ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2010 рокуСправа № 2а-838/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
при секретарі судового засідання – Шергіній Ю.О.,
за участю представника позивача Шеремети А.І.,
представника відповідача Стельмащук Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Заграва-Луцьк»» до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Заграва-Луцьк»» звернулося в суд із позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2010 року за №0000052399/0.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що в податковому повідомлені-рішенні зазначено порушення товариством «Продовольча компанія «Заграва-Луцьк»» підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», однак в акті перевірки не зазначено жодного факту порушення товариством підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просили задовольнити. Крім того, пояснив, що податкові накладні, які виписані товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Національ Груп», товариством з обмеженою відповідальністю «Антлант-Сервіс-Груп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ферум-М» були включені до складу податкового кредиту ТзОВ «Продовольча компанія «Заграва-Луцьк»» відповідали вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та містили усі передбачені реквізити. Вважає, що винесене податкове повідомлення-рішення суперечать чинному законодавству України.
Відповідач у запереченні на позовну заяву від 31 березня 2010 року за №2170/10/10-011 та представник в судовому засіданні пред’явлені позовні вимоги заперечили, мотивуючи тим, що податковим органом було знято з кредиту ту частину податку на додану вартість, яка не була оплачена, оскільки товариством з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Заграва-Луцьк»» не було повністю проведено оплату за надані послуги, а по податкових накладних було включено до податкового кредиту всю суму. Просили відмовити в задоволені позовних вимог.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.
На підставі направлення виданого Державною податковою адміністрацією у Волинській області від 26 листопада 2009 року проведено 21 грудня 2009 року планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Заграва-Луцьк»» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2007 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої було складено акт за №474/2399/31880976.
Перевіркою встановлено порушення абзацу «Б» підпункту 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 182 505 грн., в тому числі за липень 2008 року на 18 736 грн., за січень 2009 року на 105 436 грн., за квітень 2009 року на 58 333 грн.
За наслідками перевірки Луцькою об’єднаною державною податковою інспекцією сформовано податкове повідомлення-рішення від 11 січня 2010 року за №0000052399/0, яким визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість на суму 273 757,50 грн., в тому числі 182 505 грн. за основним платежем та 91 252,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як встановлено судом та не заперечується представниками сторін, товариство з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Заграва-Луцьк»» уклало ряд правочинів, а саме: 15 липня 2008 року із товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Національ Груп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Сервіс Україна» укладено трьохсторонній договір переуступки боргу за №711; 31 січня 2009 року із товариством з обмеженою відповідальністю «Антлант-Сервіс-Груп» укладено угоду про припинення грошових зобов’язань №18 шляхом зарахування зустрічних вимог; 30 квітня 2009 року із товариством з обмеженою відповідальністю «Ферум-М» та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Тайлінг»» укладено трьохсторонній договір переуступки боргу за №773.
На виконання умов договорів, товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Національ Груп» виписана податкова накладна на загальну суму 450 000 грн. (№2742 від 30 квітня 2007 року), товариством з обмеженою відповідальністю «Антлант-Сервіс-Груп» виписані податкові накладні на суму 511 500 грн. (№1704 від 22 серпня 2008 року та №1288 від 31 липня 2008 року) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ферум-М» виписана податкова накладна на загальну суму 350 000 грн. (№1583 від 4 липня 2007 року).
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Пунктом 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Видані ТзОВ «Транс Національ Груп», ТзОВ «Антлант-Сервіс-Груп» та ТзОВ «Ферум-М» протягом 2007-2008 років на адресу позивача вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
Судом встановлено, що ТзОВ «Транс Національ Груп», ТзОВ «Антлант-Сервіс-Груп» та ТзОВ «Ферум-М» протягом 2007-2008 років, коли були виписані податкові накладні, були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Згідно даних з сайту Державної податкової адміністрації України свідоцтва платників податку на додану вартість анульовані за ініціативою податкової, а саме: ТзОВ «Транс Національ Груп» анульовано 19 травня 2008 року, ТзОВ «Антлант-Сервіс-Груп» - 20 липня 2009 року та ТзОВ «Ферум-М» - 18 січня 2008 року.
Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкових накладних ТзОВ «Транс Національ Груп», ТзОВ «Антлант-Сервіс-Груп» та ТзОВ «Ферум-М» були зареєстровані як платники податку на додану вартість і тому відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.
З аналізу Закону України «Про податок на додану вартість» видно, що Закон визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Судом не береться до уваги твердження представника відповідача, що позивачем не було повністю проведено оплату за надані послуги, а по податкових накладних було включено до податкового кредиту всю суму, оскільки відповідачем не надано відповідних доказів в підтвердження вищезазначеного.
Крім того, під час розгляду справи судом не встановлено порушення товариством «Продовольча компанія «Заграва-Луцьк»» підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який зазначено в податковому повідомленні-рішенні від 11 січня 2010 року за №0000052399/0.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб’єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення щодо визначення позивачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 273 757,50 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України,на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції від 11 січня 2010 року за №0000052399/0.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – 5 травня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.Я. Ксензюк