звертатись до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов’язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

           Абзацем першим пункту 6 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, передбачено, що начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної суб’єктом господарювання виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення.

         Державна інспекція з контролю за цінами має територіальні органи — державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення, відповідно до абзаца першого пункту 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819.

          Відповідно до ст. 14 Закону України від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ “Про ціни і ціноутворення” та пункту 1.3. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки за належністю.

     Пунктом 1.4. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб’єктами господарювання необгрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

        Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема:

-  нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються;

- застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання;

- застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний;

- застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов’язкового декларування їх зміни;

- завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов’язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх невключення в структуру ціни, що регулюється;

- включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри;

- включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт);

- застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір;

- застосування цін (тарифів) суб’єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг;

- застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.

      Пунктом 2.1 Інструкції про порядок застосування економічних  та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що необгрунтовано одержана суб’єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється:

- при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами, — як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства;

- при неправомірному застосуванні вільних цін замість фіксованих або регульованих (декларованих) — як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) і вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, які повинні застосовуватись згідно з вимогами законодавства;

- при неправомірному застосуванні цін (тарифів) суб’єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг, — уся сума незаконно стягнутих коштів;

- при включенні у вартість продукції та послуг, ціни на які регулюються, фактично не виконаних послуг (робіт) або виконаних не в повному обсязі — як різниця між одержаною виручкою від реалізації і вартістю продукції та послуг, визначеною відповідно до нормативів, з урахуванням фактичних обсягів виконання.

       Пунктом 3.1 Інструкції про порядок застосування економічних  та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством.

       Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.

      Пунктом 4.1 Інструкції про порядок застосування економічних  та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що скарги на рішення про застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій, прийняті органами державного контролю за цінами, можуть направлятись керівникам цих органів або Державній інспекції з контролю за цінами.

          З 21 квітня 2009 року по 08 травня 2009 року Державної інспекцією з контролю за цінами в Луганській області проводилась планова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання».

        Під час проведення перевірки позивачем встановлено, що відповідач стягував трикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, при обґрунтованій двократній вартості, застосовувались завищені тарифи на електроенергію по ІІ класу напруги за 1 кВт/год:

           - у жовтні 2008 року -112,48 коп., при обґрунтованому тарифі – 56,24 коп.;

           - у листопаді, грудні 2008 року та березні 2009 року – 116,92 коп., при обґрунтованому тарифі – 58,46 коп.

         Загальна сума необґрунтовано отриманої виручки у 4 кварталі 2008 року та березні 2009 року склала - 944678,72 грн. (арк. справи 3-15).

          Акт від 08 травня 2009 року № 236 підписаний та отриманий керівництвом товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об`єднання” з зауваженнями від 08 травня 2009 року № 4073.

        На підставі акта перевірки від 08 травня 2009 року № 236 Державною інспекцію з контролю за цінами в Луганській області 12 травня 2009 року винесено рішення за № 97 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 1889357,44 грн. та вилучення у товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об`єднання” суми необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 944678,72 грн. (арк. справи 16).

         Рішення від 12 травня 2009 року № 97 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін отримано відповідачем 18 травня 2009 року, щопідтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 16 зворотній бік).

           Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 12 травня 2009 року № 97 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін оскаржено відповідачем в судовому порядку. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2009 року, у справі № 2а-23435/09/1270, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2010 року, позов товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об`єднання” до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області задоволений, рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 12 травня 2009 року № 97 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін визнано протиправним та скасовано.

         Відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

      Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

          Таким чином, обставини щодо не правомірності застосування до відповідача рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 12 травня 2009 року № 97 економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 2834036,16 грн. у відповідності із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді даної справи не доказуються. Оскільки рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 12 травня 2009 року № 97 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін визнано протиправним та скасовано, у суду відсутні підстави для задоволення позову.

         Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки позивач відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений.

         На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 06 квітня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

         Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:

          У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.ю

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

           Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

     Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

       Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

         Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанова складена у повному обсязі 12 квітня 2010 року.

Суддя     

Чернявська Т.І.