Справа № 683/527/19

Провадження № 1-кп/686/757/21

УХВАЛА

09 квітня 2021 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Трембача О.Л.,

за участі секретаря Тітової І.В.,

прокурорів Сюсько І.В.,

Арсенюка В.М.,

представника потерпілого

Подлевського О.М.

захисника - адвоката Керницької В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

заставодавця - ОСОБА_2 ,

розглянувши в залі суду в м. Хмельницькому в підготовчому судовому засідання кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

21.04.2020 до Хмельницького міськрайонного суду з Тернопільського апеляційного суду надійшов складений 27.02.2019 року старшим слідчим СВ Старокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області капітаном поліції Скорим С.І. та затверджений прокурором Старокостянтинівської місцевої прокуратури радником юстиції Сюсько І.В. обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України.

В судовому засіданні прокурор просить призначити судовий розгляд на підставі цього обвинувального акта.

Захисник обвинуваченого подала до суду клопотання про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання або домашній арешт у нічний час. Крім цього, адвокат обвинуваченого подала до суду заперечення на ухвали слідчого судді про продовження строку досудового розслідування, щодо надання тимчасового доступу до документів, про надання дозволу на проведення обшуку житла та іншого володіння, про надання дозволу на проведення НСРД, а також скарги на ряд процесуальних документів та дії органів досудового розслідування.

Заслухавши учасників провадження, дослідивши зміст обвинувального акта, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 1 статті 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні доказуванню підлягають: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, окрім іншого, має містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України цим вимогам не відповідає.

Зокрема, викладене в обвинувальному акті формулювання обвинувачення настільки не конкретне, що унеможливлює здійснити судовий розгляд на підставі цього обвинувального акта та позбавляє обвинуваченого права на ефективний захист.

Так, викладаючи формулювання обвинувачення по епізодах ч. 3 ст.190 КК України, слідчий в обвинувальному акті вказав, що ОСОБА_1 застосував обман. Проте, у чому саме виразився такий обман із обвинувального акта неможливо зрозуміти, адже він не містить даних про те, які неправдиві відомості, з метою заволодіння коштами вказаних потерпілих, ОСОБА_1 повідомив їм, чи замовчував відомості, що мали бути їм повідомлені; в усній чи письмові формі було застосовано такий обман.

Кваліфікуючи за цими епізодами дії обвинуваченого за ч. 3 ст. 190 КК України, органи досудового розслідування в обвинувальному акті не зазначили у який спосіб діяв ОСОБА_1 (обман чи зловживання довірою), вказавши лише, що він, усвідомлюючи протиправність своїх дій, вчинив злочин, передбачений ст. 190 ч. 3 КК України, тобто шахрайство вчинене у великих розмірах.

Неконкретне формулювання обвинувачення і в частині службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 366 КК України), адже не зрозумілим є які саме тяжкі наслідки були спричиненні.

Крім цього, обвинувачення не викладено конкретно щодо способу підробки офіційних документів а також чиї підписи, як службових осіб підробляв ОСОБА_1 та у який спосіб.

Так, згідно обвинувачення: ОСОБА_1 в приміщенні офісу по АДРЕСА_1 , упродовж вересня 2012 року - грудня 2015 року ОСОБА_1 підробляв завідомо неправдиві довідки про працевлаштування вагітних жінок ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_26 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 ) на вказані вище підприємства, які після виготовлення особисто підписував, як керівник підприємств, а також від імені неіснуючих осіб - ніби то бухгалтерів вказаних підприємств, та завіряючи печатками підприємств, надавав останнім для подальшого подання ними в лікувальні заклади.

Так, Європейський суд з прав людини (далі - Суд) зазначає, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та чіткої правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист і, як наслідок, має бути беззаперечною підставою для скасування вироку.

Наприклад, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «Обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51)».

У рішенні від 25.07.2000, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч. 3 ст. 6 конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

У рішенні від 9.10.2008, прийнятому у справі «Абрамян проти Росії», вказано: «Деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він офіційно вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення».

В цьому ж рішенні ЄСПЛ нагадав, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, яке висунуте в порядку, встановленому цим кодексом. Разом з цим ч. 1 ст. 337 КПК передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах, крім випадків, передбачених цією статтею.

Отже, розгляд справи без формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним. Адже, відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою або винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів, статті відповідного закону, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, адже правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.

У більшості випадків апеляційні суди скасовують вироки у зв`язку з відсутністю в обвинувальному акті формулювання обвинувачення і направляють справу на новий розгляд. При цьому зазначають: «Викладене свідчить про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило ухваленню законного й обґрунтованого рішення по суті обвинувачення, що відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 412 КПК України є підставою для його скасування».

Вказане дає можливість установити, що є «формулюванням обвинувачення» і що саме в розумінні п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України («Обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування») повинен містити обвинувальний акт.

Зазначені обставини є істотним порушенням кримінального процесуального закону, оскільки можуть перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

В ході судового розгляду, відповідно п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України необхідно встановити а відповідно і доведено прокурором місце, час, у який спосіб вчинено кримінальне правопорушення та його наслідки, а також форму вини та мотиви вчинення даного кримінального правопорушення.

Однак, у обвинувальному акті не зазначено наведених кваліфікуючих ознак кримінального правопорушення. Натомість вказано, що: «На підставі вказаних фіктивних довідок, на зазначені в них підприємства лікувальними закладами, на обліку яких у зв`язку з вагітністю перебували вагітні, їм були видані листки непрацездатності, за якими ОСОБА_1 , не проводячи в них розрахунків розміру нарахування матеріального забезпечення, підробив 142 завідомо фіктивні заяви-розрахунки, які особисто подавав (коли подав?) в Старокостянтинівську виконавчу дирекцію Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в результаті чого упродовж вересня 2012 - грудень 2015 років, незаконно отримав на окремий поточний рахунок із спеціальним режимом використання громадської організації «Асоціація підприємців міста Старокостянтинова» № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» 358 074,94 грн., на окремий поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДП «Ринок Космос» № НОМЕР_2 в АТ «УкрСиббанк» 219 011,83 грн., на окремий поточний рахунок із спеціальним режимом використання ПП «Піт-Стоп-Ойл» № НОМЕР_3 в АТ «УкрСиббанк» 184 929, 50 грн., на окремий поточний рахунок із спеціальним режимом використання ПП «Укрпреміум» № НОМЕР_4 в АТ «УкрСиббанк» 208 034,39 грн., на окремий поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДП «РемБудМатСтар»№ НОМЕР_5 в АТ «УкрСиббанк» 222 664, 33 грн., на окремий поточний рахунок із спеціальним режимом використання № НОМЕР_6 ДП «РемБудМатСтрой» в АТ «УкрСиббанк» 222 664, 33 грн., на окремий поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДП «АвтоТрансСтар» в АТ «УкрСиббанк» 222 664, 33 грн., а всього на за вказаний період на окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання вказаних підприємств незаконно отримав 1 638 043, 65 грн., які в подальшому, без щомісячного відображення цього доходу та відповідних відрахувань ЄСВ у звітності страхувальника та його сплати, всупереч ч.2 ст. 21 Закону №2240-ІІІ та ч.2 ст. 34 Закону №1105-ХІV перераховував на поточні рахунки вказаних вище підприємств, після чого з даних рахунків на свої особисті карткові рахунки та карткові рахунки дружини ОСОБА_54 , а також на корпоративні рахунки підприємств, після чого через банківські каси та термінали знімав готівкою (коли знімав, де саме та у який спосіб?), частину з яких, в сумі 249 159 грн. всупереч ч. 2 ст. 27 Закону №2240-ІІІ, ч. 2 ст. 15 Закону №1105-ХІV без складання відомостей про їх виплату та без підпису про отримання видав вагітним жінкам, а іншими в сумі 1 388 884,65 грн. заволодів та використав на власні та господарські потреби підприємств.

Разом з тим, прокурором не зазначено коли та з якою метою, відповідно ч. 1 ст. 205 КК України ОСОБА_1 було створено суб`єкти підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності.

Крім того, заставодавець ОСОБА_2 заявив клопотання про повернення застави, визначеної відносно ОСОБА_1 , ухвалою слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21.09.2018 року, обґрунтовуючи важким матеріальним становищем та неможливість повернення кредитних коштів, які були отриманні для внесення застави.

Обвинувачений та його захисник підтримали клопотання.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання, вважає, що правових підстав для повернення застави заставодавцю немає, дія запобіжного заходу не припинена.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд прийшов до наступного.

Ухвалою слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21.09.2018 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13 листопада 2018 року. У випадку внесення застави у розмірі 1638043,65 гривень ОСОБА_1 зобов`язаний виконувати обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

03.10.2018 року ОСОБА_2 вніс заставу за ОСОБА_1 у розмірі 1638043,65 гривень.

Згідно ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Згідно вимог ст. 182 КПК України та параграфу 1 глави 18 КПК України, строку дії застави як запобіжного заходу не передбачено.

При цьому, після внесення грошових коштів у якості застави за підозрювану особу, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді застави, відповідно до норм кримінального процесуального Кодексу, діє до моменту прийняття остаточного рішення, оскільки відповідно до ст. 182 КПК України цей запобіжний захід не має граничного строку дії.

Крім того, ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, що перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, враховуючи, що дія запобіжного заходу не припинилася, суд вважає, що застава у меншому розмірі не буде забезпечувати виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, тому підстав для зменшення розміру застави і часткового повернення застави заставодавцю немає, та приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді застави та покладення на обвинуваченого обов`язків, передбачених КПК України, посилаючись на те, які саме ризики на сьогодні існують.

ОСОБА_1 та його захисник зазначили, що відсутні докази на підтвердження ризиків наведених прокурором та подали клопотання про зміну запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, або домашнього арешту у нічний час з 23 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв.

Крім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Керницька О.В. подала до суду скарги в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України та заперечення на ухвали слідчого судді відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК України. Разом з тим, захисником обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатом Керницькою О.В. подано клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КК України.

Прокурор заперечив щодо задоволення клопотань заявлених захисником обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатом Керницькою О.В.

Заслухавши сторони, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню. В задоволенні клопотання захисника слід відмовити, скарги вважати такими, що подані передчасно та залишити без розгляду.

Суд при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу враховує відомості про наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, наявність відомостей передбачених ст. 178 КПК України та враховує вимоги ст. 184 КПК України.

На сьогодні судом враховано обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України для визначення підстав та мети обрання запобіжного заходу, тому суд вважає, що на сьогодні є відповідні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, запобіжний захід у вигляді застави є достатнім заходом для забезпечення виконання підозрюваним відповідних обов`язків та запобіганню наслідків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Керуючись ст. ст. 314 ч. 3 п. 3, 9 ч. 6, 174, 182, 331 КПК України,

У Х В А Л И В :

Обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 5 ст. 191,ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 209, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України - повернути прокурору Хмельницької окружної прокуратури Хмельницької обласної прокуратури.

Скарги і заперечення сторони захисту, обвинуваченого на неправомірні дії, рішення та бездіяльність сторони обвинувачення, вчинені під час проведення досудового розслідування, залишити без розгляду, а клопотання щодо закриття кримінального провадження та зміни запобіжного заходу а також клопотання ОСОБА_2 про повернення застави, без задоволення.

Клопотання прокурора про покладення обов`язків задовольнити.

Покласти на ОСОБА_1 в строк до 07 червня 2021 року наступні обов`язки:

-не відлучатись з населеного пункту в якому він зареєстрований та проживає, а саме з м. Старокостянтинова Хмельницької області, без дозволу прокурора чи суду;

-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи;

-утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд протягом 7 днів з дня її проголошення.

Суддя